48.Способи, ознаки і методи виявлення технічної підробки документів.

Відомі три види кримінальної підробки документів:

1. Повна підробка,

2. Часткова підробка,

3. Виготовлення документа довільної форми.

Повна підробка документів полягає у цілісному виготовленні в злочинних цілях всіх складових частин документу і реквізитів,по – іншому це виготовлення фальшивого документа, який повністю імітує справжній.

Часткова підробка – це внесення у справжній документ певних окремих змін шляхом:

1. підчистки;2.витравлювання;3)змивання;4)дописки, вставки, додруковування;4)заміни частин документу;підробки підписів, відтисків печаток і штампів.

Підчистка – це механічне видалення штрихів, літер, знаків, слів тексту реквізитних позначень тощо шляхом відділення часток матеріального носія відображеної в документі інформації.

Витравлення – вплив на графічні реквізити документа хімічними реактивами, внаслідок чого між барвником і окислювачем відбувається хім. реакція, і як результат відбувається або обезбарвлення, або розчинення і змивання барвника.

Змивання – видалення тексту розчинниками, а також речовинами комбінованої дії, для прикладу СМЗ /синтетичними миючими засобами/.

Додруковування – часткові зміни в документах шляхом долучення нових слів, знаків або частин машинописного тексту, з метою зміни змісту або реквізитів документу.

Виправлення тексту – часткові зміни в документах шляхом безпосереднього внесення змін або зміною одних знаків іншими, тобто тут не має місця попередня підготовка у вигляді підчисток, витравлювань чи змивання старого тексту чи знаків.

Заміна частин документу /фотографій, листів у багато сторінкових документах/ характерна для підробки документів, що посвідчують особу тощо

49.Класифікація ознак зовнішності людини - словесний портрет, методи його використання в розкритті і розслідуванні злочинів.

Словесний портрет — це метод опису людини з ме­тою її ідентифікації за ознаками зовнішності. Словесний портрет як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроб­лений наприкінці XIX ст. А. Бертильоном (Франція) і удосконалювався потім іншими криміналістами. Застосову­ється в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній прак­тиці.

Головними принципами словесного портрета є пов­нота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, ма­нера поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає:

1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак;

2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального — до окремого», «зверху дони­зу»; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології.

Словесний портрет використовується для: 1) розшуку невідомих злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від слідства і суду, втекли з місць по­збавлення волі; 3) розшуку безвісти зниклих осіб; 4) вста­новлення загиблих осіб за неупізнаними трупами; У) пере­вірки осіб, заарештованих на слідстві, у суді, у, місцях ви­конання покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення огляду; 8) експертизи фотозобра­жень з метою ототожнення особи; 9) перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення оперативно-розшукових заходів.

Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатоміч­ні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональ­ні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовніш­ньо, у тому числі поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших постійно носимих предметів.

Дані зовнішності людини, що підлягають опису. При

характеристиці загальнофізичних зовнішніх даних опису­ються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демогра­фічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатоміч­них даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються звичайно не в абсолютних цифрах, а стосовно інших час­тин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; до­вгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за подібністю з геометричними фігура­ми, а форма — стосовно до форм поверхні (або за анало­гією з загальновідомими предметами).

Система опису прикмет зовнішності людини (словесний портрет]

(необхідне підкреслити, вписати)

У словесному портреті вказуються особливі й разючі прикмети. Особливі прикмети — це відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливі при­кмети, які легко доступні спостереженню і звертають на себе увагу, дуже помітні, кидаються в очі, називаються разючими прикметами.

До особливих прикмет відносяться татуювання — на­колоті особливою фарбою візерунки на тілі.

Татуювання має поширення переважно серед злочин­ців. У злочинному середовищі татуювання називають «кар­тинкою», «наколкою», «прошивкою» або «регалкою». Існу­ють різноманітні засоби нанесення татуювання. Найпоши­ренішим способом, що використовується у місцях позбав­лення волі, є застосування 2—3 голок, спеціальних штам­пів, пресів із зображеннями. Як барвник застосовують туш, графіт, ультрамарин, чорнило. Великого поширення набули татуювання з зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються татуювання у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам'ятаю»), виразів («Дружина полає і простить, коханка ж — відомстить»). Окремі татуювання наносяться в примусовому порядку.

Татуювання у вигляді малюнків (або інших зображень), як правило, мають певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належ­ність до злочинної діяльності, судимість і терміни покаран­ня, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, зна­ряддя злочину. Татуювання мають важливе ідентифікацій­не значення, використовуються з метою кримінальної ре­єстрації злочинців та в оперативно-розшукових цілях.