3 Питання.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату , які при тривалому і систематичному впливу на людину забезпечують нормальний стан організму без порушення механізмів терморегуляції.

Створення таких умов у виробничих приміщеннях можна вирішити наступними заходами та засобами:

1. Удосконалення техпроцесів та устаткування впровадження нових технологій та обладнання , які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву

2. Раціональне розміщення технологічного устаткування основні джерела теплоти бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх стін будівлі.

3. Автоматизація та дистанційне управління техпроцесу - дає можливість вивести людину із виробничих ЗОН; де діють несприятливі фактори.

4. Раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря - найбільш розповсюджені способи нормалізації мікроклімату РЗ ( повітряні та водоповітряні душі у гарячих цехах ,захист від протягів шляхом щільного закривання вікон, дверей, влаштування повітряно-теплових завіс на дверях)

5. Раціональний режим праці та відпочинку - скорочення тривалості робочих змін, введення додаткових перерв у роботі для відпочинку в приміщеннях з комфортними умовами праці,

6. Застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів ~ використання теплоізоляційних матеріалів - азбест, азбоцемент, склотканина, пінопласт. Екрани для відгородження теплового випромінення робочих місць - від6иваючи, поглинаючи, відвідні, комбіновані.

7. Використання засобів індивідуального захисту - спецодяг_; окуляри, каски

4 Питання.

Гігієна праці – це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників в обумовлених умовах праці, і на цій основі обґрунтовують заходи і засоби щодо збереження працівників.

Для створення нормальних умов праці необхідно забезпечити не лише нормальні метеоумови , а й необхідну чистоту повітря, Внаслідок виробничої діяльності у повітрі робочої зони можуть знаходитись різні шкідливі речовини.

Шкідливими вважаються речовини , що при контакті з організмом людини за умов порушення ТБ можуть призвести до виробничої травми, профзахворювання або хронічних отруєнь.

Основний шлях надходження пром. шкідливих речовин- це дихальні шляхи. Через них потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини. А через шкіру-переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють тверді та рідкі речовини під час ковтання та забрудненими руками..

В санітарно-гігієнічній практиці шкідливі речовини поділяють на : хімічні речовини та виробничий пил.

Хімічні речовини відповідно до ГОСТ 12.0.003.-74 за характером впливу на організм людини поділяють на

• Загально окисні (викликають отруєння всього організму: ртуть, анілін,толуол).

• Подразнюючі ( викл. подразнення дихальних шляхів та слизових о6олонок: хлор, аміак, сірководень, озон).

• Алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук)

• Канцерогенні (викликають ракові захворювання: ароматичні вуглеводні, аміносполуки, асбест).

• Мутагенні (викликають зміни спадкової інформації: свинець, радіоактивні речовини і формальдегід).

• Речовини, що впливають на репродуктивну функцію: бензол, свинець, марганець, нікотин.

Отрута - це речовина, яка попадає в організм людини і вступає в хімічну, фізико-хімічну. біохімічну та іншу взаємодію з тканинами, порушуючи нормальну життєдіяльність.

Отрута може носити як місцевий , так і загальний характер, наприклад, сіпальна кислота обумовлює загально-паралітичну дію. На ступінь отруєння впливають: важкий фізичний труд, хвороба, сп'яніння.

Ори отруєннях у людини необхідно звільнити грудну клітку і живіт, укласти так, щоб голова була запрокинута, укрити ковдрою, інтенсивно розтирати кінцівки, викликати швидку допомогу.

Луги та кислоти викликають хімічні опіки чотирьох ступенів: 1 - почервоніння, 2- пузирі, 3- задіта підшкірна клітковина (довго заживає), 4- обуглення. При опіках необхідно промивати, там де можливо, проточною водою 15-20 хв., де неможливо - вимокають ватою, накладають стерильну пов'язку і направляють до лікаря.

Виробничий пил - шкідливо діє на організм людини і викликає профзахворювання легенів. Пил також негативно діє на обладнання (передчасно виводить із ладу). В.П. може бути причиною пожеж та вибухів.

.ВП. класифікують на 4 групи.

1. Подразнювальний (котрі діють на дихальні шляхи та на сльозову оболонку очей),

2. Задушливий (котрі порушують процес засвоєння кисню організмом).

3. Соматичний (котрі викликають порушення діяльності всього організму, або окремих його частин).

4. Речовини, що становлять наркотичну дію.

Причини пилоутворення:

• недосконалість техпроцессу,

• техобладнання, порушення техрежимів, тощо.

Рідини та пил можуть бути присутні в повітрі робочої зони у вигляді аерозолю (тобто у вигляді краплин рідини або твердих частинок розвіяних у повітрі).

Деякі види В.П. мають не отруйну , а механічну дію, що викликає захворювання на пневмоконіоз. Накопичення пилу в організмі людини негативно впливає на органи слуху, дихальні шляхи, на легені, викликає подразнення очей, тощо. Найбільш небезпечним є захворювання на пневмосілікоз, що викликає серцеву недостатність, бронхіти, задуху та інш.

Шкідливість та токсичність пилу залежить від його кількості в повітрі, хімічного складу, токсичності складових речовин, форми пилинок та інш.

У зв'язку з цим відповідно до Санітарних норм встановлено гранично допустимі концентрації (ГДК) в робочий зоні ( мг/м ).

Під ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони вважають таку концентрацію, яка при щоденній роботі на протязі 8 годин не призводить до зниження працездатності чи захворюванню в період трудової діяльності тау наступний період життя.

За величиною ГДК в повітрі РЗ. шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76).

1 клас - надзвичайно небезпечні (ГДК < О,1 мг/м³) свинець, ртуть, озон

2 клас - високонебезпечні (ГДК 0,1 -1 мг/м.куб) кислоти сірчана, соляна, хлор, фенол, їдкі луги.

3 клас - помірно небезпечні (ГДК І,1-10 мг/м.куб ) вініл-ацетат, толуол, ксилол, метіловий спирт.

4 клас - малонебезпечні ( ГДК > 10 мг/м³) аміак, бензин, ацетон,

В списку ГДК поряд з величиною нормативу може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини ( О — гостро направленої дїі, А= алергічної дії, К - канцерогенної дії, Ф - фіброгенної ДІЇ-).

Для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі промприміщень та Р3 використовують такі методи:

1. Експрес-метод базується на явищі колориметрії (зміна кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини.) Дозволяє швидко і достатньо точно визначити концентрацію шкідливих речовин у Р3. Використовує газоаналізатори УГ-2, ГХ-4.

2. Лабораторний метод полягає у відборі повітря з Р.З. і проведенні фізико-хімічного аналізу в лабораторіях. Він дозволяє одержувати точні результати, однак вимагає значного часу.

3. Метод непреривної автоматичної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин. Використовують газоаналізатори та газосигналізатори ФКГ-ЗМ -= на хлор, Сирена 2 - на аміак і Фотон - на сірководень.

Запиленість повітря можна визначити ваговим, аналітичним та іншими методами. Найчастіше використовують ваговий метод.

Періодичність контролю стану повітря визначається класом небезпеки шкідливих речовин, їх кількістю і ступенем небезпеки ураження.

Контроль може проводитися неперервно, періодично протягом зміни, щоденно, щомісячно.