5.Методи криміналістики

Основою методології криміналістики є теорія пізнання, а її мето­ди становлять багаторівневу систему, в якій чітко виділяються та­кі чотири рівні:

1. метод, заснований на філософії діалектичного розвитку;

2. загальнонаукові методи криміналістики;

3. спеціальні методи криміналістики;

4. комбіновані методи криміналістики.

Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, ще на­зивають методом матеріалістичної діалектики. Цей метод є голов­ним у криміналістичній науці. Метод, заснований на філософії діалектичного розвитку, охоплює проблему загальнолюдських цін­ностей. Його застосування супроводжується використанням таких принципів наукового мислення, як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння, спостереження. Метод, заснований на філо­софії діалектичного розвитку тотожно, цілком відповідно віддзер­калює зв'язки і відносини в природному і соціальному бутті невичерпного й нескінченного світу. Основа реальної матеріалістичної діалектики, в контексті методології криміналістики, полягає в то­му, що вона справді є базою для всіх інших методів. Тобто метод матеріалістичної діалектики поширює чинність своїх найбільш за­гальних законів розвитку природи, суспільства і мислення на під­несення, удосконалення інших методів чотирирівневої системи пізнання в криміналістичній методології.

Загальнонаукові методи криміналістики є: спостереження, вимірювання, опис, порівнян­ня, моделювання, експеримент, а також такі методи, як матема­тичний, кібернетичний.

Спеціальні методи криміналістики належать. Залежно від свого призначення спеціальні методи криміналістики поділяють на три групи: техніко-криміна-лістичні; структурно-криміналістичні; практично-криміналістичні.

Техніко-криміналістичний і структурно-криміналістичний мето­ди були запозичені з інших наук, а практично-криміналістичний метод сформувався в процесі слідчої практики. Практично-кримі­налістичними методами, зокрема, є: методи «системи координат», послідовність, орієнтації у просторі, застосування неусвідомлюва-ного «побутового» гіпнотичного впливу; ідентифікації за ідеаль­ними слідами та ін.

Комбіновані методи криміналістики. Ними є три попередніх ме­тоди в будь-якому їх співвідношенні. Наприклад, до комбінованих методів криміналістики віднесено ситуацію, коли здійснюється поєднання методів сучасної теорії пізнання, заснованих на філо­софії діалектичного розвитку, і спеціальних методів: системно-структурного, порівняльного, соціологічного та практично-кримі­налістичні методи.

6.Поняття, види і значення криміналістичної ідентифікації

Ідентифікацію розглядають у двох значеннях (аспектах):

• як вид криміналістичної діяльності (тобто як окремий метод криміналістики);

• як загальнонауковий метод, що окрім криміналістики використовується і в інших науках (фізика, хімія, біологія, генетика, кібернетика тощо).

Криміналістична ідентифікація – процес порівняльного дослідження об”єктів, пов”язаних з подією, що розслідується, для вирішення питання щодо їх тотожності.

І. За сферою застосування (тобто форма) обумовлює поділ криміналістичної ідентифікації на види (класифікація):

1) Процесуальна ідентифікація під час виконання:

• пред'явлення для впізнання;ідентифікаційних експертиз;слідчих та судових оглядів, освідувань;обшуків і виїмок;очних ставок, допитів;

2) Непроцесуальна ідентифікація у ході виконання чи використання:

• криміналістичних та оперативних обліків;ідентифікаційних досліджень за оперативними матеріалами;перевірки (встановлення) особи за документами;

• різноманітних оперативно-розшукових міроприємств та заходів.

ІІ. Залежно від форм відображення матеріальних об”єктів під час їх взаємодії

а) матеріально-фіксована - коли ознаки відображеного об'єкта закріплюються у матеріальних об'єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо);

б)психофізіологічна - коли мисленний образ фіксується у пам'яті конкретної людини. У цьому випадку суб'єктом ідентифікації, тобто особою, яка може здійснити ототожнення, може бути тільки ця конкретна особа – свідок, потерпілий, обвинувачений (наприклад, свідок бачив злочинця, запам'ятав його зовнішність і у змозі впізнати його за мисленним образом; на відміну від цього, ідентифікацію за матеріально-фіксованим відображенням може виконати інші особа, наприклад, слідчий, суддя, експерт.)

Ккриміналістичну ідентифікацію поділяють як дослідницьку діяльність на:

1. ідентифікація за матерально-фіксованим відображенням;

2. ідентифікація за ідеальними (не матеріальними) слідами відображення (уявленими образами, слідами пам'яті).

ІІІ. За природою ідентифікуючих об'єктів на:

а) загальну;б) знакову.

ІV. За об”єктом дослідження:

1. ідентифікація людини;2)ідентифікація предметів, речей та речовин;

3)ідентифікація тварин;4)ідентифікація процесів, станів, явищ тощо.

VІ. Залежно від галузі галузі криміналістичної техніки криміналістичну ідентифікацію поділяють на:

1. дактилоскопічну;зброєзнавчу;судово-балістичну;трасологічну;почеркознавчу;

2. техніко-криміналістичну;ідентифікацію людини за ознаками зовнішнотсі тощо.

VІІ. За рівнем досягнутої індивідуальності (або за доказовим значенням):

а) на родову;б) на видову;в) на групову;г) на індивідуальну (або власне криміналістичну).

VІІІ. За суб”єктом ототожнення к/ідетифікацію поділяють на:

1. ідентифікацію, виконувану слідчим;

2. ідентифікацію, виконувану дізнавачем;

3. ідентифікацію, виконувану прокурором (обвинувачем);

4. ідентифікацію, виконувану захисником (адвокатом);

5. ідентифікацію, виконувану свідком, потерпілим тощо;

6. ідентифікацію, виконувану судом (суддею).

ІХ. За способом відображення ідентифікаційної інформації на:

а) ідентифікацію цілісних структур;

б) ідентифікацію розділеного цілого;

в) ідентифікацію джерела пошкодження.