2. Обговорення головних теоретичних положень

Передових учителів, тобто тих, хто досягає високих результатів, називають май­страми. Про них говорять як про людей, що опанували мистецтвом викладання й ви­ховання, високою культурою праці. Іноді про них говорять як про досвідчених учителів.

Можна твердити, що за своїм змістом і сутністю педагогічна майстерність і педа­гогічний досвід подібні. Однак, говорячи про вчителя, що він досвідчений, мають на увазі передусім те, що він тривалий час працює, вміє працювати, а говорячи, що вчи­тель є майстром, підкреслюють, що він досяг особливо високих результатів. Вихо­дить, що не кожний досвідчений учитель — майстер, але кожен майстер педагогічної праці — це досвідчений учитель, хоча досвід його може бути невеликим.

Коли вчитель-початківець, здобувши теоретичну підготовку, веде практичну ро­боту, він набуває досвіду. У цьому разі досвід означає набуття практичних умінь, впровадження теорії у практику, процес формування майстерності вчителя. Отже, набуття досвіду є етапом, щаблем у досягненні майстерності, якщо цей досвід осмислюєть­ся і стає особистісним надбанням учителя. Досвідчений учитель, який досягає висо­ких результатів, — це майстер.

Теорія і методика освоєння передового педагогічного досвіду оперує, поряд із загально педагогічними, і специфічними поняттями: педагогічний досвід, передо­вий педагогічний досвід, новаторський педагогічний досвід, опанування передово­го досвіду. Вони дають можливість зрозуміти природу передового досвіду, процес його вивчення, узагальнення і впровадження. Що таке педагогічний досвід? Логіч­ним видається таке визначення досвіду у педагогіці: педагогічний досвід — це прак­тика діяльності людини і її результат, який виявляє рівень опанування об'єктивними закономірностями (Ю. Бабанський). Це конкретне уявлення про педагогічні факти, цілеспрямоване і вміле використання на практиці знання закономірностей процесу навчання і виховання, а також емпіричне знання і практичне опанування залежно­стей, ще не розкритих педагогічною наукою. Це формулювання не є вичерпним, але воно містить у впорядкованому вигляді найважливіші ознаки поняття, що ви­значається. Передовий педагогічний досвід — загальна ознака педагогічної діяльності. Це поняття настільки широке і багатогранне, що навряд чи можна назвати якийсь вид діяльності педагога, якого воно не стосувалося б. Своєрідність передового дос­віду в педагогіці може бути передана таким визначенням: передовий педагогічний досвід є вищою формою вияву постійно відтворюваної частини практики в галузі педа­гогічної діяльності, яка акумулюється в найефективнішому використанні форм, ме­тодів, прийомів і засобів навчання та виховання, забезпечуючи досягнення максимально можливих навчально-виховних результатів при раціональній витраті часу й зусиль пе­дагогів і школярів (І. Кривонос).

Новаторський педагогічний досвід — педагогічні ідеї, що виходять за межі існую­чих нормативів і сприяють створенню нових педагогічних систем і технологій (А. Ци-рульников).

Новаторський досвід виростає з передового. Є глибокий діалектичний взаємо­зв'язок між цими двома різновидами педагогічного досвіду. Вони не тотожні, мають відмінності. Новаторський досвід — це складова частина передового педагогічного досвіду, що вирізняється новизною (чи відносною новизною) методики, конфлікт­ністю щодо загальновизнаних уявлень, способом опису, способом поширення і зде­більшого наявністю послідовників, повторенням конкретних знахідок із наближен­ням до результатів, які здобуває новатор.

Стосовно поняття освоєння передового досвіду, то його слід розуміти як сукупність дій учителя, спрямованих на всебічне вивчення змісту досвіду, з 'ясування його сутності й вироблення практичних умінь використання нового нарівні творчої трансформації пере­дових ідей в особистий досвід учителя (О. Ярошенко).

Натрапляючи на цікавий педагогічний досвід, яскраву педагогічну індивіду­альність, ми прагнемо зрозуміти їхню сутність, вивчити технологію роботи такого вчителя. Щоб цей аналіз мав наукове підґрунтя, потрібно усвідомити науково-мето­дичні положення, які забезпечують якість процесу засвоєння досвіду.

По-перше, слід дотримуватися принципів вивчення передового досвіду. Прин­цип цілеспрямованості потребує чіткого усвідомлення мети спостереження та цілісно­го аналізу зібраних фактів щодо обраної проблеми. Принцип поглибленого аналізу зосереджує нашу увагу при вивченні досвіду на встановленні взаємозв'язку між діями учня, вчителя і досягнутими результатами. Вивчаючи досвід учителя-новатора за літе­ратурними джерелами чи спостереженнями, ми повинні не лише констатувати факт успіху (всі діти успішно вчаться, люблять школу), а й придивитися до конкретних кроків учителя: В. Шаталов для успішного навчання дітей організовує допомогу їм у формі опорного конспекту, багаторазового повторення нового матеріалу, що полег­шує працю учнів, стимулює систематичну роботу, створює ситуацію можливості осо­бистішого розвитку кожного. З'ясування цих взаємозв'язків дає нам змогу побачити й усвідомити технологію роботи вчителя-майстра. Принцип типовості досвіду перед­бачає визначення в педагогічному процесі саме тих умов, які можливі при впровад­женні цього досвіду (умови організації роботи в класі, творчий потенціал учителя) і не заважатимуть при перенесенні його у нові обставини.

Якою є система вивчення передового досвіду? Готуючись відвідати урок і озна­йомлюючись із досвідом роботи школи й учителя, слід дотримуватися такої послідов­ності: 1) визначити мету і завдання (для чого вивчається досвід?); 2) окреслити тема­тику (що спостерігати та аналізувати?); 3) виявити об'єкт вивчення (де спостерігати і які об'єкти?); 4) зібрати фактичний матеріал (факти, що характеризують об'єкт); 5) зробити аналіз, узагальнення, висновки (типові риси вивченого досвіду, його пе­дагогічна сутність і значення, характеристика та обґрунтування системи роботи пере­дового вчителя або школи); 6) порівняти виявлений позитивний досвід з уже відомим у педагогіці та методиці; 7) перевірити на практиці правильність висновків, ефек­тивність прийомів і методів.

Така система вивчення дає змогу усвідомити умови, за яких можна здобути опти­мальні навчально-виховні результати на підставі застосування цього досвіду.

Вивчення передового досвіду — це шлях до відкриття закономірних зв'язків між педагогічними явищами. Аналіз досвіду здійснюється найуспішніше тоді, коли по­єднується з теоретичною роботою, без чого усвідомлення фактів є поверховим.

Зразок наукового аналізу передового і новаторського досвіду студенти знайдуть у педагогічній літературі (9).

Найнадійнішим методом вивчення передового досвіду є спостереження за робо­тою вчителя на уроці, під час виховних заходів, коли має місце живий педагогічний процес. Спостереження мусить бути не епізодичним, а тривалим і планомірним.

Відповідно до запропонованої системи вивчення та осмислення досвіду радимо провести дослідження у школі.

Ознайомлюючись із проблемами взаємодії вчителя та учнів на уроці за матеріа­лами літературних джерел, спостережень у школі та перегляду фрагментів фільмів, оцінюючи передовий досвід, доцільно користуватися виробленими наукою критері­ями, за якими визначається передовий досвід як гідний стати об'єктом вивчення й запозичення. Критерії передового педагогічного досвіду — це сукупність ознак, на­явність яких дає змогу визначити конкретний досвід як передовий і рекомендувати його для впровадження.

До головних критеріїв належать:

1. новизна, спрямованість досвіду на оновлення навчально-виховного процесу (відхід від авторитарної системи навчання);

2. висока результативність і ефективність (зміна ставлення учнів до навчання, успішності);

3. оптимальність у досягненні ефективних результатів щодо формування знань, умінь і навичок учнів (засоби та прийоми, які полегшують, а не обтяжують роботу);

4. можливість творчого використання досвіду іншими (відсутність бар'єрів для запозичення досвіду);

5. практична значущість і реальна перспективність (що дає системі освіти цей досвід).