Перелік питань для складання державного іспиту з Корпоративного права України

1. Поняття корпоративного права.

Термін «корпоративне право» виник внаслідок поєднання слів «корпорація», «корпоративний». В юридичній науці немає єдності думок щодо етимології цих слів. На думку Кібенко О.Р. термін «корпорація» походить від латинського слова corporation, що означає об’єднання, союз, товариство. Я.М. Гританс пов’язує термін «корпоративний» з латинським словом corpore, яке перекладається як пов’язувати, взаємозв’язувати, об’єднувати. І.А. Єрьомічєв вважає, що термін «корпорація» походить від латинського виразу corpus habere, який означає права юридичної особи. У Господарському кодексі України слова «корпорація» та «корпоративний» вживаються щонайменше у трьох значеннях:

1) для позначення однієї із організаційних форм підприємства – корпоративного підприємства (ст. 63 ч. 5 ГК).

2) для позначення одного із видів об’єднання підприємств (ст. 120 ГК);

3) для визначення змісту суб’єктивного корпоративного права особи (ст. 167 ГК)

В теорії корпоративного права терміном «корпоративне право» охоплюють різні групи правових норм: від найширшого кола таких норм до надто вузького.

І Так, Н.Н. Пахомова до корпоративних відносить норми, які регулюють:

1) відносини, учасники яких володіють однаковими ступенями присвоєння (без створення юридичної особи)

- відносини з договору про спільну діяльність (у тому числі договору простого товариства)

- відносини спільної часткової власності;

2) відносини, учасники яких володіють різними ступенями присвоєння (із створенням юридичної осби)

- відносини у господарських товариствах- об’єднаннях майна

- відносини у господарських товариствах об’єднаннях осіб.

ІІ О.Р. Кібенко корпоративними вважає дві групи правових норм:

1. Норми, які регулюють відносини всередині самого господарського товариства (внутрішні корпоративні відносини);

2. Норми, які регулюють відносини господарського товариства з іншими суб’єктами права, не пов’язаними з господарським товариством відносинами участі (зовнішні корпоративні відносини).

В свою чергу внутрішні корпоративні відносини поділяються на три підгрупи:

1) відносини між учасниками товариства;

2) відносини між товариством і його учасниками;

3) відносини між органами господарського товариства.

Зовнішні корпоративні відносини, на думку Кібенко О.Р., можуть бути двох видів:

1. приватно-правового характеру (цивільні і трудові);

2. відносини публічно-правового характеру (адміністративні, фінансові, кримінальні тощо).

ІІІ З точки зору В.М. Кравчука корпоративне право регулює відносини щодо:

- створення юридичних осіб;

- відносини між засновниками (учасниками, членами) юридичних осіб та самими юридичними особами;

- відносини між органами управління юридичних осіб.

При чому суб’єктами корпоративних правовідносин, на його думку, можуть виступати як унітарні так і корпоративні підприємницькі та непідприємницькі юридичні особи.

IV Т.В. Кашаніна визначає корпоративне право як систему правил поведінки, розроблених в організації, яка заснована на об’єднанні осіб і капіталів, виражають волю її колективу і регулюють різноманітні сторони діяльності цієї організації.

Іншими словами корпоративне право, на її думку, можна назвати внутрішньоорганізаційним, внутрішньофірмовим правом.

На думку І.А. Єрьомічєва корпоративне право – це система загальнообов’язкових для цієї корпорації норм, які встановлюються органами управління корпорації і виражають волю її членів.

При чому, під корпорацією автор розуміє юридичну особу, засновану на об’єднанні капіталів, яка здійснює будь-яку корисну діяльність.

До системи юридичних норм, які складають корпоративне право В.В. Луць, Р.Б. Сивий та О.С. Яворська відносять лише ті норми, які регулюють приватні відносини зобов’язального характеру, що виникають між учасником АТ, ТзОВ і ТзДВ та самими цими господарськими товариствами. І. Спасибо-Фатєєва ототожнює корпоративні відносини з акціонерними, вважаючи, що корпоративні відносини виникають лише в акціонерних товариствах.

При визначенні сфери застосування корпоративного права України треба керуватися виключно чинними нормативно-правовими актами. Основним актом законодавства, який містить поняття «корпоративне право» та «корпоративне підприємство» є Господарський кодекс України.

Відповідно до ч.5 ст. 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними, зокрема, є:

1. кооперативні підприємства;

2. підприємства, що створюються у формі господарського товариства;

3. інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

-Згідно з ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Із наведених законодавчих положень можна виділити такі ознаки корпоративної організації:

1) діє лише в організаційній формі підприємства;

2) належить лише до підприємницьких підприємств;

3) може створюватися як одним, так і більшою кількістю засновників;

4) відносини між корпоративною організацією та її учасником (членом) будуються на основі корпоративних прав.

Виходячи із змісту поняття «корпоративне право» треба зробити висновок про те, що корпоративне правовідношення може виникати лише у зв’язку з реалізацією корпоративних прав. Іншими словами, корпоративне правовідношення не може виникнути без участі особи, яка є суб’єктом корпоративного права.

Суб’єктами корпоративних прав можуть бути лише учасники (члени) корпоративної організації. Здійснення учасником (членом) корпоративної організації своїх корпоративних прав залежить від корпоративної організації, яка є зобов’язаною стороною щодо нього. Отже, виникнення корпоративних правовідносин можливе лише між учасником (членом) корпоративної організації та самою цією організацією.

Таким чином, корпоративним правом треба вважати сукупність юридичних норм, які регулюють відносини, що виникають між учасником (членом) корпоративної організації та самою цією організацією у зв’язку із здійсненням суб’єктивних корпоративних прав.

2. Предмет корпоративного права.

Оскільки, корпоративне право регулює відносини між учасником (членом) господарської організації та самою цією організацією, то предмет корпоративного права визначається з урахуванням характеру відносин, які можуть виникати між цими особами.

Зі змісту ст. 167 ГК України можна виділити три види прав, які належать до корпоративних:

1) право на участь в управлінні господарською організацією;

2) право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації;

3) право на отримання активів у разі ліквідації господарської організації.

Цей перелік корпоративних прав не є вичерпним. Вони можуть бути також передбачені законом та статутними документами.

Відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією перелічених корпоративних прав відповідають трьом засадам, на яких базуються цивільні відносини (ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України), а саме:

1) юридичній рівності;

2) вільному волевиявленні; їх учасників

3) майновій самостійності.

За своїм характером корпоративні відносини є цивільними.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини поділяються на два види:

1. особисті немайнові;

2. майнові.

Відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією права на участь в

управлінні корпоративної організації належать до особистих немайнових, так як їх об’єктом є немайнове благо – участь в управлінні корпоративної організації, яке не має грошового еквіваленту.

Відносини щодо отримання частки прибутку (дивідендів) корпоративної організації та отримання її активів у разі ліквідації є за характером майновими, оскільки їх об’єктами є майнові блага – дивіденд та активи корпоративної організації, які мають грошовий еквівалент.

Таким чином, предметом правового регулювання корпоративного права є цивільні, тобто особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між учасником (членом) корпоративної організації та самою цією організацією у зв’язку із здійсненням корпоративних прав.

З урахуванням предмету корпоративного права можна дійти до висновку, що корпоративне право є одним із інститутів Цивільного права, який регулює групу однорідних суспільних відносин, що виділяються за двома критеріями:

1) особливий суб’єктний склад – учасники (члени) корпоративної організації та сама корпоративна організація;

2) зміст суб’єктивних цивільних прав, які реалізуються у цих відносинах - корпоративні права.

3. Місце „Корпоративного права” в системі права України.

Таким чином, предметом правового регулювання корпоративного права є цивільні, тобто особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між учасником (членом) корпоративної організації та самою цією організацією у зв’язку з здійсненням корпоративних прав. З урахуванням предмету корпоративного права можна дійти до висновку, що корпоративне право є одним із інститутів Цивільного права, який регулює групу однорідних суспільних відносин, що виділяються за двома критеріями: 1) особливий суб’єктний склад – учасники (члени) корпоративної організації та сама корпоративна організація; 2) зміст суб’єктивних цивільних прав, які здійснюються у цих відносинах – корпоративні права. -    Згідно з ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

4. Джерела „Корпоративного права”.

Джерела корпоративного права як інституту цивільного права співпадають.

Відповідно до ст.ст. 4, 6, 7 та 10 джерелами цивільного, а отже і корпоративного права, є:

1. акти цивільного законодавства;

2. договір;

3. звичай, зокрема, звичай ділового обороту;

4. міжнародний договір України.

До актів цивільного законодавства України відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу належать:

1. Цивільний кодекс України (щодо корпоративного законодавства також Господарський кодекс України);

2. Інші закони (Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року, Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року тощо);

3. Акти Президента України;

4. Постанови Кабінету Міністрів України;

5. Нормативно-правові акти інших органів державної влади України та органів влади Автономної Республіки Крим.

Ст. 7 Господарського кодексу України розширює перелік актів законодавства, якими можуть регулюватися корпоративні відносини:

1. нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування;

2. іншими нормативно-правовими актами (зокрема, актами локального нормотворення).

Прикладом договору (ст. 6 ЦК України) як регулятора корпоративних

відносин є засновницький договір, який укладається при створенні корпоративної організації.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного

законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин (ст. 7 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює корпоративні відносини, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Разом з тим, якщо у чинному міжнародному договорі України містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

5. Види і поняття корпоративних правовідносин.

Корпоративні правовідносини – це особисті немайнові та майнові відносини зобов’язального характеру, які виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами) у зв’язку із здійсненням корпоративних прав.

Виділяють зобов’язальні та власне корпоративні відносини, які не мають зобов’язального характеру.

До власне корпоративних (незобов’язальних) відносин, зокрема, зараховують відносини щодо участі в управлінні корпоративною організацією (І. Спасибо-Фатєєва, В. Кравчук, Т. Кашаніна, О.Роднова, Є. Сердюк ін.)

Зокрема, звертається увага на такі особливості корпоративних правовідносин порівняно із зобов’язальними:

1. у зобов’язанні сторони виступають як незалежні одна від одної особи; в корпоративній організації учасники (члени) займають становище господарів, а не сторонніх осіб (В. Мозолін);

2. у зобов’язанні суб’єкти є самостійними і незалежними один від одного і тому не можуть безпосередньо брати участь у формуванні волі контрагента (Є. Суханов); в корпоративній організації її учасники (члени) беручи участь в управлінні нею, безпосередньо формують її волю;

3. у зобов’язанні немає переваги (панування) волі одного контрагента над волею іншого, навпаки, в корпоративній організації існує панування її волі при визначенні змісту суб’єктивних прав учасника (члена) (О. Роднова); більшість корпоративних прав виникає з рішень загальних зборів, де діє не принцип одностайності, а принцип більшості, учасники (члени), які залишилися в меншості повинні підкоритися волі більшості.

За змістом суб’єктивних прав, які реалізуються у корпоративних правовідносинах, їх можна поділити на два види:

1) особисті немайнові корпоративні правовідносини (право на участь в управлінні, право на інформацію тощо);

2) майнові корпоративні правовідносини (право на одержання дивіденду або частини активів у разі ліквідації).

6. Правова природа корпоративних правовідносин.

В літературі з корпоративного права немає єдності думок щодо правової природи корпоративних правовідносин. З цього приводу склалося кілька концепцій.

Корпоративні правовідносини відносять до:

1. речових;

2. зобов’язальних;

3. змішаних.

На думку представників речово-правової концепції корпоративних правовідносин (П. Писемський, І. Тарасов, Н. Пахомова, Й. Богдан) наділення юридичної особи (корпоративної організації) правом власності на майно, яке передається їй засновниками (учасниками, членами) не виключає права власності самих засновників (учасників, членів). Право власності юридичної особи є лише фікція, яка запроваджена для досягнення певних юридичних цілей.

Корпоративна організація не є суб’єктом стороннім для її учасників (членів), а лише їх сукупністю, яка розглядається як єдине ціле.

Ця концепція має ряд недоліків:

1. ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю господарського товариства несе саме товариство, а не його учасник – ч.2 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»;

2. у разі ліквідації господарського товариства, його засновникам або учасникам повертається не те майно в натурі, яке було передано ними у статутний капітал, а грошові кошти, що йому належать, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації – ч.1 ст. 21 Закону України «Про господарські товариства»;

3. у разі виходу з господарського товариства його учаснику виділяється не майно, внесене ним при вступі у товариство, а виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі – ч.1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»;

4. у разі знищення або пошкодження майна, переданого засновником (учасником) у статутний капітал господарського товариства, корпоративне правовідношення між ними не припиняється;

5. у разі виникнення майнових спорів між господарським товариством та його учасниками щодо користування майном товариства, на ці відносини не поширюються положення про право спільної часткової власності.

Суть зобов’язально-правової концепції (О. Ломідзе, В. Долинська, О. Пушкін, В. Селіванов, В. Луць, О. Яворська, О. Щербина та ін.) полягає в ототожненні відносин, які виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами) із зобов’язальними відносинами об’єктом яких є дії, а не речі. Ряд вчених вбачають змішаний характер правовідносин, що виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами). Це положення стало основою для формування ще однієї концепції корпоративних правовідносин – концепції «змішаного правовідношення».

Представники цієї концепції вважають, що відносини між корпоративною організацією та її учасниками (членами) не можуть бути віднесені до суто зобов’язальних правовідносин, оскільки учаснику (члену) належать, перш за все, корпоративні права (М. Агарков). Вони виділяють зобов’язальні та власне корпоративні відносини, які не мають зобов’язального характеру.

7. „Речово-правова” концепція корпоративних правовідносин.

На думку представників речово-правової концепції корпоративних правовідносин (П. Писемський, І. Тарасов, Н. Пахомова, Й. Богдан) наділення юридичної особи (корпоративної організації) правом власності на майно, яке передається їй засновниками (учасниками, членами) не виключає права власності самих засновників (учасників, членів). Право власності юридичної особи є лише фікція, яка запроваджена для досягнення певних юридичних цілей.

Корпоративна організація не є суб’єктом стороннім для її учасників (членів), а лише їх сукупністю, яка розглядається як єдине ціле.

Ця концепція має ряд недоліків:

1. ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю господарського товариства несе саме товариство, а не його учасник – ч.2 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»;

2. у разі ліквідації господарського товариства, його засновникам або учасникам повертається не те майно в натурі, яке було передано ними у статутний капітал, а грошові кошти, що йому належать, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації – ч.1 ст. 21 Закону України «Про господарські товариства»;

3. у разі виходу з господарського товариства його учаснику виділяється не майно, внесене ним при вступі у товариство, а виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі – ч.1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»;

4. у разі знищення або пошкодження майна, переданого засновником (учасником) у статутний капітал господарського товариства, корпоративне правовідношення між ними не припиняється;

5. у разі виникнення майнових спорів між господарським товариством та його учасниками щодо користування майном товариства, на ці відносини не поширюються положення про право спільної часткової власності.

8. „Зобов’язально-правова” концепція корпоративних правовідносин.

Суть зобов’язально-правової концепції (О. Ломідзе, В. Долинська, О. Пушкін, В. Селіванов, В. Луць, О. Яворська, О. Щербина та ін.) полягає в ототожненні відносин, які виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами) із зобов’язальними відносинами об’єктом яких є дії, а не речі.

9. Концепція „змішаного” корпоративного правовідношення.

Ряд вчених вбачають змішаний характер правовідносин, що виникають між корпоративною організацією та її учасниками (членами). Це положення стало основою для формування ще однієї концепції корпоративних правовідносин – концепції «змішаного правовідношення».

Представники цієї концепції вважають, що відносини між корпоративною організацією та її учасниками (членами) не можуть бути віднесені до суто зобов’язальних правовідносин, оскільки учаснику (члену) належать, перш за все, корпоративні права (М. Агарков). Вони виділяють зобов’язальні та власне корпоративні відносини, які не мають зобов’язального характеру.

10. Підстави виникнення корпоративних правовідносин: поняття, види.

За критерієм правонаступництва підстави виникнення (набуття) корпоративних прав можна поділити на дві групи: 1) первісні; 2) похідні. Первісними вважаються такі підстави виникнення корпоративних прав, за яких не відбувається правонаступництва, тобто переходу корпоративних прав від однієї особи до іншої.Первісними підставами виникнення корпоративних прав  треба вважати: 1) створення або участь у створенні корпоративного товариства; 2) вступ до корпоративного товариства нового учасника (члена); 3) придбання частки (акції, паю) у корпоративного товариства, попередньо придбаної ним у свого учасника (члена). Останню підставу слід віднести до первісних оскільки саме товариство не є суб’єктом корпоративних прав, тому воно не може їх передати в порядку правонаступництва. У всіх цих випадках корпоративні права виникають без правонаступництва, а це означає, що вони не можуть бути наділені жодними обтяженнями, які могли б мати попередні суб’єкти корпоративних прав.

Похідними є підстави виникнення корпоративних прав, у процесі яких відбувається правонаступництво корпоративних прав. До похідних підстав виникнення корпоративних прав належить набуття частки (акції, паю) в інших учасників (членів): 1) придбання частки (акції, паю) в учасника (члена) за цивільно-правовим договором; 2) набуття частки (акції, паю) в порядку спадкування; 3) набуття частки (акції, паю) в разі реорганізації юридичної особи- учасника (члена) товариства.

11. Первісні підстави виникнення корпоративних правовідносин.

Первісними вважаються такі підстави виникнення корпоративних прав, за яких не відбувається правонаступництва, тобто переходу корпоративних прав від однієї особи до іншої.Первісними підставами виникнення корпоративних прав  треба вважати: 1) створення або участь у створенні корпоративного товариства; 2) вступ до корпоративного товариства нового учасника (члена); 3) придбання частки (акції, паю) у корпоративного товариства, попередньо придбаної ним у свого учасника (члена). Останню підставу слід віднести до первісних оскільки саме товариство не є суб’єктом корпоративних прав, тому воно не може їх передати в порядку правонаступництва. У всіх цих випадках корпоративні права виникають без правонаступництва, а це означає, що вони не можуть бути наділені жодними обтяженнями, які могли б мати попередні суб’єкти корпоративних прав.

12. Похідні підстави виникнення корпоративних правовідносин.

Похідними є підстави виникнення корпоративних прав, у процесі яких відбувається правонаступництво корпоративних прав. До похідних підстав виникнення корпоративних прав належить набуття частки (акції, паю) в інших учасників (членів): 1) придбання частки (акції, паю) в учасника (члена) за цивільно-правовим договором; 2) набуття частки (акції, паю) в порядку спадкування; 3) набуття частки (акції, паю) в разі реорганізації юридичної особи- учасника (члена) товариства.

13. Суб’єкти корпоративних правовідносин.

Так як корпоративні правовідносини виникають між корпоративними організаціями та їх учасниками (членами), суб’єктами корпоративного правовідношення є:

1) корпоративна організація;

2) учасник (член) корпоративної організації.

Корпоративною організацією є підприємницьке товариство, яке створюється і діє на основі корпоративних прав його учасників (членів).

До корпоративних організацій, зокрема, належать:

1) господарські товариства;

2) виробничі кооперативи;

3) приватні підприємства;

4) фермерські господарства;

5) підприємства споживчої кооперації, утворені двома або більше споживчими товариствами.

Залежно від виду корпоративної організації, особи, які володіють корпоративними правами щодо неї, поділяються на два види:

1) учасник;

2) член.

На відміну від членів, учасники не зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності корпоративної організації. Участь в діяльності корпоративної організації є правом , а не обов’язком учасника. Навпаки, члени зобов’язані брати особисту трудову участь в діяльності корпоративної організації.

Учасники беруть участь в діяльності таких корпоративних організацій:

• господарське товариство;

• приватне підприємство;

• підприємство споживчої кооперації.

Членами є особи, які беруть участь в діяльності:

• виробничого кооперативу;

• фермерського господарства.

В акціонерному товаристві поряд із поняттям «учасник» вживається поняття «акціонер». На думку О. Вінник та В. Щербини акціонером є власник акції. Не погоджуються з цією думкою О. Яворська, яка вважає, що акціонер це не завжди власник акції, оскільки деякі права з акції можуть виникнути у акціонера і до того, коли виникне право власності на саму акцію.

Акціонер – це учасник акціонерного товариства, якому передано акцію у власність емітентом, або попереднім акціонером.

До моменту передання акції у власність, особа яка бере участь в діяльності акціонерного товариства називається учасник АТ (відповідно до ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» до моменту передання акції особа називається одержувачем або покупцем).

14. Корпоративна організація: поняття та ознаки.

Корпоративною організацією є підприємницьке товариство, яке створюється і діє на основі корпоративних прав його учасників (членів). До корпоративних організацій, зокрема, належать:

1) господарські товариства;

2) виробничі кооперативи;

3) приватні підприємства;

4) фермерські господарства;

5) підприємства споживчої кооперації, утворені двома або більше споживчими товариствами.

15. Види корпоративних організацій.

До корпоративних організацій, зокрема, належать:

1) господарські товариства;

2) виробничі кооперативи;

3) приватні підприємства;

4) фермерські господарства;

5) підприємства споживчої кооперації, утворені двома або більше споживчими товариствами.

Залежно від виду корпоративної організації, особи, які володіють корпоративними правами щодо неї, поділяються на два види:

1) учасник;

2) член.

На відміну від членів, учасники не зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності корпоративної організації. Участь в діяльності корпоративної організації є правом , а не обов’язком учасника. Навпаки, члени зобов’язані брати особисту трудову участь в діяльності корпоративної організації.

16. Учасники, члени та акціонери корпоративних організацій: співвідношення понять.

На відміну від членів, учасники не зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності корпоративної організації. Участь в діяльності корпоративної організації є правом , а не обов’язком учасника. Навпаки, члени зобов’язані брати особисту трудову участь в діяльності корпоративної організації.

Учасники беруть участь в діяльності таких корпоративних організацій:

• господарське товариство;

• приватне підприємство;

• підприємство споживчої кооперації.

Членами є особи, які беруть участь в діяльності:

• виробничого кооперативу;

• фермерського господарства.

В акціонерному товаристві поряд із поняттям «учасник» вживається поняття «акціонер». На думку О. Вінник та В. Щербини акціонером є власник акції. Не погоджуються з цією думкою О. Яворська, яка вважає, що акціонер це не завжди власник акції, оскільки деякі права з акції можуть виникнути у акціонера і до того, коли виникне право власності на саму акцію.

Акціонер – це учасник акціонерного товариства, якому передано акцію у власність емітентом, або попереднім акціонером.

До моменту передання акції у власність, особа яка бере участь в діяльності акціонерного товариства називається учасник АТ (відповідно до ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» до моменту передання акції особа називається одержувачем або покупцем).

17. Об’єкти корпоративних правовідносин.

Вирішення питання про об’єкт корпоративного правовідношення залежить від розумінні його правової природи.

1. Якщо визначати правову природу корпоративного правовідношення як різновиду речового, то його об’єктом слід вважати річ.

2. Якщо розглядати корпоративне правовідношення як зобов’язальне, то його об’єктом виступатимуть дії, які вчиняються суб’єктами цих правовідносин.

3. Якщо виходити із концепції «змішаного правовіднощення», то об’єктів корпоративного правовідношення буде кілька, а саме: об’єктом зобов’язальних корпоративних правовідносин будуть виступати дії, а об’єктами власне корпоративних правовідносин блага корпоративного характеру, такі наприклад, як участь в управлінні корпоративною організацією, або інформація про її діяльність тощо.

В літературі з корпоративного права висловлюються також інші думки.

Так, на думку В. Васильєвої об’єктом корпоративного правовідношення є саме суб’єктивне корпоративне право.

На думку О. Щербини, об’єктом корпоративного правовідношення в акціонерному товаристві є акція як цінний папір.

Оскільки на нашу думку, корпоративні правовідносини мають зобов’язально-правову природу, то їх об’єктом є дії учасників цих відносин, спрямовані на здійснення корпоративних прав та виконання кореспондуючих їм обов’язків (наприклад, участь в засіданні загальних зборів корпоративної організації, виплата дивіденда, виплата частини активів у разі ліквідації тощо).

18. Поняття та ознаки суб’єктивних корпоративних прав.о

Поняття корпоративних прав дається у ст. 167 ГК України.

Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.2 ст. 167 ГК України володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та / або їх здійснення.

- Ознаки корпоративних прав:

1) ці права належать лише особам, частка яких визначається у статутному фонді (майні) юридичної особи;

2) ці права виникають лише у зв’язку з участю в статутному фонді (майні) підприємницької організації (корпоративного товариства);

3) ці права мають складну структуру: включають в себе правомочності особистого немайнового та майнового характеру;

4) ці права можуть бути передбачені законом, а також статутними документами підприємницької організації (корпоративного товариства);

5) володіння цими правами не вважається підприємницькою діяльністю;

6) законом можуть бути встановлені обмеження щодо володіння та / або здійснення корпоративних прав для певних категорій осіб.

Типовий перелік корпоративних прав суб’єктів корпоративних правовідносин визначено у ст. 167 Господарського кодексу України, де дається поняття корпоративного права.

До них, зокрема, належать:

1. право на часть в управлінні корпоративною організацією;

2. право на отримання певної чостки прибутку (дивідендів) даної організації;

3. право на отримання активів цієї організації у разі її ліквідації.

У ст. 167 ГК передбачено ще дві групи корпоративних прав, які можуть мати учасники корпоративних правовідносин. Це:

1) корпоративні права, встановлені законом;

2) корпоративні права, встановлені статутними документами.

Наприклад, у ст. 116 Цивільного кодексу України передбачені додаткові корпоративні права учасника господарського товариства:

1) право вийти у встановленому порядку з товариства;

2) право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві (за умови, якщо покупцем виступатиме саме господарське товариство);

3) право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом.

Поряд із корпоративними правами, суб’єкти корпоративних правовідносин несуть корпоративні обов’язки.

Окрім тих корпоративних обов’язків, які кореспондують корпоративним правам суб’єктів корпоративних правовідносин, вони мають ще спеціальні корпоративні обов’язки, передбачені законом.

Так, відповідно до ст. 117 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства зобов’язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі ті, що пов’язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю про діяльність товариства;

4) нести інші обов’язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

У ч.3 ст. 88 Господарського кодексу України додатково передбачено ще один обов’язок учасника господарського товариства:

1) виконувати рішення усіх органів управління, а не лише загальних зборів, як передбачено у Цивільному кодексі.

У ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» передбачено також обов’язок не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

19. Види корпоративних прав.

У ст. 167 ГК передбачено ще дві групи корпоративних прав, які можуть мати учасники корпоративних правовідносин. Це:

1) корпоративні права, встановлені законом;

2) корпоративні права, встановлені статутними документами.

Наприклад, у ст. 116 Цивільного кодексу України передбачені додаткові корпоративні права учасника господарського товариства:

1) право вийти у встановленому порядку з товариства;

2) право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві (за умови, якщо покупцем виступатиме саме господарське товариство);

Наприклад, у ст. 116 Цивільного кодексу України передбачені додаткові корпоративні права учасника господарського товариства:

1) право вийти у встановленому порядку з товариства;

2) право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві (за умови, якщо покупцем виступатиме саме господарське товариство);

3) право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом.

Наведені законодавчі положення дають підстави виділити такі види корпоративних прав.

І За характером:

1) особисті немайнові;

2) майнові.

ІІ За джерелом встановлення:

1) законодавчі;

2) статутні.

ІІІ За сферою виникнення:

1) корпоративні права в господарських товариствах;

2) корпоративні права у виробничих кооперативах;

3) корпоративні права в приватних підприємствах;

4) корпоративні права у фермерських господарствах;

5) корпоративні права у підприємствах споживчої кооперації.

20. Суб’єкти корпоративних прав.

Суб’єктами корпоративних прав можуть бути лише учасники (члени) корпоративної організації. Здійснення учасником (членом) корпоративної організації своїх корпоративних прав залежить від корпоративної організації, яка є зобов’язаною стороною щодо нього. Отже, виникнення корпоративних правовідносин можливе лише між учасником (членом) корпоративної організації та самою цією організацією. Суб’єктами корпоративних відносин є фізичні та юридичні особи, що можуть чи мають право бути засновниками (учасн0иками) Товариств.

21. Здійснення корпоративних прав: поняття, зміст та способи.