Модернізація

У соціології під терміном "модернізація" мається на увазі перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, міського і індустріального суспільства.

Еволюцію людської цивілізації, починаючи з її передісторії, можна підрозділити на три загальні етапи. На першому етапі спостерігалася поява примітивних суспільств і громад. На другому етапі примітивні суспільства почали об'єднуватися і трансформуватися в цивілізації. Третій етап бере початок в XVIII ст. з настанням промислової революції і триває до теперішнього часу. Для сучасного етапу характерне поширення індустріальної культури по всьому світу.

Сила сучасності завжди була частково реактивною силою, що набувала значущості і рушійного імпульсу тільки за рахунок порівняння або заперечення передуючих сучасності процесів. Це положення обумовлює загальний погляд на модернізацію як на процес індивідуалізації, спеціалізації і абстракції. По-перше, структури сучасного суспільства вважають своєю базовою одиницею індивіда, а не групу або общину, що було характерне для аграрних або селянських суспільств. По-друге, сучасні інститути призначені для виконання обмежених, спеціалізованих завдань у рамках соціальної системи з високорозвиненим розподілом праці. По-третє, замість того щоб надавати права і прерогативи конкретним групам і особам або орієнтуватися на звичаї або традиції, сучасні інститути управляються загальними правилами і нормами, легітимність яких визначається науковими методами і відкриттями. Умови трансформації суспільства, що привели до модернізації, виросли з європейських соціально-економічних умов. Головним серед цих умов був розвиток комерційного капіталізму в середньовічній Європі. Уперше цілі економіки змістилися від споживання до виробництва. З'явився новий тип валютного ринку, заснований на механізмі пропозиції і попиту. Економіка почала формуватися відповідно до майбутніх потреб у виробництві, що викликало до життя капіталовкладення.

Європа епохи Відродження стала першою цивілізацією, що створила умови для безперервних змін. Уперше інтереси міст, центрів торгівлі переважили аграрні інтереси. Володіння землею вже не мало такої соціальної цінності, як в древні часи; виняткове положення землевласника поступово узурпувалося купцями і ремісниками. Колишній соціальний розподіл між землевласниками і безземельними селянами змінився новим розподілом - між працедавцем і робітником. Клас військових втратив своє значення, оскільки центральне місце в суспільстві зайняли торгівля і промисловість.

Нова буржуазія стала основним двигуном і творцем міського суспільства. Купецтво втратило свого високого соціального статусу і вже не набуло його знову. Нова грошова економіка привела до ліквідації старої соціальної системи.

Із самого початку сучасність мала дві особи: одне - динамічне, спрямоване вперед і прогресивне, обіцяюче небачені досі достаток, свободу і досягнення; інше, така ж ясна видима особа, провіщає нові проблеми - відчуження, бідність, зростання злочинності і забруднення довкілля.