
- •Лекція №1.
- •Тема 1. Економічна сутність страхування.
- •План лекції:
- •Економічна категорія страхування захисту суспільного виробництва.
- •Поняття страхового фонду.
- •4. Функції страхування.
- •5. Економічна сутність особистого й майнового страхування.
- •Питання для контролю:
- •Лекція № 2.
- •Страхова термінологія.
- •Поняття й терміни, що виражають найбільш загальні умови й терміни страхування.
- •Терміни, пов'язані із процесом формування страхового фонду.
- •Терміни, пов'язані з витратою коштів страхового фонду.
- •Питання для контролю:
- •Лекція№ 3.
- •Питання теми:
- •3.1. Основи класифікації страхування.
- •1. Основи класифікації страхування.
- •2.Класифікація за ознаками
- •Питання для контролю:
- •Лекція№ № 4.
- •1. Класифікація за об’єктами
- •Засоби транспорту тощо
- •Транспорт тощо
- •Страхування відповідальності
- •Договір страхування Страхувальник
- •Третя особа
- •2.Фінансова надійність
- •Фінансова надійність страховика
- •Тема 4. Страховий ринок.
- •Пряме фінансування
- •Умови існування страхового ринку
- •Страхові компанії
- •Страхові посередники
- •Організаційно-правова структура страхового ринку
- •Основні Неосновні
- •Страхувальники
- •Посередники
- •Страховик
- •Принципи добровільного та обов’язкового страхування
- •Тема 5.Державне регулювання страхового ринку
- •Представники
- •Міністерств
- •Укрстрахнагляду
- •Тема: Теоретичні основи побудови страхових тарифів
- •Еволюція майнового страхування.
- •Значення та принципи майнового страхування.
- •Ліквідація банку
- •Пільги щодо капіталу банку
- •Страхування життя та пенсій
- •1. Загальні положення.
- •2. Об'єкти страхування.
- •3. Порядок укладення договору страхування, Видача поліса.
- •5. Страхові випадки.
- •6. Пакет інвестицій. Ведення рахунків і звітність.
- •7. Індекс (докладніше йдеться про це у темі 2 цього посібника).
- •8. Бонус.
- •9. Додаткові страхові премії.
- •10. Страхова сума. Часткова виплата страхової суми.
- •11. Призначення Бенефіціара і зміни Бенефіціара.
- •Зміна страхової суми при зміні умов страхування.
- •13. Вимоги.
- •14. Повідомлення і декларації.
- •16. Вирішення спорів.
- •Тема 9. Страхування відповідальності Питання які розглядаються в темі
- •Прикладні задачі у страхуванні відповідальності
- •Тести для самоконтролю:
Тема 5.Державне регулювання страхового ринку
1. Державний нагляд за страховою діяльністю.
2. Реєстрація, ліцензування страхових організацій, ліцензія страховика
Використані терміни: Державний нагляд за страховою діяльністю, комітет (орган, департамент) у справах нагляду за страховою діяльністю, реєстрація, ліцензування страхових організацій, ліцензія страховика.
Державний нагляд за страховою діяльністю.
Необхідність державного регулювання страхового ринку (страхової справи, страхового бізнесу) диктується двома факторами: державним захистом страхувальника (клієнта) та державною економічною політикою. Взагалі державне регулювання страхового ринку повинне:
не допускати на ринок фіктивних компаній, які можуть нанести збиток як страхувальникам, так і страховій справі у цілому;
сприяти діяльності на страховому ринку компаній, що мають міцну правову основу;
забезпечувати формування і розвиток ефективного функціонування ринку страхових послуг.
До системи методів державного регулювання входять: реєстрація страхових компаній; видача ліцензій на проведення певних видів страхування; здійснення контролю за їх діяльністю.
Реєстрація страхових компаній здійснюється органом у справах нагляду за страховою діяльністю на підставі заяви страхової компанії, яка надає такі необхідні для цього доку-менти:
копію свідоцтва про державну реєстрацію;
довідку банку про розмір сплаченого статутного фонду чи закладеної суми;
наявність страхових резервів;
перелік та правила страхування видів страхової діяльності;
структуру та склад компанії та керівного органу, їх освітній ценз.
Кожна держава має незалежний спеціалізований орган з нагляду за страховою діяльністю. На території України — це орган у справах нагляду за страховою діяльністю при Міністерстві фінансів України та його представництва на місцях, основні завдання яких:
здійснення державного нагляду за страховою діяльністю;
забезпечення реалізації державної страхової політики;
вдосконалення діючих форм взаємовідносин між страховиками та страхувальниками.
В останні роки XX ст. в Україні, хоч повільно та не завжди послідовно, все ж розпочався процес налагодження механізму державного регулювання страхового бізнесу.
Даний механізм включає в себе насамперед правове забезпечення страхової діяльності. Конституція України (стаття 116) врерульовує основні норми правового управління страховою діяльністю, яка розглядається як складова частина фінансової політики держави. Для впровадження основних важелів регулювання страхового ринку Кабінет Міністрів України ще 17 вересня 1993 р. створив Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Згідно із цією постановою Комітет визнавався центральним органом державної виконавчої влади і підпорядковувався безпосередньо Кабінету Міністрів України. Основним завданням цього Комітету було:
запобігання неплатоспроможності страховиків через встановлення правил формування та розміщення страхових резервів;
захист інтересів страхувальника шляхом ліцензування діяльності страхових компаній;
ефективний розвиток ринку страхових послуг завдяки узагальненню практики страхової діяльності та розробці препозицій щодо розвитку та вдосконалення законодавства України про страхову діяльність.
Після реорганізації ці обов'язки перейти до Органу нагляду за страховою діяльністю при Мінфіні України, який повинен забезпечувати дотримання на практиці всіма учасниками страхового процесу законодавства України, вносити пропозиції щодо вдосконалення актів такого законодовства, акцентувати увагу Уряду на неврегульованих економічних та правових відносинах щодо діяльності усіх суб'єктів страхового ринку, дотримуватись закону України «Про страхування» (стаття 36). Див. схему на рис. 1 (див. стор. 36).
Крім цих обов'язків він має досить широкі повноваження, щодо отримання інформації від страховиків, контролю за фінансовою діяльністю страхових компаній та призупинення або обмеження дії їх ліцензій. Орган у справах нагляду за страховою діяльністю має право:
одержувати від страховиків законну звітність про їхню страхову діяльність та інформацію про фінансовий стан, а також отримувати додаткову інформацію від підприємств, установ і організацій, зокрема банків та громадян;
проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірність їх звітності. Не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
якщо виявлені порушення страховиками вимог чинного законодавства України про страхову діяльність, видавати їм приписи про їх усунення, а в разі невиконання приписів — зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);
звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності.
2. Реєстрація, ліцензування страхових організацій, ліцензія страховика
Ліцензування страховиків призначене для перевірки фахової готовності компанії до проведення страхової діяльності. У зв'язку з цим для одержання ліцензії на право проведення страхових операцій до органу нагляду за страховою діяльністю необхідно подати такі документи:
статут страхової компанії;
правила страхування;
актуарні розрахунки по довгострокових видах страхування;
довідки банку, що підтверджують наявність статутного, резервного та інших страхових фондів;
умови перестрахувального захисту;
довідки про фінансовий стан засновників страховика, підтверджені аудитором, коли страховик створений у формі повного або командитного товариства чи товариства з додатковою відповідальністю;
економічне обґрунтування запланованої страхової (пе-рестрахувальної) діяльності;
інформацію про учасників страхової діяльності: освіту керівників, наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Органом у справах нагляду за страховою діяльністю.
Термін розгляду ліцензійної справи ЗО днів з часу одержання усіх необхідних документів.
Підставою для відмовлення у видачі ліцензії є, як правило, невідповідність документів, що додаються до заяви, а також невідповідність вимогам чинного законодавства. Такий порядок існує в усіх країнах світу і в Україні зокрема. Крім того в Україні існує ще й Експертна рада з питань страхування при Кабінеті Міністрів України, як вищий апеляційний орган у страховій справі України (див. рис. 2).
Орган у справах нагляду за страховою діяльністю та його філії на місцях зобов'язані проводити контроль за діяльністю страхових організацій, що складає:
комплексну перевірку страхових організацій на предмет виконання ними вимог чинного законодавства;