Сім'ї з нерідним батьком або матір'ю

Повторний шлюб часто призводить до появи сімей з нерідним батьком або матір'ю. Оскільки більше половини вступаючих в нові браки індивідів є батьками, нові партнери таких пап і мам стають вітчимами або мачухами їх дітям.

Більшість нерідних батьків намагаються відтворити атмосферу традиційної сім'ї, оскільки це єдина модель, яка є в їх розпорядженні. Проте сім'я, в якій один з батьків є дитині нерідним, функціонує інакше, ніж традиційна нуклеарна сім'я. По-перше, роль приймального батька не обов'язково наближається до ролі біологічного батька дитини, особливо в тому, що стосується авторитету, законних прав і пошани. По-друге, сімейне дерево нерідної сім'ї може виявитися дуже складним і розгалуженим і включати не лише дітей обох подружжя від їх першого шлюбу, але і потрійні "комплекти" бабусь і дідусів, родичів колишнього подружжя, родичів нового подружжя і тих людей, з ким вступило в другий шлюб колишнє подружжя. Чим складніше соціальна система повторного шлюбу, тим більше двозначними представляються ролі членів сім'ї і тим вище вірогідність виникнення проблем. Додаткові складнощі виникають тому, що нерідних батьків і їх пасинки не зв'язує загальна історія. Зародження нової сім'ї часто починається з настрою, що надзвичайно ідеалізується. Але проходять місяці, і настрій членів нової сім'ї міняється і стає реалістичнішим. Випадки взаємного нерозуміння в приймальних сім'ях приймають безліч форм. Найчастіше вони викликаються відмінністю в сімейних традиціях, нездійсненими очікуваннями, фінансовими труднощами, зіткненням пристрастей, боротьбою за владу і недостатньою визначеністю норм поведінки для дітей. Дисципліна часто стає проблемою, тому що діти нерідко дивляться на нерідного батька як на чужака, що вторгся в їх сім'ю. У суспільстві також відсутня чітка картина того, якими мають бути стосунки між членами таких сімей; наприклад, як пасинок повинен відноситися до свого вітчима і навпаки, і як нерідний батько, що переймає на себе опіку над дитиною, повинен відноситися до колишнього чоловіка своєї дружини?

Більшість нерідних батьків - вітчими. Хоча усе більше число батьків домагається прав по опіці і вихованню дитини, переважна більшість дітей після розлучення батьків як і раніше залишаються жити з матерями. Вітчими зазвичай недооцінюють свої батьківські здібності і той вплив, який вони роблять на життя своїх пасинків і падчерок. Насправді їх прийомні діти і подружжя оцінюють їх набагато вище, ніж вони самі оцінюють себе. Діти, що живуть з вітчимами, проявляють, видно, такі ж успіхи в шкільних заняттях і громадському житті, як і діти, що живуть з рідними батьками. Діти, що мають вітчимів, в цілому проявляють великі успіхи, ніж діти, у яких взагалі немає батьків.

Приймальна сім'я повинна уміти пристосуватися до багатьох чинників, з якими більшість рідних сімей не стикаються. Для досягнення успіху приймальній сім'ї необхідно розсунути рамки, що робили висновок в себе дві колишні біологічні сім'ї, і утворити нову соціальну одиницю. У міру "відмирання" старих структур члени такої сім'ї повинні виробити в собі відчуття єдності, яка дозволить діяти в єдиному напрямі для досягнення загальних цілей. Більшість рішень, що спільно виробляються, залишають деякі "старі" моделі незайманими, одночасно поступово створюючи нові ритуали, цілі і правила. У разі успіху подібної реструктуризації членам нової сім'ї вже не доводиться постійно стежити за своїми взаєминами, і з'являється можливість спілкуватися між собою спонтанно і невимушено.