9

Тама 5:

Мито як фіскальний інструмент та засіб митного регулювання

Зміст:

1. Основи митної справи в Україні.

2. Види мита та їх характеристика.

3. Елементи нарахування та сплати мита.

4. Порядок справляння мита та перерахування в бюджет.

5. Порядок застосування ставок митних зборів

1.Основи митної справи в Україні

Митне оподаткування — один із напрямків митної політики держави, спосіб митного регулювання. Ста­новлення і розвиток митної справи в Україні здійсню­ється в напрямку уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:

1. Верховна Рада України — визначає основні напрямки митної політики, структуру системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні митні зони та митні режими на території держави тощо;

2. Кабінет Міністрів України — забезпечує здійснення мит­ної політики відповідно до Законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні договори України тощо.

Безпосереднє керівництво митною справою здійснює Державна митна служба України.

Митна служба в Україні включає в себе три рівні:

• Державний митний комітет України;

• регіональні митниці;

• митниці.

Переміщення товарів через митницю України під­лягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов'язкове декларування товару та сплату мита і мит­них платежів.

Декларування здійснюється шляхом заповнення мит­них декларацій або валютних декларацій.

Мито — непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Даний податок, як і акцизний збір, включається в ціни товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані за групами това­рів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакциз­них товарів.

Митні збори і митні платежі — це своєрідна пла­та за виконання митницею своїх обов'язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України.

2. Види мита та їх характеристика

Мита, які застосовують в Україні, класифікують за такими ознаками:

1) За способом нарахування:

адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

специфічне, що нараховується у встановленому грошо­вому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються митом;

— комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

2) За напрямком переміщення товарів:

• експортне (вивізне), що нараховується на товари при їх вивозі за межі митної території України;

• імпортне (ввізне), що справляється митницями при поступленні іноземних товарів на внутрішній ринок України;

• транзитне, що справляється митницею при транзиті товару через митну територію України;

3) За призначенням:

—антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка сут­тєво нижча їхньої конкурентної ціни та при вивезенні товарів з України за ціною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних товарів, якщо такі операції можуть нанести збиток загальнодержавним інтересам;

• компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використо­вувалась субсидія, якщо таке ввезення чи вивезення за­грожує вітчизняним товаровиробникам або перешкоджає розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

• спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть нанести збиток вітчизняним виробникам подібних;

• сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення;