Тема. Види технологічних процесів. Розкроювання виробу.

Мета: сформувати уявлення про типові схеми розкладки лекал дета­лей спідниці на тканині, ознайомити із правилами підготов­ки тканини до розкроювання, навчити ощадливо й правильно виконувати розкроювання, ураховуючи особливості розкрою­вання шерстяних і шовкових тканин; готувати деталі крою до обробки, виховувати акуратність і точність під час виконання розкроювання виробу, дотримання правил безпечної роботи під час розкроювання.

Обладнання: таблиці «Розкладання викрійки на тканині», «Дефек­ти тканини», Правила безпечної роботи в шкільних майстер­нях.

Інструменти та матеріали: тканина, ножиці, кравецькі шпильки, крейда (мило), олівець, лінійка, деталі викрійки, голки, нитки (контрастного до тканини кольору), швейні машини (за необ­хідності).

Основні поняття: декатування тканини, деталі крою.

Тип заняття: комбіноване.

Структура заняття

І. Організаційний момент 2 хв

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів 10 хв

III. Вивчення нового матеріалу 20 хв

1. Підготовка тканини до розкроювання.

2. Розкроювання виробу.

IV. Практична робота. Розкроювання спідниці 41 хв

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів 10 хв

VI. Підсумки заняття 5хв

VII. Домашнє завдання 2 хв

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

Гра «Незакінчене речення»

1. Ескіз моделі починають виконувати з …

2. При виборі фасону звертають увагу на …

3. Моделюванням одягу займається …

4. Складки на спідницях бувають …

5. Для пошиття спідниць використовують тканини …

6. Вибір тканини зале­жить від …

7. Розхід тканини на виріб залежить від …

Як ви вважаєте діти про що буде йти мова на сьогоднішньому уроці?

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

Я хочу навчитися:

підбирати тканину,

правильно розкроїти виріб,

пошити спідницю,

підібрати фасон і т.д.

Оголошення теми і її мотивація.

А чи знадобляться знання , отримані на уроці вам в житті.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Підготовка тканини до розкроювання.

Розповідь учителя.

«Корінь праці гіркий, але овоч солодкий».

Завжди пам'ятайте це українське прислів'я. Якщо жити за таким прави­лом, можна досягнути високих життєвих резуль­татів.

Пошиття одягу складається з шести основних процесів: знімання мірок, побудови креслення викрійки, розкроювання, пошиття, прасування і заключ­ні обробні операції..

Розкроювання — один з найважливіших процесів пошиття одягу. ВІН поділяється на два етапи: підготовку до розкроювання і саме розкроювання. До підготовчих робіт належать декатирування тканини та розкладання викрі­йок виробу на тканині.

Найпростіший спосіб декатирування складається з таких операцій: 1) зволоження тканини; 2) сушіння, під час якого тканина збігається; 3) легке прасування. При такому способі декатирування щільні тканини зволожують і залишають у вільному стані або складають «книжкою», а легкі тканини зво­ложують і загортають на столі, покритому сукном, І прасують добре нагрітого праскою по основі з вивороту. Під час прасування тканина трохи збігається. Декатирувати необхідно лляні, шовкові та штапельні тканини.

Існує два основні способи настилання тканини:

• «у згин», коли тканина складена вздовж удвоє, пружок до пружка (інструкційна карта 2, рис. а, б);

• «у розгортку», коли тканина розгорнута в ширину» (інструкційна ка­ рта 2, рис. в).

«У розгортку» тканину настилають двома способами: а) коли полотни­ща складені лицьовими боками; б) коли кожне полотнище настелене на пове­рхню стола лицьовим боком.

Розкроюють тканини за викрійками або лекалами. При цьому особливу увагу приділяють розміщенню викрійок (лекал) на тканині щодо ниток осно­ви та піткання, ворсу, а також щодо смужок, клітинок та інших малюнків. Смужки на тканині під час розкроювання мають розміщуватись точно, без будь-яких відхилень. Рисунок у клітинку повинен збігатись у парних полот­нищах тканини щодо поперечних смужок, клітинок.

На тканині спочатку розкладають основні викрійки виробів (пілочки, спинку, рукави, передні та задні полотнища спідниці), а потім — дрібніші (манжети, комір, пояс тощо), використовуючи вільне місце поміж великими деталями (інструкційна карта 2, рис. а), стежачи за тим, щоб напрям поздов­жньої нитки на викрійці збігався з ниткою основи на тканині (інструкційна карта І.рис. а, б)

Під час розкладання викрійки на тканині слід враховувати напрям вор­су, відтінок, рисунок тощо. Якщо рисунок тканини розміщений в один бік, то викрійки розкладають так, щоб росток, горловина, окат рукава і верхня час­тина спідниці були розміщені в одному напрямі (інструкційна карта 2, рис. б).

У виробах з оксамиту, плюшу, велюру, вельвету всі деталі викроюють з напрямом ворсу вверх, а з байки — з напрямом ворсу вниз, щоб під час но­сіння зберегти гладку поверхню виробу.

При розкроюванні виробів з парчі, тафти, габардину необхідно визначи­ти їхні відтінки. Для цього складають два відрізки тканини по поперечній ни­тці і вибирають бажаний відтінок.

Розкладаючи викрійки на тканинах у смужку та в клітинку, необхідно стежити, щоб смужки збігалися по кольору І ширині в бокових швах та все­редині кожної деталі. Причому деталі викрійки можуть бути розміщені не тільки вздовж, а й упоперек або по косій нитці, залежно від фасону (інструк­ційна карта 2, рис. в).

На однотонних тканинах або на тканинах з невизначеним рисунком ви­крійки можна розкладати в різних напрямах, враховуючи напрям основної нитки в деталях і найбільш економне витрачання тканини. 116

Учитель, доповнюючи відповіді учнів, знайомить їх із таким спосо­бом підготовки тканини, як декатування — волого-теплова обробка з мстою запобігання зсідальності. Цей спосіб використовується для шерстяних і напівшерстяних тканин.

Підготовку тканини слід проводити перед розкроюванням виробу, тому що вона, безумовно, впливає на якість готового виробу, його зовнішній вигляд, зносостійкість, термін користування.

На цьому етані доцільно повторити способи визначення лицьового ті виворітного боків тканини (використовуючи тканини учнів і залу­чаючи їх до обговорення), можливих дефектів тканини, напрямку нитки основи в тканині.

Розкроювання шерстяних і шовкових тканин вимагає особливої старанності. Шовкові тканини гладкі й слизькі, тому їхнє розкрою­вання викличе певні труднощі. Такі тканини після розкладання слід ретельно сколоти, щоб уникнути ковзання шарів.

Шовкові й шерстяні тканини розтягуються й обсипаються на зрі­зах. Тому під час їхнього розкроювання необхідно передбачити при­пуски більшої величини, а після розкроювання зрізи деталей відра­зу ж обробити, запобігаючи обсипальність ниток.

2. Розкроювання виробу. Розповідь учителя.

Розкроювання виробу слід виконувати дуже акуратно, економно витрачаючи тканину, дотримуючись правил безпечної роботи із кра­вецькими шпильками, ножицями.

Повідомлення учнів.

А зараз побачимо чи зацікавила вас тема нашого уроку, адже додому було дане завдання знайти відповіді на питання:

1. Як може змінитися план розкладання, якщо тканина має ворс або рисунок, спрямований в один бік?

2. Як впливає на розкладання деталей великий рапорт рисунка, клітинка, смужка на тканині?

3. Як зміниться розкладання викрійки на тканині, що має ширину 80—100 см?

Використовуючи таблицю «Урахування характеру рисунка ткани­ни під час розкроювання» і демонструючи зразки виробів, ілюстрації з журналів, учитель підводить учнів до висновку, що виріб не буде красивим, якщо під час розкроювання не враховувати особливості рисунка тканини.

Урахування характеру рисунка тканини під час розкроювання

(таблиця роздається на парти учням)

Підводячи підсумки бесіди, учитель демонструє інші варіанти роз­кладання викрійок.

Кросворд.

IV. ПРАКТИЧНА РОБОТА. Розкроювання спідниці і Інструменти та матеріали: тканина, деталі викрійки, ножиці, кра­вецькі шпильки, крейда (мило), олівець.

Послідовність виконання.

1. Підготувати тканину до розкроювання: перевірити якість, ви­значити лицьовий і виворітний боки, напрямки ворсу, рисунка, нитку основи, продекатувати (пропрасувати).

1. Скласти тканину «узгин» по нитці основи (або «урозгортку»).

2. Розкласти деталі викрійки на тканині, ураховуючи напрямок ворсу, рисунка, нитки основи, припуски на шви й обробку зрізів.

3. Деталі викрійки приколоти до тканини, обвести крейдою по контуру.

4. Відкласти величину припусків на шви й обробку зрізів, відзна­чити контрольними лініями.

5. Пояс розмітити безпосередньо на тканині.

8 —10 см (по моделі)

От + 6

6. Викроїти деталі спідниці по лініях припусків.

7. Відколоти деталі викрійок і сколоти деталі крою.

Учитель контролює правильність і якість виконання роботи, нагадуючи учням про економну витрату тканини, точність обведення деталей, стежить за дотриманням, правил безпечної роботи.