105. Типові слідчі ситуації та напрями розслідування.

Найбільш загальними слідчими ситуаціями при розслідуванні вбивств і зґвалтувань є ситуації, коли на момент порушення кримінальної справи: 1) особа, що зробила злочин, наслідку не відомо; 2) злочин, що зробив, особа відомо наслідку. Крім того, на специфіку слідчої ситуації впливає період часу, що пройшов з моменту здійснення злочину до моменту початку розслідування. Висунуті в ході розслідування злочинів проти особистості слідчі версії можуть бути розділені на три групи: 1) версії, що не мають вираженої специфіки й висунуті при розслідуванні різних категорій злочинів, засновані на аналізі слідів рук, ніг, транспортних засобів і інших слідів (до подібним до версій ставляться версії про фізичних даних злочинців, способи їхнього проникнення в приміщення, використаних ними транспортних засобах і т. п.); 2) версії родового характеру, типові для злочинів проти особистості: а) про насильницький характер події злочину: б)про події, що передували злочину; в) про знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень; г) про здійснення поряд з розслідуваним іншого злочину (крадіжки, грабежу); д) про психічні аномалії злочинця: 3) версії, обумовлені слідчою ситуацією того або іншого різновиду злочинів.

Типові слідчі ситуації по справах про вбивства можуть бути зведені до наступним:

- виявлення трупа з явними ознаками насильницької смерті, заподіяною сторонньою рукою;

- виявлення трупа з ознаками насильницької смерті при неясності її конкретної причини;

- виявлення трупа без явних тілесних ушкоджень і при відсутності видимих факторів, що травмують, але при обставинах, що можуть свідчити про насильницький характер смерті; - зникнення людини при наявності даних, що дозволяють припустити його вбивство;

- виявлення частин розчленованого трупа.

106. Тактика розслідування ін. Статевих злочинів.

Статеві злочини мають своїм об’єктом статеву свободу особистості (зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв’язок) або статеву недоторканість неповнолітніх (статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, і розбещення неповнолітніх). Як правило, в результаті слідчих дій, проведених на початковому етапі, з'ясовано основні обставини щодо події злочину: коли, де та в якій обстановці було вчинено зґвалтування; у чому знайшло вираз фізичне та психічне насильство; чим погрожував насильник потерпілій та чи застосовував при цьому яку-небудь зброю; які ушкодження були спричинені потерпілій і чим; чи чинила вона опір, у чому це виявлялося; чи є сліди її опору на одязі та тілі ґвалтівника; чи був злочин закінчений, якщо ні, то чому; які сліди насильства залишилися на тілі та одязі потерпілої; чи була дефлорація; чи перебувала потерпіла в момент насильства у хворобливому або безпорадному стані; чи жила вона раніше статевим життям; хто міг бачити її та насильника на місці події до або після того, що сталося; чи знайома потерпіла з насильником, які в них стосунки; чи просив він її відмовитися від заяви про зґвалтування, що за це обіцяв, чим підтверджується цей факт та ін.

Крім цього, слідчий вже має свідчення про особу потерпілої та підозрюваного. Наступні дії слідчого пов'язані із перевіркою інформації та складанням розгорнутого плану розслідування. Особливості наступного етапу розслідування багато в чому залежать від того, наскільки повно досліджені на початковому етапі версії про обставини зґвалтування, стосунки та поведінку потерпілої і підозрюваного, позицію підозрюваного після пред'явлення йому постанови про притягнення як обвинуваченого та при допиті.

Типові ситуації наступного етапу розслідування пов'язані з тим, що обвинувачений: 1) визнає зустріч з потерпілою та факт статевих зносин з нею, але заперечує їх насильницький характер;2) визнає знайомство з потерпілою, наявність між ними інтимних стосунків та заявляє, що статевий акт з нею був добровільним;3) заперечує зустріч з потерпілою, посилаючись на алібі.

107. Криміналістична характеристика і класифікація крадіжок.

108. Криміналістична характеристика нападів з корисливих мотивів. Обставини що підлягають доказуванню.

109. Класифікація і криміналістична характеристика у сфері службової діяльності.

110. Розслідування умисних порушень службовою особою своїх повноважень.

111. Розслідування службової недбалості..

112. Розслідування хабарництва (корупції).

На початковому етапі розслідування можливі три типові ситуації: 1) є відомості про хабарництво, що відбулося, які надійшли від органів дізнан­ня й хабародавця; 2) існує заява громадянина про вимагання у нього хабара й передба­чувана її передача; 3) інформація про хабарництво отримана при розслідуванні іншого злочину. Процес розслідування ситуаційно обумовлений і впливає на обрання відповід­них слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

При розслідуванні хабарництва необхідно виходити з типових версій: 1) одержання і давання хабара дійсно мали місце; 2) мала місце провокація хабара; 3) мала місце інша (незлочинна) подія (наприклад, був повернутий борг); 4) службова особа виконала юридичне значущу дію, хабар не одержувала; має місце обмова.

Як першочергові слідчі дії при розслідуванні хабарництва можуть бути названі: до­пит заявника; допит хабародавця і хабарника; обшук у хабародавця і хабарника; затри­мання при одержанні хабара; огляд предмета хабара; огляд місця події; пред'явлення для впізнання предмета хабара.

Допит заявника передбачає уточнення і деталізацію обставин, що містяться в заяві.

Допит хабародавця. Під час такого допиту з'ясовується: коли і за яких обставин відбулося знайомство з хабарником; які склалися з ним стосун ки; скільки часу вони знайомі; які дії повинен був вчинити (або не вчинити) хабарник в інтересах хабародавця (чи інших осіб); у чому полягав предмет хабара; хто його визна­чив і яким чином; в який спосіб мав бути переданий хабар; чи були посередники і хто са­ме; чи відомі інші факти хабарництва та ін.

Під час розслідування хабарництва необхідно проводити виїмку документів. Йдеться про документи, в яких відображаються результати діяльності хабарника (накази, розпо­рядження, угоди, довідки та ін.).

Обшук по такій категорії справ провадиться з метою виявлення предмета хабара, документів, що підтверджують дії хабарника, цінностей, записок та ін.

Використання технічних за­собів спостереження та фіксації, прослуховування телефонних переговорів (зняття інформації з каналів зв'язку).

При розслідуванні хабарництва призначаються судові експертизи: технічна експер­тиза документів, судово-почеркознавча, судово-авторознавча, дактилоскопічна та інші трасологічні експертизи, судово-хімічна, судово-економічна та ін.