Ліквідація банку

Злиття зі стабільним банком

Надання безпосередньої допомоги

Пільги щодо капіталу банку

Рис. 7. Можливості страхування депозитів страховиком під час розв'язання проблем банківських банкрутств

Проблеми та напрями державної політики в галузі майнового страхування в Україні

Використані терміни: модель суспільного життя, законодав­че регулювання, міжнародний бізнес, інвестиційні проекти, міжнародне право.

Необхідною умовою ставлення до країни як до правової держави є наявцість добре розгалуженого та розвинутого за­конодавства, дотримання якого вимагається від кожного її громадянина, кожного органу державної влади. Безперечно, наша країна не може запозичити зараз сучасну американську чи шведську модель суспільного устрою, або модель якоїсь іншої високорозвиненої держави.

В Україні формується власна модель суспільного життя та ринкової економіки, в тому числі й страхування. І хоча стра­хування більш-менш налаштовується вже на потреби захисту підприємницької діяльності, але наблизитись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації, особливо в вирішенні соціальних проблем суспільства воно поки вдо не взмозі.

Як показує життя, страхування дуже важливе як для підприємств, що вже функціонують, так і для новостворених,які іде не набули достатнього виробничого потенціалу і не на­громадили власних резервних фондів, а наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредита­ми, щоб споруджувати чи придбавати необхідні засоби вироб­ництва.

Необхідне законодавче регулювання й у страхуванні нової техніки та технологій, наукових розробок. Велику роль таке регулювання відіграє у страхуванні в аграрному секторі (здійснення аграрної реформи обов'язково зумовить поси­лення страхування на селі).

Ненормальним є становище у страхуванні ризиків під час побудови промислових, комунальних, транспортних будівель і споруд. Перспективною вже стає вимога застосування стра­хування втрат від переривання виробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих або пошкоджених страховими випадками об'єктів.

Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Україна — держава в центрі Європи. Тут перетина­ються транспортні артерії, що сполучають Схід і Захід. Зрос­тає товарообмін інших країн з нашою державою, збільшують­ся транспортні вантажопотоки. Страхування вантажів, туристських груп, автотранспортних ризиків, інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних міжнародних стосунків.

Отже, страхування різноманітних ризиків сприяє розвитку комерційної діяльності в країні і від стану законодавчої бази в цій галузі, напрямку залежить і задоволення потреб спожи­вачів всіляких матеріальних благ, що надає бізнес.

Ефективність державного регулювання у сфері майнового страхування багато в чому залежить від створення оптималь­ної системи страхового захисту на базі раціонального викори­стання можливостей і переваг як обов'язкового, так і доб­ровільного страхування. Хоча міжнародне право і законодавчі акти більшості держав світу тлумачать обов'язкове страхуван­ня як необхідність захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди, і тому, як правило, обов'язкова форма страху­вання в західних країнах найбільш поширена як страхування відповідальності (ця тема подається у наступному розділі цьо­го посібника). Особисте і майнове страхування в цих країнах

проводяться виключно в добровільній формі але суми страхо­вих платежів відносяться до розряду обов'язкових витрат і ви­ключаються з доходу громадян та підприємств. З огляду на ре­зультати перебудови економіки України за час незалежності, ментальності нації, з нашої точки зору, таке потрібно впрова­джувати і в нашій державі, а також обов'язковість страхування і майна у всіх галузях виробництва ще на років десять-двад­цять. І це треба вирішувати на державному рівні. Крім цього треба пам'ятати, що принцип обов'язковості однаково поши­рюється і на страхувальників, і на страховиків. Де перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не вправі відмовити йому в цьому. І таке й буде тим важелем виховання нації й засвоєння навиків страхуван­ня, а з цим і створення нових резервів коштів для використання їх на користь суспільства й кожного громадянина при ре­алізації страховиками своїх функцій та принципів страхування.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що покладено в основу страхування основних та оборотних фондів?

2. Яке майно підлягає страхуванню.

3. Яке майно підприємства не приймається на страхування?

4. Що береться за основу при оцінюванні основних фондів?

5. Як страхуються об’єкти у стадії незакінченого будівництва?

6. Система першого ризику та система пропорційної відповідальності.

7. Вартісні показники майна для призначення страхової суми.

8. Види договорів страхування майна.

9. Фактори, від яких залежить визначення збитку та відшкодування

10. Від чого залежить розмір страхової премії.

11. Класифікація видів страхування фінансових ризиків

12. Види збитків у страхуванні фінансових ризиків

13. Сутність системи депозитного страхування (СДС)

14. Характеристики типів систем депозитного страхування

15. Можливості страхування депозитів страховиком під час розв'язання проблем банківських банкрутств

Лекція № 12.

Тема 8.Особисте страхування

Питання які розглядаються в темі:

1. Еволюція особистого страхування.

2. Страхування життя та пенсій.

3. Медичне страхування.

4. Страхування від нещасних випадків.

5. Проблеми та напрями державної політики в галузі особистого страхування в Україні.

Рекомендована література.

Основна: 2; 3; 9-11; 13; 14; 19; 28; ЗО; 31; 55; 58; 78; 80; 81; 84; 86; 88; 89; 104; 108.

Додаткова: 20; 29; 32; 41-45; 56; 67; 77; 91; 92; 101; 111.

У темі розкриваються конкретні послуги (страхові продук­ти), які пропонуються на ринку страхових послуг, що передба­чають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя й здоров'я та втрати працездатності.

Питання які розглядаються в лекції:

1. Еволюція особистого страхування

2. Страхування життя та пенсій

1. Еволюція особистого страхування

Використані терміни: особисте страхування, страхування життя, пенсійне страхування, нещасний випадок, вигодонабу-вач, застрахований, індивідуальне страхування, колективне страхування, медичне страхування, асистанс.

Особисте страхування здійснюється з метою надання пев­них послуг фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), особам. Ці послуги передбачають страховий захист страху­вальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я. Підгалузі особистого стра­хування див. у таблиці 3. 1.

Здійснення особистого страхування має певні особливості у зв'язку з тим, що дуже важко правильно оцінити ризик, який береться на страхування. Тому це страхування пов'язане, як правило, з установленням умовної страхової суми (як вже наголошувалось в попередній темі — математичним об­численням на базі показників економічного розвитку кон­кретної країни), яка наближено відбиває збиток, що його мо­же завдати страховий випадок.

Таблиця 3. 1

Підгалузі особистого страхування

Страхування життя

Пенсійне страхування

Медичне страхування

Страхування від нещасних випадків

Поділ особистого страхування на окремі підгалузі зумов­люється сукупністю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів страхування, а також накопичуванням страхо­вих сум.

Класифікація страхування передбачає поділ його на види, що дає змогу страховикам розробляти єдині правила страху­вання певних об'єктів від характерних для них ризиків, засто­совувати методи розрахунку тарифів, які розробляються для різних видів страхування, визначати особливості формування резервів страхової компанії.

Практика радянського страхування передбачала такі види в особистому страхуванні: змішане страхування, страхування дітей, страхування до вступу в шлюб (весільне), довічне стра­хування і страхування додаткової пенсії.

Оцінюючи в цілому зацікавленість страхувальників у цих видах страхування, можна сказати, що вони були популярни­ми (за винятком довічного страхування), давали змогу страху­вальникові захистити себе або своїх дітей від різних несприят­ливих подій (травма, інвалідність, смерть), накопичити певну суму до закінчення строку договору страхування або певної події (вступ у зареєстрований шлюб, вихід на пенсію).

Взагалі особисте страхування, як соціальний інститут за­хисту людини було притаманне людству з моменту пізнання себе і свого місця в природі і суспільстві. Розвиток такого інституту — це закономірний наслідок удосконалення пре­вентивних форм багатовікової боротьби людства з небезпека­ми, які його оточували.

Багато свідчень дійшло до нас про взаємне страхування ритуальних витрат у Римській імперії. Єгипетські каменярі, що брали участь у зведенні пірамід вже 2500 років до н. є. ук­ладали спілки підтримки сімей, члени котрих гинули від не­щасних випадків на будівництві цих пірамід. Влада Іонійсько­го міста Мілпет (Греція) ще у 205 р. до н. є. надала можливість своїм громадянам накопичувати гроші на ритуальні заходи шляхом щомісячних внесків до спеціальних фондів. Рим за­стосовував також правила самозахисту від розповсюдження різних хвороб. Цільове використання коштів забезпечувалось правовими гарантіями влади.

18 червня 1583 р. у Лондоні складено перший договір про страхування життя. Практично через сто років (1693) Е. Гал-лей друкує науково-обгрунтовані розрахунки визначення тенденцій підвищення чи зниження рівня смертності — так звані «таблиці смертності», які стали підвалинами теорії страху­вання життя. У 1774 р. в Англії прийнято закон про страхування життя, що лишається в складі чинного законодавства у цій країні й досі. А в 1778 р., 1 серпня, в Німеччині створено «Гам­бурзьке товариство домів для осіб похилого віку», яке базува­лось на принципах розповсюдженого зараз пенсійного страху­вання. До набуття Україною статусу незалежної держави страхування на її території здійснювалось згідно з економіч­ними, соціальними та правовими умовами, чинними у від­повідні періоди існування Київської Русі, Галицько-Волинсь­кого князівства, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Турецько-татарського іга, Царської Росії, колишнього СРСР. Центри страхування, зокрема й особистого страхування, тра­диційно базувались в Україні у містах, які мали політично-еко­номічну вагу у ті періоди (Київ, Полтава, Львів, Одеса, Харків). Загалом у світі особисте страхування як галузь страхування сформувалась у 30-х роках XIX ст. Протягом тривалого часу страхування життя практично у всіх країнах світу було моно­полією держави. Державні страхові товариства проводили, як правило, страхування за чотирма видами (розрядами) у особистому страхуванні: А — страхування капіталу; В — страху­вання пенсій на користь спадкоємців і в разі дожиття застра­хованого до певного строку; С — страхування пенсій на ко­ристь самого страхувальника; Д — страхування капіталів і пенсій на користь дітей при досягненні ними певного віку. Досвід показує, що понад 97% всіх страхових угод припадало на розряд А.

Отже, через захист себе від розповсюджуваних хвороб до гуманних дій допомоги живим — людство здійснило крок у свій цивілізований розвиток взаємодій та взаємного поро­зуміння окремих членів свого суспільства через грошові відносини. Яскравим виразом чого є страхування життя та пенсійне страхування.