Лекція 2.

Тема 2. Облік власного капіталу

1. Склад і оцінка капіталу банку.

2. Облік операцій з формування статутного капіталу.

3. Порядок обліку емісійних різниць.

4. Облік розрахунків з акціонерами банку.

5. Облік субординованого боргу банку та інших статей додаткового капіталу.

6. Порядок обліку фінансових результатів діяльності банку та їх розподілу.

Законодавчі та нормативні акти

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III (із змінами).

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 21.11.1997 р. № 388 (із змінами та доповненнями).

3. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від ЗО. 12.1997 р. № 466 (із змінами).

4. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 11.12.2000 р. № 475 (із змінами і доповненнями).

5. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368.

6. Положення про формування коригуючих проводок, що здійснюються банками України, затверджене постановою Правління НБУ від 09.10.2001 р. № 427.

1. Склад і оцінка капіталу банку

Формування статутного капіталу банку здійснюється згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-ІП (із змінами).

Капітал є залишковою вартістю активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Статутний капітал – це сплачений та зареєстрований підписний капітал банку.

Банки в Україні створюються у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю або кооперативних банків. Статутний капітал банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі.

Статутний капітал державного банку на 100% належить державі. Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому витрати на формування статутного капіталу передбачаються в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Капітал банку разом з його зобов'язанням є джерелом коштів для створення активів. При цьому базові принципи діяльності банку не передбачають розмежування активів за джерелами їх формування або їх реальними власниками.

Ситуація змінюється в разі ліквідації банку. В цьому випадку претензії до активів стосовно черговості їх погашення переділяються на дві групи:

- претензії кредиторів, які задовольняються в першу чергу;

- претензії акціонерів.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 68, регулятивний капітал банку (власні кошти) складається з основного та додаткового капіталу.

Основний капітал або капітал 1-го рівня, містить:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

• розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;

• дивіденди, направлені на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці;

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

• прибуток минулих років;

• прибуток минулих років, що очікує затвердження.

До додаткового капіталу банку (капіталу 2-го рівня) належать:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• результат переоцінювання статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації та ревальвації гривні;

• результат переоцінювання основних засобів;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капіталу.

Субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвесторові після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Усі статті основного й додаткового капіталу, крім резервів під стандартну заборгованість інших банків та резервів під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків і субординованого боргу, обліковуються за рахунками 5-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Облік капіталу ґрунтується на концепції джерела. Кожне джерело капіталу відображається в обліку окремо. За таким підходом у 5-му класі Плану рахунків вирізняють три розділи рахунків:

- розділ 50 – Статутний капітал та інші фонди банку;

- розділ 51 – Результати переоцінки;

- розділ 59 – Результат поточного року.

Розділ 50-й, своєю чергою, має такі групи:

- 500 «Статутний капітал банку»;

- 501 «Емісійні різниці»;

- 502 «Загальні резерви та фонди банку»;

- 503 «Результати минулих років»;

- 504 «Результати звітного року, що очікують затвердження».

Рахунки 5-го класу можуть кореспондувати з розрахунками дебіторської та кредиторської заборгованості, окремими рахунками 3-го класу та рахунками готівкових коштів або кореспондентським рахунком лише у разі сплати дивідендів та отримання внесків від акціонерів. У всіх інших випадках рахунки 5-го класу кореспондують між собою.

Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, стосовно яких отримано дозвіл Національного банку на врахування їх до капіталу банку, обліковуються за рахунком 3660 «Субординований борг банку».