Міжнародний бізнес виступає як потужний інструмент економічної інтеграції країни до світової економіки та глобалізації, що в сучасних умовах надає йому наступних характерних рис:

• доступність і всезагальність;

• ступінчастість розвитку (від звичайної міжнародної торгівлі – до мультнаціональної компанії на новій технологічній основі);

• технологічність глобалізації (компютеризація, інформатизація, телекомунікація);

• фінансирізація (фінансування міжнародних ділових операцій є ядром міжнародного бізнесу, центром, навколо якого обертаються інтереси, рішення та стратегії);

• складність взаємодії національного і інтернаціонального (вплив на міжнародну діяльність конвергентних і дивергентних процесів в сфері національних культур: формування мультинаціональної культури і збереження національної ідентичності);

• зростання важливості знань як умови розвитку міжнародного бізнесу;

• підвищення взаємозвязку між накопиченням знань та глобалізацією бізнесу;

Основні риси міжнародного бізнесу

Аналіз міжнародного бізнесу в контексті проблем ефективного управління дозволяє виділити наступні риси:

1. Отримання прибутку від ведення ділових операцій за рахунок виходу за межі національних кордонів.

2. Використання додаткових економічних можливостей з ведення цих операцій за рахунок:

- ресурсних особливостей закордонних ринків;

- ємності закордонних ринків;

- правових особливостей закордонних країн;

- специфіки міждержавних політичних і економічних взаємовідносин, що регулюються відповідними формами міждержавної взаємодії.

3. Варіювання міжнародного бізнесу залежно від глибини включеності (рівня інтернаціоналізації). Тобто вісь розвитку: “національний бізнес-мультинаціональний бізнес”

4. Розвиток глобального бізнес-сервісу (пакет послуг).

5. Врахування культурного фактора країн, в яких ведеться бізнес.

6. Розширення глобального характеру бізнесу (світова система інформаційного ділового обміну, всесвітнього фінансового ринку, глобальна структура технологічних нововведень і т.ін. )

7. Сприйняття міжнародного бізнесу як системи знань, що постійно оновляються і має складну взаємодію між професійними знаннями більш високого рівня, ніж у будь-якому національному бізнесі.

8. "Мультиповерхневе" зіткнення з ринком і "екстрагування" кращих національних зразків дозволяє міжнародному бізнесу постійно вбирати все краще у світовій практиці.

9. Інформація – головний стратегічний ресурс, а адаптивність – головна стратегічна зброя.

10. Можливість зворотної оцінки ситуації в країні: негативні тенденції в економіці країни (або окремої її галузі) можуть бути зовсім інакше розцінені міжнародною фірмою, оскільки саме вони зможуть відкрити компанії додаткові можливості бізнесу.

11. Отримання підтримки зі сторони своєї країни у боротьбі з конкурентами в багатьох неявних формах.

І нтернаціоналізація бізнсу та менеджменту.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту полягає у поєднанні зусиль національних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

Розвиток процесів інтернаціоналізації визначається ускладненням форм міжнародного бізнесу від простих (міжнародної торгівлі) до складних (міжнародні корпорації з прямими іноземними інвестиціями), а саме: експорт (імпорт), лізингові угоди, ліцензування, локальне складування і продаж, спільні підприємства, прямі іноземні інвестиції, міжнародні контракти на будівництво, управління, міжнародні корпорації та інше.

Експорт (імпорт) є найпростішими формами міжнародного бізнесу і являють собою продаж/купівлю товарів (послуг) в інші/з інших країн.

Локальне складування і продаж– завезення великих партій товарів на спеціальні склади в країні-господарі з метою подальшого продажу товарів з цього складу-магазину.

Локальне складання і продаж означає експорт з материнської країни або з третіх країн до країни-господаря комплектуючих деталей чи вузлів з подальшим складанням на місці (на власному або орендованому підприємстві готової продукції) з подальшими продажами як у приймаючій країні, так і третіх країнах.

Ліцензування – передача прав інтелектуальної власності партнеру з іншої країни на умовах отримання певних доходів. Ця форма часто поєднується із франчайзинговими угодами.

Управлінські контракти є способом направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських функцій протягом установленого періоду за певну плату.

Спільне підприємство – міжнародні фірми, які мають двох або більше засновників – юридичних осіб з різних країн.

Міжнародні корпорації – підприємства з прямими іноземними інвестиціями, коли зарубіжні філії є власністю компанії.

Процес інтернаціоналізації бізнесу найбільш пояснює модель EPRG Говарда Перлмуттера (етноцентризм-поліцентризм-регіоцентризм-геоцентризм).

Етноцентризм (Е) – підпорядкування закордонних операцій внутрішнім операціям.

Поліцентризм (Р) – врахування особливостей бізнес-середовища кожної приймаючої країни.

Регіоцентризм (R) – зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який містить групу приймаючих країн-сусідів.

Геоцентризм (глобалізм) (G) – діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розроблення стандартів і процедур, що відповідають і загальним, і локальним завданням фірми.

Особливості етапів інтернаціоналізації фірм, запропоновану Н. Адлер, представлно в табл. 4.2.1 та на табл. 4.2.2.

Таблиця 4.2.1 Етапи інтернаціоналізації фірм

Завдання та орієнтація	Національний бізнес	Початковий етап	Етап локальної експансії	Транснаціональний етап
Завдання менеджменту	Підвищення прибутковості на національ-ному рівні	Вибір закордонних ринків і вихід на них	Підвищення ефективності локальної рин-кової експансії	Глобальна раціоналізація і досягнення синергізму
Оцінка значущості міжнародної діяльності	Потенційне джерело прибутку і ринки збуту	Важливе доповнення до національного бізнесу	Перевершення обсягів внутрішнього бізнесу	Стратегічна умова успіху і розвитку
Орієнтація топ менеджменту	Е	Е → Р	Р → R	R → G

Еволюція фірм до міжнародного бізнес-середовища включає чотири фази, що представлено на рис. 4.2.4:

Фаза 1

Національні фірми

Фаза 2

Міжнародні фірми

Фаза 3

Мультинаціональні фірми

Фаза 4

Глобальні фірми

Рис. 4.2.4 Фази інтернаціоналізації фірми (розробка Н. Адлер)

Фаза 1 – національні фірми не мають міжнародної діяльності;

Фаза 2 – національні фірми спрямовують свої зусилля на експансію зовнішніх ринків і перетворюються у міжнародні фірми.

Фаза 3 – відбувається переростання міжнародних фірм у мультинаціональні компанії, що намагаються збалансувати свої звязки у межах власних міжнародних ринків.

Фаза 4 – балансування внутрішніх звязків і подальший пошук нових ринків перетворює мультинаціональні компанії у глобальні корпорації.

Транснаціональна корпорація – підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох і більше країнах та здійснює проведення взаємозв'язаної політики і спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень.

Основними характеристиками транснаціональних компаній є: наявність власників у різних країнах, міжнародний склад працівників, у тому числі менеджерів; міжнародне мислення вищого керівництва; джерела прибутку в різних країнах; міжнародна структура активів; продаж на закордонних ринках.

Для всіх міжнародних корпорацій (міжнародних організацій, мультинаціональних організацій, транснаціональних організацій) загальним є рух товарів, послуг, капіталу, технологій, інформацій, менеджменту між національними економіками. Самі корпорації утворюють у своїй сукупності систему багатонаціональних компаній.

Міжнародна корпорація складається з материнської компанії, розташованої в країні походження (заснування), і мережі відділень (філій), які розміщені в приймаючих країнах.

Організація бізнесу в міжнародних корпораціях ґрунтується на спеціалізації окремих відділень і материнської компанії на певних видах продукції чи видів діяльності. Існує дві моделі спеціалізації: горизонтальна і вертикальна інтеграція.

Горизонтальна інтеграція означає таку взаємодію відділень міжнародної корпорації, за якої виготовлення і реалізація певної продукції на міжнародних ринках закріплюються за відповідними відділеннями з урахуванням усіх витрат.

Вертикальна інтеграція базується на спеціалізації окремих відділень за стадіями технологічного процесу й зосередженні виготовлення кінцевої продукції в незначній кількості філій, які поставляють її на світові ринки.

Міжнародна організація – скоординоване обєднання, в якому материнська компанія передає до закордонних ринків знання, компетеніюта досвід.

Мультинаціональна організація – децентралізоване обєднання активів і відповідальностей, що враховують місуеві відмінності в процесі здійснення закордонних операцій.

Глобальна організація – централізоване обєднання, в якому переважна більшість активів і рішень є централізованими.

Транснаціональна організація – інтегрована мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відповідальністю для досягнення глобальної конкурентоспроможності і гнучкості шляхом корпоративного навчання та інновацій.

Природа міжнародних корпорацій значною мірою віддзеркалюється теорією інтерналізації, обґрунтованою Пітером Баклі та Марком Кассоном.

Теорія інтерналізації міжнародних корпорацій полягає в тому, що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш досконалі, ніж ринки кінцевої продукції, тому виготовлення проміжної продукції доцільно зосередити всередині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як у країні походження, так і за кордоном.

Інтерналізація – процес перетворення зовнішніх ринкових зв'язків у внутрішні (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.

Панченко Є.Г. С.47-48

Еволюціна структура інтеграційного процесу міжнародного бізнесу представлена на рис. 4.2.5.

Рис. 4.2.5 Структура інтеграційного процесу

Джерело: Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія/ За ред. д.е.н., проф. Д.Г. Лук’яненка.- К.:КНЕУ, 2001, – с.215

Протягом останніх десятиліть глобалізація проявлялась як ключова тенденція світогосподарського розвитку. Сучасні системні трансформації надають їй нової якості – із тенденції глобалізація переростає у всепоглинаючий процес, що включає в себе політичну, економічну, соціальну, екологічну, науково-технічну, культурну та інші складові, і не має зворотного напрямку.

Джерела глобалізації:

1. Природно-кліматичні й економіко-географічні відмінності, що обумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв'язків між ними.

2. Необхідність подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.

3. Технічний прогрес, що призвів до зниження транспортних витрат та значного покращення комунікацій.

4. Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.

5. Перетворення багатонаціональних підприємств і інших організацій, як приватних, так і державних, в основних суб'єктів економіки (переміщення міжнародних конфліктів із рівня країни на фірмовий рівень).

6. Досягнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі.

7. Необхідність кооперації зусиль багатьох країн в екологічній сфері.

8. Тенденції сучасного глобалізованого культурного розвитку.

Головною рушійною силою економічного розвитку в епоху глобалізації стали транснаціональні корпорації (ТНК). Вони стали основними інвесторами багатьох галузей економік, які здебільшого направлені розвиток внутрішньої регіональної торгівлі, інновацій, науково-дослідницьких та добувних галузей. Географічний напрямок потоків прямих закордонних інвестицій в значній мірі визначають характер регіоналізації сучасної світової економіки, формування в ній великих регіональних структур.

За офіційним визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (United Nations Conference on Trade and Development – UNCTAD), транснаціональна корпорація (transnational corporation, multinational corporation, multinationalcompany, multinational enterprise) – це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику та загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень.

Експерти ООН виокремили ознаки, за наявності яких компанію можна віднести до транснаціональної:

- річний обсяг такої компанії повинен перевищувати 100 млн. дол. США;

- наявність філіалів не менше, ніж у шести країнах;

- також аналізується відсоток продажу товарів за межами країни-резиденції.

За даними ООН, в світі налічується близько 82 тис.ТНК, які мають близько 810 тис. закордонних філіалів. При цьому ядро світової економіки складають близько 500 ТНК, що володіють майже необмеженою економічною владою, та мають річний обсяг збуту більше 1 млрд. доларів США, а найбільші 70 ТНК, відповідно: від 10 до 125 млрд. доларів США. За оцінками експертів ТНК контролюють більше 50% світового промислового виробництва, 68% міжнародної торгівлі, володіють більше 80% патентів і лізенцій на нову техніку, технології, ноу-хау та майже 90% прямих іноземних інвестицій.

Галузева структура ТНК включає 60% міжнародних компаній, що зайняті в сфері виробництва, 37% – в сфері послуг і 3% – в добувній промисловості та сільському господарстві.

Ринкова капіталізація деяких ТНК перевищує 700 млрд. доларів США, а щорічні обсяги продажу – 150-200 млрд. доларів США.

Щорічний чистий прибуток кожної із найбільших ТНК практично дорівнює річному бюджету України.

Світова криза 2008 р., за оцінками ЮНКТДА, знизила темпи інтернаціоналізації великих ТНК та зменшила їх загальний прибуток на 27%.

Велике значення в світі починають відігравати державні транснаціональні компанії (ДТНК) – їх налічується майже 650, вони мають близько 8,5 тис. закордонних філіалів і стають все більше важливим джерелом прямих іноземних інвестицій. В 2010 р., при 1% від всіх ТНК, на їх долю припадає 11% глобальних потоків ПІІ, 70% яких спрямовуються в сектор послуг, 22% – в обробні галузі і 9% – в сировинний сектор.

В останні роки в світі в міжнародній економічниій діяльності зростає значення таких форм міжнародних економічних звязків як підрядне промислове та сільськогосподарське виробництво, аутсорсинг послуг, франшизінг, ліцензування, управлінські контракти та інші форми договірних взаємовідносин, з них: на промислове виробництво за підрядами та на аутсорсинг послуг приходиться 1,1—1,3 трлн. доларів США, на франшизинг – 330-350 млрд. доларів США, на ліцензування – 340-360 млрд. доларів США, а на управлінські контракти – близько 100 млрд. доларів США.

Згідно оцінкам ЮНКТАД в 2010 р. в світі обсяг продаж на основі неакціонерних форм організації міжнародного виробництва перевищи 2 мтрлн. доларів США.

Європа та США втрачають свої позиції щодо надходження прямих іноземнийх інвестицій (ПІІ), а за прогнозами Конференції ООН в доповіді ЮНКТДА зазначено, що в 2005-2009 рр. 61,8% ТНК розвивають свої центри дослідження і розробок в Китаї та 29,4% – в Індії.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) опублікувала доповідь про світові інвестиції в 2011 р., з якої випливає, що в 2010 р. приплив прямих іноземних інвестицій на всій планеті збільшився на 5%, або до 1,24 трлн дол., причому залучені країнами, що розвиваються іноземні інвестиції вперше перевищили обсяг капіталів, вкладених в розвинені держави.

В 2010 р. приплив прямих іноземних інвестицій у всі країни світу скоротився на 15%, порівняно з середнім докризовим рівнем (1,47 трлн дол.), і на 37% – проти природного рівня в 2007 р. Зростання глобальних інвестицій поступається зростанню промислового виробництва і торгівлі.

Під впливом великого внутрішнього споживання і стрімкого економічного зростання залучені економічними суб'єктами, що розвиваються, прямі іноземні інвестиції в 2010 р. зросли на 12%, або до 574 млрд дол., що становить 52% від загального припливу прямих іноземних капіталів у всі країни світу.

Глосарій

Вертикальна інтеграція – спеціалізація окремих відділень за стадіями технологічного процесу й зосередженні виготовлення кінцевої продукції в незначній кількості філій, які поставляють її на світові ринки.

Геоцентризм (глобалізм) (G) – діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розроблення стандартів і процедур, що відповідають і загальним, і локальним завданням фірми.

Глобалізація – це обєктивний соціально-економічний процес, що відбувається в різних регіонах світу, зміст якого полягає у зростанні взаємозвязків та посиленні взаємозалежності національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур і навколишнього середовища.

Глобальна організація – централізоване обєднання, в якому переважна більшість активів і рішень є централізованими.

Горизонтальна інтеграція – взаємодію відділень міжнародної корпорації, за якої виготовлення і реалізація певної продукції на міжнародних ринках закріплюються за відповідними відділеннями з урахуванням усіх витрат.

Експорт (імпорт) – найпростішими формами міжнародного бізнесу і являють собою продаж/купівлю товарів (послуг) в інші/з інших країн.

Етноцентризм (Е) – підпорядкування закордонних операцій внутрішнім операціям.

Інтерналізація – процес перетворення зовнішніх ринкових зв'язків у внутрішні (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту полягає у поєднанні зусиль національних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

Ліцензування – передача прав інтелектуальної власності партнеру з іншої країни на умовах отримання певних доходів. Ця форма часто поєднується із франчайзинговими угодами.

Локальне складування і продаж – завезення великих партій товарів на спеціальні склади в країні-господарі з метою подальшого продажу товарів з цього складу-магазину.

Локальне складання і продаж – є експорт з материнської країни або з третіх країн до країни-господаря комплектуючих деталей чи вузлів з подальшим складанням на місці (на власному або орендованому підприємстві готової продукції) з подальшими продажами як у приймаючій країні, так і третіх країнах.

Міжнародна корпорація – підприємство з прямими іноземними інвестиціями, коли зарубіжні філії є власністю компанії.

Міжнародна організація – скоординоване обєднання, в якому материнська компанія передає до закордонних ринків знання, компетеніюта досвід.

Мультинаціональна організація – децентралізоване обєднання активів і відповідальностей, що враховують місуеві відмінності в процесі здійснення закордонних операцій.

Спільне підприємство – міжнародні фірми, які мають двох або більше засновників – юридичних осіб з різних країн.

Поліцентризм (Р) – врахування особливостей бізнес-середовища кожної приймаючої країни.

Регіоцентризм (R) – зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який містить групу приймаючих країн-сусідів.

Управлінські контракти є способом направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських функцій протягом установленого періоду за певну плату.

Теорія інтерналізації міжнародних корпорацій полягає в тому, що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш досконалі, ніж ринки кінцевої продукції, тому виготовлення проміжної продукції доцільно зосередити всередині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як у країні походження, так і за кордоном.

Транснаціональна корпорація – підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох і більше країнах та здійснює проведення взаємозв'язаної політики і спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень.

Транснаціональна організація – інтегрована мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відповідальністю для досягнення глобальної конкурентоспроможності і гнучкості шляхом корпоративного навчання та інновацій.

Питання для контролю

1. Дайте основні ознаки національного та міжнародного бізнесу.

2. В чому полягає принципова відмінність між ними?

3. Якими основними характерними рисами володіє сучасний бізнес та сучасний міжнародний бізнес?

4. Розкрийте основний зміст та значення періодизації міжнародного бізнесу?

5. В чому полягають інтернаціоналізація, транснаціоналізація та глобалізація міжнародного бізнесу?

6. В чому полягає сутність процесу інтернаціоналізації бізнесу за моделлю EPRG ?

7. Як відбувається еволюція фірм до міжнародного бізнес-середовища за моделлю Н. Адлер?

8. Які бізнес-структури є рушійною силою глобалізації?

9. Дайте визначення процесу глобалізації.

10. Що є рджерелами глобалізації?

11. Дайте кількісну та економічну оцінку процесу транснаціоналізаціх міжнародної економіки?

12. Як розподіляються ТНК за галузями економіками?

Тестові завдання

Множинний вибір

1.Міжнародний бізнес заключається в наступному:

а) розвитку територій;

б) практичній реалізації міжнародних економічних відносин;

в) сукупності ділових операцій;

г) діловій взаємодії фірм;

д) підприємницькій діяльності

е) вірно б-д

2. Міжнародний бізнес створюється для

а) отримання прибутку;

б) отримання переваг від міждержавнихділових операцій;

в) завоювання міцних позицій на ринку;

г) жодна з відповідей не є вірною;

д) вірно а, б, і в;

3. Еволюція розвитку міжнародного бізнесу включає

а) 3 етапи;

б) 4 етапи;

в) 5 етапів;

г) 6 етапів.

4.В якій ері розвитку міжнародного бізнесу було підготовлене підгрунття для самовизначення колоніальних і напівколоніальних держав?

а) комерційній ері;

б) ері експансій;

в) ері концесій;

г) ері національних держав;

д) глобалізаційні ері.

5. В якій ері розвитку міжнародного бізнесу було встановлене за доцільне перейти від вивозу екзотичних колоніальних товарів довидобутку сировини і обробці плантацій?

а) комерційній ері;

б) ері експансій;

в) ері концесій;

г) ері національних держав;

д) глобалізаційні ері.

6. В якій ері розвитку міжнародного бізнесу відбувався пошук особистісних вигід, що повязані із вивозом колоніальних товарів в метрополії?

а) комерційній ері;

б) ері експансій;

в) ері концесій;

г) ері національних держав;

д) глобалізаційні ері.

6. В якій ері розвитку міжнародного бізнесу відбулося формування мультнаціонального бізнесу?

а) комерційній ері;

б) ері експансій;

в) ері концесій;

г) ері національних держав;

д) глобалізаційні ері.

6. В якій ері розвитку міжнародного бізнесу відбувається зростання взаємозвязків та посилення взаємозалежності національних економік?

а) комерційній ері;

б) ері експансій;

в) ері концесій;

г) ері національних держав;

д) глобалізаційні ері.

9. Чотири ери розвитку міжнародного бізнесу (комерційна, експансії, концесій, національних держав) були виділені...

а) М. Портером;

б) Р. Робінсоном;

в) Б. Гаврилишиним;

г) Дж. Деніелсом;

д) Дж. Соросом.

10. Формування на підприємствах значного шару іноземних менеджерів середньої ланки, яких спеціально навчали на підприємствах і в навчальних закладах, притаманно ері...

а) комерційній;

б) експансії;

в) концесій;

г) національних держав;

д) глобалізації.

11. Модель інтернаціоналізації бізнесу EPRG належить:

а) Н. Адлер;

б) Г. Перлмуттеру;

в) М. Портеру;

г) Дж. Коллінзу.

12. В світі налічується наступна чисельність ТНК:

а) 65 тис.;

б) 73 тис.;

в) 82 тис.;

г) 91 тис..

Збіг

1. Глобалізація	А	інтегрована мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відповідальністю для досягнення глобальної конкурентоспроможності і гнучкості шляхом корпоративного навчання та інновацій
2. Інтернаціоналізація	Б	міжнародні фірми, які мають двох або більше засновників – юридичних осіб з різних країн
3.Транснаціональна корпорація	В	децентралізоване обєднання активів і відповідальностей, що враховують місуеві відмінності в процесі здійснення закордонних операцій
4.Спільне підприємство	Г	централізоване обєднання, в якому переважна більшість активів і рішень є централізованими
5.Глобальна організація	Д	обєктивний соціально-економічний процес, що відбувається в різних регіонах світу, зміст якого полягає у зростанні взаємозвязків та посиленні взаємозалежності національних економік, національних політичних і соціальних систем, національних культур і навколишнього середовища
6.Мультинаціональна організація	Е	процес перетворення зовнішніх ринкових зв'язків у внутрішні (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх

Правильні відповіді: 1– Д; 2 – Е; 3 – А; 4 – Б; 5 – Г; 6 – В.

1	Регіоцентризм (R)	А	врахування особливостей бізнес-середовища кожної приймаючої країни
2	Геоцентризм (глобалізм) (G)	Б	підпорядкування закордонних операцій внутрішнім операціям
3	Поліцентризм (Р)	В	діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розроблення стандартів і процедур, що відповідають і загальним, і локальним завданням фірми.
4	Етноцентризм (Е)	Д	зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який містить групу приймаючих країн-сусідів

Правильні відповіді: 1 – Д; 2 – В; 3 – А; 4 – Б.

Рекомендована література до п.п. 4.2

1. Гіл, Чарлз В. П. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. – 167 с.

2. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001. – 153 с.

3. Белорусов А.С. Международный менеджмент: Учебник.- М.: Юрист, 2000.

4. Дениелс Джон Д., Радеба Чи X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Пер. с англ. 6-е изд. - М.: Дело Лтд, 1994.

5. Куриляк В.Є. Міжнародний менеджмент. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. – 268 с.

6. Кузьмина Т.И. Международный менеджмент. Управление в международных компаниях. – М.: ИД ФБК-Пресс, 2004. – 240 с.

7. Макогон Ю. В., Орехова Т. В. Международный менеджмент: Курс лекций. — Донецк: Дон НУ, 2003. – 277с.

8. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. и др. Транснациональные корпорации. Р-Д.: ДонНУ, 2002

9. Международный менеджмент / Под. Ред. С.Э. Пивоварова, Л.С. Тарасевича, А.И. Майзеля.- СПб.: Питер, 2002. – 576 с.

10. Міжнародний менеджмент. Навчальний посібник, Білозубенко В.С., Опаріна О.В., Семенов А.А.; за ред. проф. О.Б. Чернеги. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 592с.

11. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КДЕУ, 1996. – с. 276.

12. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: кнеу, 2004. – 468 с.

13. Родченко В.В. Международный менеджмент: Учебное пособие.– К.: МАУП, 2000.

14. Рут Ф. Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 743 с.

15. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – 268 с.

16. Транснаціональні корпорації: Навч. посібник / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. – 304 с.