2.Класифікація за ознаками

Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокрем­ленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу ви­никнення тих чи інших видів страхування. Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страхової спра­ви, її витоків, генезису допомагають практикам орієнтуватися у процесах, що відбуваються на страховому ринку, прогнозу­вати тенденції його розвитку, будувати відносити між собою з урахуванням досвіду, нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного і вітчизняного страхування.

Класифікація за юридичними ознаками — це виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами (директиви Європейського Союзу — 7 класів довгострокового страхування життя і пенсій та 18 класів загального страхуван­ня) та ліцензування страхової діяльності. Тобто йдеться про класифікацію страхування з офіційного погляду згідно з вимогами внутрішнього законодавства. В Україні перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, подано в інструкції «Про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на здійснення страхової діяльності на території Ук­раїни. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотри­манням», яка затверджена наказом від 15 липня 1996 року за № ЛП — 18/78 Ліцензійної палати при Міністерстві еко­номіки України та Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю і зареєстрована в Міністерстві юстиції. Така кла­сифікація передбачає 20 видів страхування (життя і здоров'я, майнового страхування та страхування відповідальності).

Саме цю класифікацію Укрстрахнагляд використовує для цілей ліцензування. Порівняно з класифікацією, прийнятою ЄС, вона здається дещо спрощеною і недостатньо послідо­вною. Проте безперечна її перевага полягає в тому, що вона значною мірою наближена до загальноєвропейських стан­дартів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та іноземними страховими компаніями, що з огляду на інтер­національний характер страхового бізнесу є дуже позитивним.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає мож­ливість застосування форм проведення страхування — обов'язкового і добровільного, водорозділом між якими є відповідні права та обов'язки сторін страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька варіантів, які залежать від цілей страхування.

Найважливішим і загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхування залежно від спеціалізації страховика на дві великі сфери діяльності: страхування життя і загальні види страхування. Така класифікація має дуже велике значення з точки зору адекватної організації фінансів страховика, особ­ливо формування і розміщення страхових резервів і оподатку­вання страхової діяльності.

В основі віднесення того чи іншого виду страхування до «життя» чи «видів страхування інших, ніж життя» полягає су­купність двох класифікаційних ознак:

©> наявність нагромаджувального (накопичувального) ха­рактеру договору страхування, де страхові внески страхуваль­ників є своєрідними інвестиціями, котрі їм повертаються з нарахованими відсотками після закінчення строку дії догово­ру страхування; строк дії договору страхування.

Класифікація з виокремленням двох зазначених сфер страхової діяльності, незважаючи на зовнішню простоту, має дуже велике значення для фінансового управління в страховій компанії. Річ у тім, що таке управління у компанії, яка здійснює страхування життя, відрізняється від управління в компанії, що проводить загальні види страхування. Тому що до першої висунуто особливу вимогу — необхідність довгост­рокового збереження заощаджень страхувальників, що по­значається і на характері її інвестиційної політики (довгост­рокових вкладень). А компанії, що проводять загальні види страхування, здебільшого орієнтовані на короткострокові високоліквідні інвестиції.

Інвестиційні можливості компаній зі страхування життя роблять унікальним їх становище на ринку капіталу — вони чи не єдині фінансові установи (за винятком пенсійних фондів), які задовольняють потреби економіки в дефіцитно­му капіталі для довгострокових інвестицій.