Тема 5 Методологічні засади облікової політики

В разі виконання завдання за темою студент повинен:

Знати: порядок формування облікової політики підприємства в частині обліку основних засобів, оборотних активів, витрат вирощування і реалізації продукції підприємств.

Вміти: обирати необхідні для облікового процесу елементи облікової політики підприємства.

Час: 22 год.

Література: [1], [3], [20], [22], [24].

Методичні вказівки до виконання завдання:

До методологічних складових облікової політики слід відносити обрані підприємством методи та процедури організації та ведення бухгалтерського обліку на окремих його ділянках.

Облік основних засобів:

• визначається гранична межа вартості активів, що мають відноситись до основних засобів;

• обираються методи нарахування амортизації для окремих об'єктів;

• визначається термін корисного використання основних засобів.

Облік інших необоротних матеріальних активів:

• визначається гранична вартісна межа та об'єкти;

• обирається метод нарахування амортизації.

Облік нематеріальних активів:

• визначаються методи нарахування амортизації нематеріальних активів;

• визначається необхідність проведення переоцінки нематеріальних активів до справедливої вартості на дату балансу;

• визначається термін корисного використання нематеріальних активів. Облік розрахунків:

• визначається метод створення резерв;. сумнівних боргів.

Облік запасів:

• визначається склад запасів;

• визначаються методи оцінки руху запасів

Облік витрат:

• визначаються об'єкти обліку витрат, методи обліку витрат, статті витрат;

• порядок розподілу загальновиробничі. витрат;

• створення резервів за рахунок витрат виробництва;

• порядок організації обліку витрат, доходів фінансових результатів діяльності та їх використання.

Основні елементи облікової політики можна викласти в нижченаведеній таблиці.

Таблиця 6

Елементи облікової політики

№ з/п	Елементи облікової політики	Варіанти вибору	Нормативний документ
1	Організація бухгалтерського обліку	- введення в штат підприємства посади бухгалтера або організація бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; - користування послугами приватного підприємця – фахівця з бухгалтерського обліку; - ведення бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або через аудиторську фірму; - ведення бухгалтерського обліку безпосередньо власником або керівником предприятия.1	П. 4 ст. 8 Закону № 996
2	Форма ведення бухгалтерського обліку	- система регістрів бухгалтерського обліку (відомості, ордери, журнали і т. п.); - проста і спрощена форми бухгалтерського обліку (для малих підприємств).	Ст. 9 Закону № 996; п. 3 Положення від 24.05.95 р. № 88; наказ Мінфіну від 29.12.2000 р. № 356; наказ Мінфіну від 25.06.2003 р. № 422
3	Використання рахунків бухгалтерського обліку класів 8 і 9	Рахунки класу 9 «Витрат діяльності» ведуться всіма підприємствами, окрім  суб'єктів малого підприємництва і інших організацій, діяльність яких не направлена на ведення комерційної діяльності. Для таких організацій передбачені рахунки бухгалтерського обліку класу 8 «Витрат по елементах», хоча рахунки класу 9 вести не заборонено	Інструкція про застосування плану рахунків від 30.11.99 р. № 291
4	Періодичність проведення інвентаризації	Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до того, що діє законодавством	Ст. 10 Закону № 996
5	Спосіб обробки облікової інформації	- ручний; - на машинному носієві	П. 2 ст. 9 Закону № 996.
6	Поріг істотності	Поріг істотності визначається підприємством самостійно. Рекомендації Мінфіну в листі від 29.07.2003 р. № 04230-04108	П. 3 ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»
7	Тривалість операційного циклу	Визначається виходячи з проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням грошових коштів від реалізації виготовленої з них продукції (наданих послуг)	П. 4 ПБО 2 «Баланс»
8	Класифікація необоротних і оборотних активів	Визначаються критерії по терміну корисного використання матеріальних активів	П. 5 ПБО 7 «Основних засобів»; п. 5 ПБО 8 «Нематеріальних активів»
9	Величина вартісного критерію розмежування необоротних активів на основні засоби і малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА)	Визначається підприємством самостійно, як правило, на рівні до 1000 грн. (без ПДВ) з метою зближення податкового і бухгалтерського обліку	П. 5.2 ПБО 7 «Основних засобів»
10	Методи амортизації основних засобів	- прямолінійний; - зменшення залишкової вартості; - прискореного зменшення залишкової вартості; - кумулятивний; - виробничий; - податковий метод (згідно п. 8.6 Закону про прибуток)	П. 26 ПБО 7 «Основних засобів»
11	Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів	- прямолінійний; - виробничий; - так звані «50 х 50» і 100 % способи амортизації МНМА при введенні їх в експлуатацію в першому місяці використання	П. 27 ПБО 7 «Основних засобів»
12	Переоценка3 необоротних активів	- дооцінка; - зниження ціни	П. 16–21 ПБО 7 «Основних засобів»
13	Одиниця обліку запасів	- найменування; - однорідна група (вигляд)	П. 7 ПБО 9 «Запасів»
14	Класифікація запасів	- сировина, матеріали, що комплектують; - незавершене виробництво; - готова продукція і тому подібне	П. 6 ПБО 9 «Запасів»
15	Метод оцінки вибуття запасів	- за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів; - за середньозваженої собівартістю; - за собівартістю перших за часом надходження запасів (ФІФО); - нормативних витрат; - ціни продажу (для роздріба)	П. 16 ПБО 9 «Запасів»
16	Розподіл транспортно-заготовчих витрат (ТЗР)	- використовуючи окремий субрахунок обліку ТЗР; - оцінка товарів по цінах продажу і окремий субрахунок обліку ТЗР на підприємствах роздрібної торгівлі)	Додаток до ПБО 9 «Запасів»
17	Створення резерву сумнівних боргів	Нарахування суми резерву за звітний період відбивається в звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат	П. 10 ПБО 10 «Дебіторська заборгованість»
18	Методи визначення величини резерву сумнівних боргів	- використання абсолютної суми сумнівної заборгованості; - використання коефіцієнта сумнівності	П. 8 ПБО 10 «Дебіторська заборгованість»
19	Методи визначення коефіцієнта сумнівності	- виходячи з питомої ваги безнадійних боргів в чистому доході; - виходячи з класифікації дебіторської заборгованості по термінах непогашення; - виходячи з середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередніх 3–5 років	П. 8 ПБО 10 «Дебіторська заборгованість» і додаток до даного ПБО
20	Класифікація зобов'язань	- довгострокові; - поточні; - забезпечення; - непередбачені обставини; - доходи майбутніх періодів	П. 6 ПБО 11 «Зобов'язань»
21	Забезпечення	Указуються тільки ті, які не перераховані в ПБО 11	П. 13–19 ПБО 11 «Зобов'язань»
22	Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу	- за справедливою вартістю; - за собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції; - за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (для інвестицій які утримуються підприємством до їх погашення); - по методу участі в капіталі (для інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства)	П. 8–15 ПБО 12 «Фінансових інвестицій»
23	База розподілу витрат між інструментами власного капіталу	- кількість акцій; - сума операцій і тому подібне	П. 27 ПБО 13 «Фінансових інструментів»
24	Розподіл фінансових витрат у складі орендних платежів по звітних періодах	Визначається підприємством самостійно	Додаток 1 до ПБО 14 «Оренда»
25	Розподіл отриманого орендодавцем фінансового доходу по звітних періодах	Визначається підприємством самостійно	Додаток 2 до ПБО 14 «Оренда»
26	Класифікація визнаних доходів	- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); - інші операційні доходи; - фінансові доходи; - інші доходи; - надзвичайні доходи	П. 7 ПБО 15 «Дохід»
27	Оцінка ступеня завершеності операцій за поданням послуг	Проводиться виходячи з: - вивчення виконаної роботи; - визначення питомої ваги об'єму послуг, наданих на певну дату, в загальному об'ємі послуг, які повинні бути надані; - визначення питомої ваги витрат у зв'язку з наданням послуг в загальній очікуваній сумі таких витрат	П. 11 ПБО 15 «Дохід»
28	Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)	У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) включаються: - прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати	П. 11 ПБО 16 «Витрат»
29	Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, а також їх розподіл	Встановлюється підприємством самостійно	П. 16 ПБО 16 «Витрат» і додаток 1 до даного ПБО
30	База розподілу постійних загальновиробничих витрат на кожен об'єкт	- години роботи; - заробітна плата; - об'єм діяльності; - прямі витрати	П. 16 ПБО 16 «Витрат»
31	Перелік адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат	Встановлюється підприємством самостійно	П. 17–20 ПБО 16 «Витрат»
32	Витрати операційної діяльності по елементах витрат	- матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати	П. 21–26 ПБО 16 «Витрат»
33	Періодичність віддзеркалення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань	- у проміжній фінансовій звітності; - у річній фінансовій звітності	П. 15 ПБО 17 «Податок на прибуток»
34	Ступінь завершеності робіт по будівельних контрактах	Визначається по одному з методів: - вимірювання і оцінки виконаної роботи; - співвідношення об'єму завершеної частини робіт і їх загального об'єму по будівельному контракту в натуральному вимірюванні; - співвідношення фактичних витрат на початок виконання будівельного контракту до дати балансу і очікуваної (кошторисною) суми загальних витрат за контрактом	П. 4 ПБО 18 «Будівельних контрактів»
35	Застосування (незастосування) для перерахунку доходів, витрат і грошових потоків середньозваженого валютного курсу за відповідний місяць	Визначається підприємством самостійно	П. 10–11 ПБО 21 «Вплив змін валютних курсів»
36	Коректування фінансової звітності	Фінансова звітність підлягає коректуванню за умови досягнення значення кумулятивного приросту інфляції 90 і більше відсотків	П. 4 ПБО 22 «Вплив інфляції»
37	Способи коректування фінансової звітності	Із застосуванням: - коефіцієнта коректування; - середнього індексу інфляції	П. 12 ПБО 22 «Вплив інфляції»
38	Перелік пов'язаних з підприємством сторін	Зв'язаними сторонами підприємства вважаються: - підприємства, що перебувають під контролем або істотним впливом інших осіб; - підприємства і фізособи, прямо або опосередковано ті, що здійснюють контроль над підприємством або істотно впливають на його діяльність, а також близькі члени сім'ї такого фізособи	П. 3 ПБО 23 «Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін»
39	Методи оцінки активів і зобов'язань по операціях із зв'язаними сторонами	- порівняльної неконтрольованої ціни; - ціни перепродажу; - «витрати плюс»; - балансовій вартості	П. 6 ПБО 23 «Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін»
40	Програми виплат працівникам	- поточні виплати (заробітна плата, відпускні, премії і т. п.); - виплати при звільненні; - виплати після закінчення трудової діяльності; - виплати інструментами власного капіталу; - інші довгострокові виплати	П. 4 ПБО 26 «Виплат працівникам»
41	Види сегментів, їх пріоритетність	- географічний (виробничий і збутовою); - господарський	П. 6–8 ПБО 29 «Фінансова звітність по сегментам»3
42	Об'єкт бухгалтерського обліку біологічних активів	- окремий вигляд; - група	П. 6 ПБО 30 «Біологічних активів»
43	Методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо	- прямолінійний; - зменшення залишкової вартості; - прискореного зменшення залишкової вартості; - кумулятивний; - виробничий; - податковий метод (згідно п. 8.6 Закону про прибуток)	П. 11 ПБО 30 «Біологічних активів»
44	Перелік і склад статей калькуляції витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів	Самостійно визначається підприємством	П. 17 ПБО 30 «Біологічних активів»
45	База розподілу загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат рослинництва і тваринництва	Самостійно встановлюється підприємством	П. 17 ПБО 30 «Біологічних активів»
46	Формування фінансових витрат	- капіталізація фінансових витрат, пов'язаних з організацією кваліфікаційного активу; - визнання фінансових витрат витратами звітного періоду у якому вони були нараховані	П.п. 6–14 ПБО 31 «Фінансові витрати»
47	Критерії розмежування інвестиційної і операційної нерухомості	Самостійно розробляються підприємством	П. 6 ПБО 32 «Інвестиційна нерухомість»
48	Оцінка інвестиційної нерухомості у фінансовій звітності на дату балансу	- за справедливою вартістю; - за первинною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності і вигод від її відновлення	П. 16 ПБО 32 «Інвестиційна нерухомість»
49	Методи визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості за відсутності активного ринку	- за останньою ринковою ціною операції з такими активами; - по поточних ринкових цінах; - за додатковими показниками, що характеризують рівень цін на інвестиційну нерухомість	П. 20 ПБО 32 «Інвестиційна нерухомість»

Основні засоби

Щомісячно протягом строку корисного використання здійснюється нарахування амортизації необоротних активів. Призупиняється нарахування амортизації на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Метод амортизації необоротних активів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від їх використання.

За радянських часів сільськогосподарські підприємства провадили нарахування амортизації лише за прямолінійним методом, та й на сьогодні за інерцією теж користуються тільки ним.

Але з прийняттям Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і впровадженням національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в обліковій політиці з питань насамперед основних засобів, сільськогосподарські підприємства мають право вибору методу нарахування амортизації.

Щоб допомогти бухгалтерам при визначенні, необхідно знати всі переваги і недоліки кожного з методів амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

Прямолінійний метод

Порядок визначення

Річна сума амортизації

Вартість, яка амортизується

Очікуваний період часу використання об’єкта

основних засобів

:

=

Для прямолінійного методу база для нарахування - є вартість об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, яка амортизується.

Переваги і недоліки прямолінійного методу нарахування амортизації основних засобів

№ з/п	Прямолінійний метод
	Переваги	Недоліки
1	Простота використання при розрахунках	Не враховує зміни у використанні активу протягом років експлуатації
2	Застосування для всіх видів активів	Не враховує завантаження основних засобів в часі
3	Незмінність сум амортизації протягом років експлуатації

Прямолінійний метод нарахування амортизації основних засобів активно використовується в обліковій політиці сільськогосподарських підприємств при різних формах обліку, кваліфікації спеціалістів облікової служби.

Метод зменшення залишкової вартості

Порядок визначення

Річна сума амортизації

Залишкова вартість об’єкта на початок звітного року або його первісна вартість на дату початку нарахування амортизації

Річна норма

амортизації,

яка обчислюється

виходячи зі строку

корисного використання об’єкта

х

=

Для методу зменшення залишкової вартості база для нарахування - є залишкова вартість.

Переваги і недоліки методу зменшення залишкової вартості основних засобів

№ з/п	Метод зменшення залишкової вартості
	Переваги	Недоліки
1	Швидке відшкодування інвестованих коштів	Складність використання
2	Протидія моральному зносу	Велика відмінність між сумами амортизації у перші та наступні роки
3	Економічна вигідність	Не застосовується для активів, ліквідаційна вартість яких дорівнює нулю
4		Потреба у коригуванні суми амортизації об’єкта за останній рік експлуатації

Метод зменшення залишкової вартості основних засобів майже не використовується в обліковій політиці сільськогосподарських підприємств.

Основною причиною є те, що застосовується метод не для всих об’ктів основних засобів, метод трудоміский.

Може головний бухгалтер прийняти в цей метод при наявності автоматизованої форми обліку, високій кваліфікації спеціалістів облікової служби.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Порядок визначення

Річна сума амортизації

Залишкова вартість об’єкта на початок звітного року або його первісна вартість на дату початку нарахування амортизації

Подвоєна річна норма амортизації, яка

обчислюється

виходячи зі строку

корисного

використання об’єкта

х

=

Для методу прискореного зменшення залишкової вартості база для нарахування - є залишкова вартість.

Переваги і недоліки методу прискореного зменшення залишкової вартості основних засобів

№ з/п	Метод прискореного зменшення залишкової вартості
	Переваги	Недоліки
1	Швидке відшкодування інвестованих коштів	Складність використання
2	Протидія моральному зносу	Велика відмінність між сумами амортизації у перші та наступні роки
3	Економічна вигідність
4	Для розрахунку амортизації не потребує визначення ліквідаційної вартості	Потреба у коригуванні суми амортизації об’єкта за останній рік експлуатації

Метод прискореного зменшення залишкової вартості можливо використовувати в обліковій політиці сільськогосподарських підприємств для обмеженої кількості об’єктів основних засобів, наприклад, для обладнання переробних підприємств, верстатів ремонтно-механічної майстерні, тобто найбільш інтенсивно експлуатованих об’єктах. Внаслідок складності розрахунку і потреби коригування сум амортизації раціонально використовувати цей метод при автоматизованій формі обліку і високій кваліфікації працівників облікової служби.

Кумулятивний метод

Порядок визначення

Річна сума амортизації

Вартість, яка

амортизується

Кумулятивний коефіцієнт

=

Х

Кумулятивний коефіцієнт

Кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів

Суму числа років корисного використання

=

:

Для кумулятивного методу база для нарахування - є залишкова вартість. Переваги і недоліки кумулятивного методу нарахування амортизації основних засобів

№ з/п	Кумулятивний метод нарахування амортизації основних засобів
	Переваги	Недоліки
1	Найбільша інтенсивність нарахування суми амортизації припадає в перші роки використання ОЗ, коли вони фізично і морально ще нові	Велика відмінність між сумами амортизації у перші та наступні роки
2	Протидія моральному зносу	Складність у визначенні кумулятивних коефіцієнтів за кожен рік експлуатації об’єктів
3		Потреба у коригуванні суми аморт. об’єкта за останній рік експлуатації

На практиці в обліковій політиці сільськогосподарського підприємства застосовувати кумулятивний метод можливо при нарахуванні амортизації на транспортні засоби, машини і обладнання. Тобто на ті об’єкти, що інтенсивно експлуатуються в перші роки використання. Їх значна доля амортизації в витратах на продукцію в ці роки в подальшому буде компенсуватися сумами на капітальний ремонт техніки. Таким чином в структурі статей витрат, за рахунок використання кумулятивного методу, відбувається паритет сум амортизації і капітального ремонту техніки.

Виробничий метод

Порядок визначення

Річна сума амортизації

Фактичний місячний обсяг продукції

Виробнича ставка

амортизації

=

х

Загальний обсяг продукції, який підприємство очікує

виробити із використанням об’єкта основних засобів

Виробнича ставка

амортизації

Вартість , яка амортизується

= :

Для виробничого методу база для нарахування - є залишкова вартість.

Переваги і недоліки виробничого методу нарахування амортизації основних засобів

№ з/п	Виробничий метод нарахування амортизації основних засобів
	Переваги	Недоліки
1	Враховує ступінь завантаження основних засобів у часі	Складність у визначенні обсягу продукції, робіт, послуг
2	Протидія моральному зносу	Неточність у розрахунку амортизації за період експлуатації об’єктів
3		Економічна невигідність

Особливість цього методу – в розрахунку амортизації на об’єкти основних засобів щомісячно, виробнича ставка амортизації розраховується один раз протягом строку корисного використання. Практичне використання виробничого методу нарахування амортизації при всіх його перевагах, складний для аграрних підприємств. Причиною тому - складність прогнозного визначення кількості отриманого обсягу продукції, виконаних робіт і наданих послуг при використанні конкретного об’єкту основних засобів. За виробничим методом можливо нараховувати амортизацію на копіювальну техніку (за технічним паспортом відома кількість копій, вироблених за кожен рік експлуатації), на комбайни зернові, що збирають врожай на дослідних ділянках для більш точного визначення собівартості отриманої продукції.

ЗАПАСИ

Оцінка запасів є важливою складовою формування облікової політики цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства.

Бухгалтер може вибрати кожний зі способів оцінки, відобразивши його в примітках до фінансової звітності як елемент облікової політики підприємства. Цей спосіб повинний затверджуватися в наказі керівника (власника) "Про облікову політику підприємства".

Але варто пам’ятати, що зміна методу оцінки запасів в обліковій політиці підприємства розкривається в примітках до фінансової звітності, для чого головний бухгалтер повинний подати вагомі доводи. При виборі будь-якого способу оцінки запасів необхідно дотримуватись певних умов.

Метод ідентифікованої собівартості.

Ідентифікована собівартість, тобто поштучна оцінка, передбачає облік фактичної собівартості кожної одиниці запасів. Це можливо при забезпеченні об’єктів табличками із серійними номерами.

Переваги і недоліки методу ідентифікованої собівартості списання запасів

№ з/п	Метод ідентифікованої собівартості списання запасів
	Переваги	Недоліки
1	Рух вартості запасів цілком збігається з їх фізичним рухом	Трудомісткість обліку руху конкретних одиниць
2	Створюються передумови для свідомого керівництва прибутком від реалізації (використання) фізично однакових запасів	Широка номенклатура і велика кількість однакових запасів на складах
3		Застосовується для обліку коштовних запасів, а також при автоматизації обліку

Метод середньозваженої вартості.

Фактична собівартість одиниці запасів, виходячи із середньої вартості, визначається тільки наприкінці звітного місяця, що не збігається з фактичним вибуттям запасів.

Протягом усього місяця відпуск відображають по обліковій вартості, тобто середньодоговірними цінами залишку методом ділення вартості залишку запасів на їх кількість. Широко розповсюджений в обліковій політиці аграрних підприємств за різних форм обліку.

Данні для розрахунку наведені в сальдових відомостях або Звітах про рух матеріалів на складах.

Фактичну собівартість запасів, що вибули, визначають тільки наприкінці звітного місяця.

Інші складові первинної (балансової) вартості враховуються окремо, наприклад транспортно-заготівельні витрати.

Переваги і недоліки методу середньозваженої вартості списання запасів

№ з/п	Метод середньозваженої вартості списання запасів
	Переваги	Недоліки
1	Собівартість вибулих запасів визначають один раз - наприкінці звітного місяця, тому менш усього трудомісткий із усіх прийомів	Собівартість вибулих запасів залежить від коливання цін наприкінці місяця
2	Був найбільш популярним до запровадження в дію національних стандартів: його застосування не вимагає додаткових витрат на перенавчання кадрів	Підприємство не може свідомо впливати на величину прибутку
3	Врахований при побудові реєстрів журнально-ордерної форми	На відміну від способу ідентифікованої собівартості, кожній одиниці запасів не привласнюють номер, не контролюється їхній рух
4	Враховує всі ціни придбання запасів протягом звітного місяця

Метод ФІФО

В метод ФІФО закладена схема розподілу запасів на партії і визначення фактичної собівартості кожної з них. Для нього характерний ряд принципів.

Цей метод оцінки запасів не знайшов широкого застосування в обліковій політиці аграрних підприємствах, з-за відсутності надходження запасів в кількості великої партії.

За методом оцінки вибуття запасів ФІФО, ( fіfo - "fіrst іncome - fіrst out"), партії запасів використовуються в тій послідовності, у якій вони надходили на склад і відображені у бухгалтерському обліку.

Це означає: запаси, що першими відпускаються у виробництво оцінюються за собівартістю перших за часом надходження товарів.

Підприємство має право поділяти запаси на партії частіше місяця.

Переваги і недоліки методу списання запасів ФІФО

№ з/п	Метод списання запасів ФІФО
	Переваги	Недоліки
1	В умовах інфляції оцінка запасів у балансі максимально наближена до реальної вартості	В умовах інфляції в собівартість вибулих запасів закладені найнижчі ціни
2	Вартісний рух запасів відображає їх фізичне переміщення	Балансовий прибуток необґрунтовано завищений
3	Взаємозалежні витрати і доходи запасів, що реалізуються	Через приріст балансової вартості запасів на кінець звітного кварталу в порівнянні з балансовою вартістю на початок кварталу зменшуються валові витрати, і як наслідок збільшується оподатковуваний прибуток
4	Створює умови для свідомого регулювання розміру прибутку
5	Дозволяє уникнути збитків під час збереження і використання швидкопсувних запасів

Метод оцінки за нормативними витратами

Метод подібний до системи «standart cost» ґрунтується на застосуванні норм витрат на одиницю продукції, що розроблені підприємством з урахуванням нормальних умов використання запасів праці, виробничих потужностей і діючих цін (п. 21 ПБО-9) і на основі ряду принципів.

Метод має практичне застосування в обліку аграрних підприємств, за умови застосування нормативного методу обліку витрат.

Переваги і недоліки нормативного методу списання запасів

№ з/п	Нормативний метод списання запасів
	Переваги	Недоліки
1	Дозволяє аналізувати, контролювати і регулювати операції по вибуттю запасів	При низькій якості нормативних розрахунків тільки ускладнює облік
2	У повному обсязі створює інформаційну базу для керуючої системи	Балансовий прибуток необґрунтовано завищений

Оцінка за цінами реалізації

Оцінка за цінами реалізації заснована на застосуванні в обліковій політиці підприємства роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів (п. 22 ПБО-9). В аграрному підприємстві має застосування при наявності магазинів фірмової і роздрібної торгівлі. Спосіб не новий, не вимагає перенавчання кадрів простий у застосуванні.

Спосіб складається з таких розрахунків:

1) середній відсоток торгової націнки = (залишок торгових націнок на початок місяця + сума торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів):(сума роздрібної(продажної) вартості товарів на початок місяця + роздрібна (продажна) вартість отриманих у звітному місяці товарів);

2) сума торгової націнки на реалізовані товари = роздрібна(продажна) вартість реалізованих товарів X середній відсоток торгової націнки;

3) собівартість реалізованих товарів = роздрібна (продажна) вартість реалізованих товарів - сума торгової націнки на реалізовані товари.

Таким чином, тепер бухгалтер може вибрати кожну зі способів оцінки, відобразивши його в примітках до фінансової звітності як елемент облікової політики підприємства.

ОБЛІК ВИТРАТ

Перелік і склад статей виробничих витрат встановлюється підприємством самостійно. Склад статей повинен бути затверджений наказом про облікову політику підприємства.

Примірний перелік статей витрат наведено в Методичних рекомендаціях з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. № 132.

Залежно від технології, організації, характеру й обсягу конкретного виробництва можуть застосовуватися простий (прямий), попередільний, позамовний та нормативний методи обліку витрат.

Витрати на виробництво обліковуються наступними методами:

1. При простому (прямому) методі обліку усі витрати на виробництво прямо відносять на окремі об’єкти обліку витрат, застосовується у виробництві, де технологічний процес не поділяється на стадії. Для цього відкривають аналітичні рахунки за видами виробництв, на яких відображають усі витрати і весь вихід продукції (робіт, послуг). Такий метод практикують на виробництвах, що випускають один вид продукції (робіт, послуг). Його застосовують у рослинництві, тваринництві, у деяких промислових і допоміжних виробництвах.

Ведуться слідуючи операції:

• облік витрат на підставі первинних документів;

• розподіл витрат за визначеними процесами, розподіл за визначеними категоріями;

• розрахунок суми загальної величини витрат;

розподіл витрат залежно від виду продукції.

2. Нормативний-застосовується для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання понаднормативних витрат.

Він базується на реальному врахуванні витрат за нормами та відхилень від них. Нормативний метод обліку витрат застосовують на птахофабриках, у свинокомплексах тощо.

При цьому витрати поділяються на :

• витрати в межах норм (плану, кошторису, тощо);

• зменшення (економія)або збільшення (перевитрати)витрат порівняно з нормою внаслідок зміни норм під впливом технічного прогресу;

• відхилення витрат порівняно з нормою у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

3. Попередільний (багатопередільний)- застосовується в тому випадку, якщо сировина та матеріали проходять декілька циклів, закінчених стадій обробки.

Витрати обліковуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції на виробництвах, де готову продукцію одержують внаслідок послідовної обробки вихідного матеріалу (сировини) на окремих стадіях, фазах або переділах виробничого процесу.

При цьому методі аналітичні рахунки відкривають для роздільного обліку витрат з кожного переділу (стадії виробництва). У сільському господарстві цей метод обліку витрат застосовують у цегельному, консервному, виноробному виробництві, при добуванні торфу, переробці льону тощо. Наприклад,

- у цегельному виробництві облік витрат проводять за трьома переділами: видобуток глини і піску; виготовлення цегли-сирцю; випалювання цегли;

- у консервному виробництві — обробка сировини; закладання в банки і пастеризація; пакування.

4. Позамовний-застосовується в індивідуальних виробництвах. Об’єкт обліку є окреме замовлення, між виробником та замовником. Витрати на виробництво групуються за окремим цехом, сумуються вцілому по підприємству, відкривають окремий аналітичний рахунок на кожне замовлення або для кожної партії сировини, що підлягає переробці. Потім обліковується собівартість одиниці продукції.

При цьому давальницьку сировину не включають у витрати виробництва, а її вартість обліковують на позабалансовому рахунку. Такий метод практикують в обліку роботи ремонтних майстерень, пилорам, млинів та ін.

Заключним етапом обліку виробничих витрат є калькулювання собівартості продукції (робіт,послуг). Калькулювання - це обчислення собівартості одиниці продукції за встановленою номенклатурою витрат.

Послідовність визначення собівартості продукції:

• Розподіляють витрати на утримання ОЗ на об’єкти планування та обліку.

• Обчислюють собівартість продукції допоміжних та підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву.

• Розподіляють витрати на зрошення, осушення земель, списують послуги бджільництва по запилюванню сільгоспкультур.

• Розподіляють загальновиробничі витрати.

• Визнач. загальну суму виробн. витрат по об’єктах планування та обліку.

• Обчислюють собівартість продукції рослинництва.

• Розподіляють витрати на утримання кормоцехів.

• Визначають собівартість продукції тваринництва.

• Визначають собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі.

• Визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв по переробці сільськогосподарської продукції.

За журнально-ордерною формою обліку для відображення кредитових оборотів за рахунками 23, 24,39, 91,92, 93 призначено Журнал-ордер № 10.3 с.-г.

У наказі про облікову політику сільськогосподарського підприємства відображають склад і розподіл загальновиробничих витрат пропорційно сумі прямих витрат, за вирахуванням вартості насіння в рослинництві, кормів — у тваринництві.

На організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами, фермами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрат на утримання й експлуатацію машин та обладнання ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

До рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» в сільськогосподарських підприємствах в робочому плані рахунків відкривають субрахунки та аналітичні рахунки.

Підприємство при формуванні облікової політики в частині обліку витрат має право самостійно обирати статті загальновиробничого характеру.

Адміністративні витрати не включають у собівартість продукції, а списують на фінансові результати. Облік витрат з організації виробництва та управління має забезпечити: правильне документальне оформлення операцій, точний і своєчасний облік витрат, обґрунтований розподіл витрат по об’єктах.

Адміністративні витрати, це витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства в цілому.

Розробка принципів обліку готової продукції і реалізації

Розробка принципів обліку готової продукції і реалізації включає такі складові:

Розробка загальних принципів обліку готової продукції і реалізації.

Реалізація готової продукції може обліковуватись по відвантаженню і по оплаті. Якщо в бухгалтерському обліку при виборі методу враховують законодавчу базу і рівень оподатковування, то в управлінському обліку основним критерієм повинна стати зручна для аналізу звітність.

Відповідно до міжнародної практики рекомендується вести облік реалізації по відвантаженню. Інакше відображення доходів буде не достовірним. Для обліку оплати існує бюджет руху грошових коштів. При обліку реалізації методом ”по оплаті” часто виникає доход від реалізації в періодах, коли продукція не відвантажувалася. Для управлінського аналізу це не підходить. Для обліку надходжень також розробляється графік обліку дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію.

Визначають, за якими цінами буде вестись облік готової продукції (по собівартості, за ринковими цінами, за внутрішніми (трансфертними) цінами).

Визначення способу нарахування виручки при внутрішній передачі продукції.

Для внутрішньої реалізації можна нараховувати виручку по трансферних або ринкових цінах. Це впливає на розподіл доходів між організаційними одиницями підприємства (холдингу). Як трансферна ціна, можна застосовувати такий варіант її розрахунку: собівартість + рентабельність.

Розробка правил обліку виручки по довгострокових роботах (послугах).

Вона може нараховуватись:

по етапах;

по закінченні робіт;

іншим способом.

Розробка принципів формування собівартості продукції

Розробка принципів формування собівартості продукції. До їх складу відносять:

Розробка угруповання статей витрат.

Для згрупування статей витрат можна скористатися нормами бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів фінансового обліку і розробити на їхній основі структуру витрат, яка найбільше підходить для підприємства.

На собівартість відносяться витрати безпосередньо пов'язані зі створенням продукції, а також усі накладні виробничі витрати за базою розподілу.

Собівартість поділяють по товарних групах, з огляду на специфіку технології виробництва (в одній товарній групі повинні бути товари з подібною технологією виробництва).

На більшості підприємств у собівартість включають (нормативні витрати за економічними елементами):

матеріальні витрати;

заробітна плата виробничого персоналу;

соціальні відрахування;

амортизація виробничих активів;

інші витрати.

Така класифікація незручна тим, що в групу ”інші витрати” попадає багато таких важливих статей як внутрішні транспортування, оренда тощо.

Визначення принципів віднесення накладних витрат.

При розподілі накладних витрат найважливішою проблемою є вибір бази розподілу.

Залежно від особливостей виробництва й організації бізнесу базою розподілу може бути:

заробітна плата виробничих працівників;

співвідношення займаної площі (найбільше часто використовують для розподілу складських витрат і оренди).

Використовують й іншу базу розподілу накладних витрат. Базою розподілу можуть бути різні накладні витрати для різних груп. Для відображення в обліковій політиці бази розподілу і термінів рознесення накладних витрат можна скористатися розробленою таблицею.

Розробка принципів обліку майна.

Розробка принципів обліку майна. Її здійснюють за такими складовими:

Визначення методів оцінки майна

за вартістю виготовлення;

Оцінку здійснюють за допомогою калькуляції (кошторису) витрат на виготовлення.

за ринковою вартістю;

Оцінку здійснюють незалежні оцінювачі, або за цінами на аналогічне майно, що публікують у рекламних матеріалах за мінусом витрат по реалізації даного майна.

за ринковою вартістю майна, що обмінюється;

Метод оцінки майна залежить від способу його придбання. Найбільш розповсюдженими способами придбання майна є:

придбання за плату. В основному майно оцінюється по сумі витрат на придбання;

одержане безоплатно. Майно оцінюється за ринковою вартістю;

одержаних по бартеру. Оцінюється по вартості обмінюваного майна;

за вартістю виготовлення власними силами.

За методами оцінки, які рекомендуються, можна оцінити прибутковість бартерних угод, ефективність створення майна власними силами, в цілому одержувати достовірну інформацію про стан підприємства.

Вид майна	Спосіб придбання	Метод оцінки

Другою складовою принципів майна є:

Розроблення правил амортизації майна

В управлінському обліку основна задача амортизації – це відображення реального використання активів. Норми амортизації бухгалтерського обліку задають не завжди прийнятні значення амортизації.

В управлінському обліку застосовуються наступні види амортизації:

лінійна амортизація;

амортизація за залишковою вартістю;

амортизація за обсягом виробництва. Використовують для списання виробничого устаткування на випуск з його використанням продукцію;

інші методи амортизації.

Інколи застосовуються не стандартні методи розрахунку, це може бути викликано сезонним використанням або консервацією основних засобів.

Визначення способу переоцінки майна. Нині вона здійснюється за бажанням власника.

Опис методів обліку надлишків/нестач.

Облік надлишків / нестач може здійснюватись або відповідно до законодавства або за розробленими на підприємстві принципами. Оцінка надлишків / нестач здійснюється перерахованими вище способами оцінки майна.

Якщо в управлінському обліку процедура виявлення надлишків / нестач не збігається з бухгалтерським обліком необхідно визначити терміни і порядок проведення інвентаризацій.

Розробка принципів обліку дебіторської / кредиторської заборгованості

Розробка принципів обліку дебіторської / кредиторської заборгованості включає: Управління дебіторською заборгованістю – важлива частина збутової політики підприємства. В обліковій політиці необхідно визначити, як буде групуватися дебіторська заборгованість і в якому випадку прострочена заборгованість переходить у групу безнадійних боргів.

Тому першочерговим буде:

Визначення принципів обліку дебіторської заборгованості.

По термінах найпростіший поділ дебіторської заборгованості на коротко - і довгострокову заборгованість, при невиконанні зобов'язань контрагентом виділяють прострочену заборгованість, нарешті, за тривалої несплати прострочену заборгованість переводять у групу безнадійних боргів. Однак, при недостатності такого групування виділяють більш детальні групи.

Наприклад, при постачанні товарів у кредит з розстрочкою оплати до 30 днів можна виділити наступні групи:

до 10 днів; від 10 до 30 днів; від 30 до 60 днів – прострочена заборгованість; більш 60 днів – безнадійні борги.

Визначення принципів обліку кредиторської заборгованості.

Класифікація кредиторської заборгованості проводиться аналогічно дебіторської (крім групи безнадійних боргів). Її поділяють залежно від терміновості виплат. Основна задача такої класифікації – з одного боку вчасно оплачувати зобов'язання і не допускати нарахування штрафних санкцій, з іншого боку не створювати зайвого запасу не використовуваних коштів, використовуючи надані засоби для збільшення доходів.

Визначення методів розрахунку лімітів

Ліміти – важливий елемент управлінської облікової політики. Метод лімітування використовується для обмеження підрозділів підприємства у наданих їм ресурсах на плановий період. По нормованих активах ліміти можна розділити на ліміти коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Розрахунок лімітів здійснюється за стандартною формулою:

Л = Ок + П – Он

де, Ок – залишок на кінець планового періоду;

П – потреба в активах на плановий період;

Он – залишок на початок планованого періоду.

Прогноз потреби здійснюють на основі планового бюджету продажів і/або виробництва.

Бюджетне управління припускає крім розрахунку лімітів сировини, матеріалів, розраховувати ліміти витрат коштів. Найпростішим способом лімітування витрат є такий, коли для кожного ЦФВ на плановий період розраховують на основі поданих заявок на майбутню закупівлю ТМЦ, планову заробітну плату працівників ЦФВ й інших планових виплат (оренда і т.п.) з урахуванням припустимих відхилень. Для одержання коштів, що перевищують плановий бюджет ЦФВ, встановлюють складний процес обґрунтування додаткових витрат перед вищим керівництвом.

Для ЦФВ, що приносять дохід (наприклад, збут) складають планові бюджети витрат як відсоток від планованих доходів з відповідною зміною при відхиленні фактичних доходів від плану.

Розподіл коштів виділених ЦФВ може здійснюватись двома способами:

Тверда регламентація – у бюджеті визначають статті витрат, і перекидання коштів з одних статей на інші заборонене.

Вільний розподіл – для ЦФВ вказують максимальну суму витрат, а за її розподіл відповідає керівник ЦФВ. Наприклад, керівник може вирішити преміювати працівників за рахунок економії транспортних витрат по доставці товарів чи ні.

7. Організаційні основи облікової політики

В розробці управлінської облікової політки мають значення організаційні основи.

До них відносять:

Розподіл відповідальності за формування, зміну і контроль застосування облікової політики.

Визначення порядку введення в дію змін, внесених в управлінську облікову політику. З цією метою визначають звітні періоди. Як правило, за звітний період приймається рік, з періодичністю в квартал і місяць. Для звітів щодо руху грошових коштів і деяких запасів періодичність більш коротка – декада, тиждень або день.

Визначення процедури переносу фактичних даних при використанні спеціального програмного забезпечення в бюджетному управлінні.

Для виключення дублювання введення даних необхідно для інформації, яка співпадає розробити систему перенесення даних.

Є чотири варіанти реалізації цього процесу:

перенесення даних із системи бюджетного управління в систему бухгалтерського обліку. У цьому випадку немає необхідності доповнювати інформацію управлінського обліку. Проблема виникає з розрахунком податків – управлінська облікова політика, повинна збігатись з бухгалтерською обліковою політикою, інакше неможливо буде розраховувати податки;

перенесення даних з бухгалтерського обліку в систему управлінського обліку. Необхідно, щоб бухгалтерська звітність подавалась у твердий термін, управлінський облік буде несвоєчасним і незначною буде цінність інформації для прийняття рішень;

роздільний облік. У цьому випадку здійснюють подвійний набір даних у систему бухгалтерського й управлінського обліку. За цього методу збільшують витрати на ведення обліку і такий варіант прийнятний тільки для підприємств, керівництво яких упевнене, що управлінський облік буде окупати ці витрати. Управлінський облік ведуть за принципами, відмінними від бухгалтерських, для одержання реальної інформації, точного аналізу і прийняття вірних управлінських рішень;

впровадження інтегрованої системи для ведення бухгалтерського і управлінського обліку. Основна її перевага – зниження працевитрат на ведення обліку.

Завдання до виконання

Завдання 1. У вільному стовпчику таблиці зазначити первинні документи і форми облікових регістрів, в яких будуть відображені операції.

Таблиця 7

№ з/п	Зміст господарської операції	Заповнення первинних документів і облікових регістрів
1	Одержано готівку з поточного рахунку
2	Нарахована амортизацію основних засобів
3	Оприбутковано матеріали від постачальників
4	Нарахована заробітну плату працівникам
5	Відображено відрахування від фонду заробітної плати
6	Передано на склад готову продукцію
6	Відвантажено продукцію покупцю
8	Одержано оплату за відвантажену продукцію

Завдання 2. Розробити проект другого розділу наказу про облікову політику підприємства в частині методології обліку основних засобів. Варіанти організації та ведення бухгалтерського обліку внести в таблицю.

Таблиця 8

Облікова політика підприємства	Варіанти
Метод нарахування амортизації основних засобів
Зміна вартості основних засобів
Витрати на ремонт основних засобів
Об’єкти основних засобів, передані та прийняті в оренду
Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів
Встановлення вартісної межі віднесення до малоцінних необоротних матеріальних активів
Методи нарахування амортизації нематеріальних активів

Завдання 3. На балансі ВАТ “Кедр” обліковується ксерокс. Строк корисного використання ксерокса – 4 роки., первісна вартість – 2200 грн., ліквідаційна вартість – 200 грн. Протягом терміну корисного використання ксероксу планується зробити наступну кількість копій: за 1 рік – 34000 шт., за 2 рік – 32000 шт., за 3 рік – 31500 шт., за 4 рік – 30000 шт.

Обчислити суму амортизації основних засобів в розрізі років за різними методами. Звести отримані результати в таблицю і з’ясувати, як сума амортизації, обчислена за кожним методом, вплине на фінансовий результат підприємства.

Метод амортизації	Роки
	1	2	3	4
1. Прямолінійний
2. Зменшення залишкової вартості
3. Кумулятивний
4. Виробничий
Разом

Завдання 4. З наведеного переліку вибрати витрати, що включаються до первісної вартості запасів.

Дані для виконання

Витрати, пов’язані з придбанням запасів	Включення до первісної вартості (+/-)
Купівельна вартість запасів
Вартість посередницьких послуг, пов’язаних з придбанням запасів
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом
Вартість послуг транспортної організації з перевезення запасів
Суми ввізного мита
Вартість інформаційних послуг, пов’язаних з пошуком придбаних запасів
Витрати, пов’язані з оплатою вантажно-розвантажувальних робіт
Суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству

Завдання 5. Розставити в належному порядку процедури з планування та проведення інвентаризації.

Дані для виконання:

1. Підготовка наказу про проведення інвентаризації, призначення комісії.

2. Підготовка бухгалтером інвентаризаційних описів за об’єктами і підрозділами, які належать інвентаризації.

3. Занесення бухгалтером одержаних даних до порівняльної відомості.

4. Проведення засідання інвентаризаційної комісії з обговоренням результатів інвентаризації і затвердження заключного акту інвентаризації.

5. Подання матеріально відповідальною особою розписки про здачу прибутково-видаткових документів на майно до бухгалтерії або передачу комісії.

6. Складання спеціального опису для об’єктів, що непридатні до подальшої експлуатації і не підлягають відновленню.

6. Одержання комісією останніх прибутково-видаткових документів і звітів про рух матеріальних цінностей і грошових коштів.

8. Розміщення оформлених результатів інвентаризації у спеціальній папці та їх зберігання.

9. Видача усім матеріально відповідальним особам підготовлених інвентаризаційних описів для заповнення графи “Фактична наявність” із зазначенням строків заповнення.

10. Складання плану обов’язкових інвентаризацій на рік.

Завдання 6. На підприємстві було проведено інвентаризацію, в результаті якої виявлено зникнення з комп’ютера бухгалтерської програми, на яку воно мало виняткові авторські права. Комісія встановила, що недостача сталася з недбалості матеріально відповідальної особи.

Первісна вартість програми становить – 5600 грн.,

Сума нарахованого зносу – 400 грн.

Загальний індекс інфляції за період з ведення в експлуатацію даного нематеріального активу до моменту виявлення нестачі становить 101,6%.

Визначити:

1. залишкову вартість об’єкту на момент виявлення недостачі з урахуванням загального індексу інфляції;

2) розмір збитків до відшкодування.

Завдання 7. Розглянути ситуації і пояснити їх законність або допущені порушення.

а) Підприємство видало заробітну плату працівникам коштами з отриманої в касу виручки.

На дату виплати заробітної плати підприємство мало податкову заборгованість.

б) Готівка призначена для виплати заробітної плати працівникам підприємства, використана на загальногосподарські потреби.

в) Підприємство отримало в кінці робочого дня в касу велику суму готівки, що перевищує ліміт. На наступний робочий день готівку здали в банк.

Розглянути ситуації і пояснити їх законність або допущені порушення.

а) Видано готівку установою банку підприємству по чеку без розшифрування призначення готівки.

б) Здійснено розрахунок готівкою між підприємствами без підтверджуючих документів.

в) Підприємство протягом 1-го дня готівкою розрахувалось з:

• МП “Світанок” на суму 5000 грн.

• ТОВ “Світоч” на суму 2000 грн.

• по 3-х платіжних документах на суму 2500 грн. кожній.

Завдання 8. Провести класифікацію витрат за відповідними ознаками.

Дані для виконання

Види витрат	Операційна діяльність				Фінансова діяльність	Інша діяльність
	Витрати, що включаються до собівартості продукції	Адміністративні витрати	Витрати на збут	Інші операційні витрати
1	2	3	4	5	6	6
Оплата праці апарату управління цехом
Заробітна плата робітників основного виробництва
Собівартість реалізованих необоротних активів
Витрати на рекламу та дослідження ринку
Вартість сировини та матеріалів на виготовлення продукції
Витрати на проценти по кредитах банку
Комісійні винагороди продавцям
Плата за послуги банку

Завдання 9. Провести класифікацію доходів та результатів діяльності в бухгалтерському обліку за відповідними групами.

Дані для виконання

Види надходжень	Види доходів за класифікаційної ознакою
	Дохід (виручка) від реалізації продукції	Інші операційні доходи	Фінансові доходи	Інші доходи
Дивіденди одержані
Дохід від спільної діяльності
Дохід від реалізації робіт і послуг
Дохід від безоплатно одержаних активів
Одержані штрафи, пені, неустойки
Дохід від реалізації товарів
Дохід від реалізації оборотних активів
Дохід від реалізації майнових комплексів

Завдання 10. Вказати, на підставі яких первинних документів відображають накопичення відповідних видів адміністративних витрат.

Дані для виконання

Види адміністративних витрат	Первинні документи
Загальні корпоративні витрати: - організаційні витрати - витрати на проведення річних зборів - представницькі витрати	Авансовий звіт Акт виконаних робіт Акт закупки Акт проведених робіт ВКО Виписка банку Довідка бухгалтерії Накладна ПКО Посвідчення про відрядження Рахунок Розрахунково-платіжна відомість Розрахунок бухгалтерії
Витрати на службові відрядження
Витрати на утримання апарату управління підприємством
Витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів: - амортизація - опалення, освітлення
Винагороди за професійні послуги
Витрати на зв’язок
Витрати на врегулювання спорів у судових органах
Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі
Плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків

Завдання 11. Тестові завдання за темою.

1 Які існують вид матеріальної шкоди:

а) незначна, середня, велика і в особливо великих розмірах;

б) пряма і непряма;

в) відшкодована і невідшкодована.

2 Які існують види матеріальної відповідальності:

а) матеріальна відповідальність матеріально відповідальних осіб;

б) часткова і повна;

в) формальна та неформальна.

3 Обставини, що сприяли крадіжкам і зловживанням, можна встановити за допомогою:

а) внутрішнього контролю;

б) пояснень посадових і матеріально відповідальних осіб;

в) постійного інформування громадян про процес ревізії та виявленні факти.

4 Протягом якого часу касир має відшкодувати недостачу готівки в касі:

а) протягом дня;

б) протягом доби;

в) до закінчення процесу ревізії на підприємстві.

5 Хто несе повну матеріальну відповідальність за недостачу готівки в касі, якщо з касиром не укладено договір про повну матеріальну відповідальність:

а) керівник підприємства;

б) головний бухгалтер;

в) заступник головного бухгалтера.

6. Єдиною відмінною ознакою у веденні бухгалтерського обліку є:

а) фінансовий та майновий стан суб’єкта господарювання;

б) вид та форма господарювання;

в) мета діяльності суб’єкта господарювання.

7. Факти господарської діяльності в системі бухгалтерського обліку відображаються:

а) довільно;

б) за єдиною моделлю;

в) згідно форми господарювання.

8. Історично склалися два способи реєстрації фактів обліку:

а) простий і складний;

б) спрощений та складний;

в) простий і подвійний.

9. Оголошення статутного капіталу відображається бухгалтерським записом:

а) Д-т 46 К-т 10;

б) Д-т 30 К-т 40;

в) Д-т 46 К-т 40.

10. Предмет облікової політики розглядають в таких аспектах:

а) виробничому і стратегічному;

б)технологічному і структурному;

в)звичайному і надзвичайному.

Питання для самоперевірки

1. Що слід відносити до методологічних складових облікової політики ?

2. На основі чого формуються методологічні засади облікової політики підприємства ?

3. Яка інформація про основні засоби зазначається в наказі про облікову політику підприємства?

4. В чому полягає облікова політика з питань амортизації основних засобів?

5. Які основні ознаки нематеріальних активів?

6. Які методи оцінки запасів застосовуються в бухгалтерському обліку сільськогосподарських підприємств?

7. Які особливості ведення первинного обліку запасів?

8. Які питання щодо обліку витрат на виробництво розглядаються в Наказі про облікову політику.

9. 4. За якими методами обліковуються витрати сільськогосподарського виробництва?

10. Що відноситься до складу загальновиробничих витрат у сільськогосподарських підприємствах ?