67.Підготовка до допиту та її елементи.

1. Підготовка до допиту, реалізується шляхом виконання наступних заходів та міроприємств, а саме:

а) визначення кола осіб, які підлягають допиту;

б) визначення послідовності їх допиту (за умови що допиту підлягають декілька осіб);

в) визначення матеріалів справи з уточненням обставин, що можуть бути відомими конкретним свідкам, потерпілим, підозрюваним (обв.);

г) визначення предмету допиту з урахуванням можливості його корегування;

д) вивчення особи допитуваного;

е) підбір речових доказів та інших матеріалів для пред’явлення допитуваному;

є) вирішення питання щодо часу та місця допиту, способу виклику на допит;

ж) вивчення питань, що відносяться до спеціальних знань, котрі можуть виявитись потрібними під час допиту, скориставшись для цього консультаціями спеціалістів тощо;

з) визначення переліку необхідних технічних засобів фіксації допиту та їх підготовка;

и) визначення учасників (третіх осіб) проведення допиту;

і) прогнозування можливих ситуацій допиту, визначивши можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, а для цього обрати найдоцільні способи встановлення психологічного контакту тощо;

ї) складання плану допиту.

68.Тактичні прийоми допиту.

Загальні тактичні прийоми допиту:

- прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);

- встановлення психологічного контакту;

- викладення показань у формі вільної розповіді;

- постановка запитань;

- пред'явлення доказів;

- актуалізація забутого в пам'яті допитуваного;

- оголошення показань інших осіб;

- допит на місці події;

- роз'яснення суті наслідків вчиненого злочину;

- переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

Основні тактичні прийоми допиту:

- маскування цілей допиту;

- створення враження поінформованості слідчого;

- обмовлення;

- раптовість при допиті. Види типових ситуацій допиту:

- повідомлення правдивих показань;

- добросовісна помилка допитуваного;

- суперечності у показаннях допитуваного;

- відмова від дачі показань;

- повідомлення неправдивих показань. Найпоширеніші тактичні прийоми допиту:

1. Встановлення психологічного контакту:

- бесіда з допитуваним на сторонню тему або на тему, що становить інтерес для слідчого;

- демонстрації слідчим поінформованості.

2. Актуалізація забутого в пам'яті допитуваного:

- постановка допитуваному нагадуючих запитань;

- допит на місці події;

- оголошення показань інших осіб.

3. Викриття неправди в показаннях. Виділяють шість підсистем, характерних для допиту обвинуваченого (підозрюваного):

- викриття неправди при повному запереченні обвинуваченим своєї вини і висуненні ним своєї версії;

- викриття неправди у ситуації часткового визнання обвинуваченим своєї вини;

- подолання замовчування обвинуваченим фактів, які інтересують органи розслідування;

- викриття неправдивої заяви про алібі;

- встановлення обмови;

- встановлення самообмови.

69.Очна ставка. Перехресний допит.

Очна ставка — це слідча (судова) дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання.

Очна ставка може бути проведена між двома допитаними раніше свідками, свідком і обвинуваченим або підозрюваним, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Очна ставка може бути проведена також у суді. Головні характеристики очної ставки такі:

1) єдність предмета (особи допитуються за одних обставин);

2) єдність об’єкта (очна ставка являє собою процес безперервного порівняння показань двох одночасно допитуваних осіб);

3) єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом слідчої дії);

4) єдність місця (особи допитуються в одному місці);

5) допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного;

6) єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).

Підготовка до очної ставки передбачає вирішення таких питань: між якими особами вона буде проведена; які запитання слід поставити; які суперечності необхідно усунути та яким шляхом; які взаємовідносини між допитуваними мають місце; яка черговість допиту осіб на очній ставці буде ефективною; які тактичні прийоми доцільно застосувати.

Сутність очної ставки полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявлено істотні суперечності. Під час очної ставки допитуваним може бути дозволено ставити запитання один одному, але слідчому треба пильно контролювати цей процес.

Проведення очної ставки передбачає «ефект присутності», коли обвинуваченому треба давати показання у присутності особи, яка знає дійсні обставини події, що відбулася. Допитувані впливають один на одного своїм авторитетом, вольовими якостями, життєвим досвідом. Однак такий вплив може бути й негативним, коли авторитет недобросовісного учасника (який може мати злочинний характер) впливає на добросовісного. Складні психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід.

Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов’язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю зміни показань; підвищеним ступенем тактичного ризику.