Пряме фінансування

Непряме фінансування

Банківський ринок

Страховий ринок

Ринок цінних паперів

Фондовий ринок

Рис. 2. Схема функціонування фінансового ринку і місце страхового ринку на ньому

Держава мусить зважати на таку специфіку і використову­вати відповідні механізми регулювання кожного з цих інстру­ментів для покращення економічного стану всіх суб'єктів гос­подарського життя і піднесення ефективності суспільного виробництва. І хоча фінансовий ринок в Україні знаходиться в процесі становлення, його головні діючі елементи вже пра­цюють. Зокрема, склалася національна банківська система, розпочалася робота первинного ринку цінних паперів, запо­чатковано страховий ринок, що невпинно набирає сили. Схе­ма (рис. 1.3), подає два фахових визначення страхового ринку та умови його існування.

В Україні, до прийняття 10 травня 1993 р. Декрету «Про страхування», страховий ринок існував стихійно, не прова­дився страховий нагляд та ліцензування страхової діяльності. Кількість страхових компаній досягала 1000. Багато з них пра­цювали за принципом «піраміди», що суттєво підірвало довіру населення до страхування взагалі. Тільки у вересні 1993 р. розпочав працювати Укрдержнагляд, тому аналіз страхового ринку краще починати з 1994 р.

Страховий ринок, частина фінансового ринку

Особлива сфера економічних відносин, у процесі яких формується попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється їх купівля-продаж

Система економічно-правових відносин, які складають сферу діяльності страховиків і перестраховиків у окремій країні, групі країн або у міжнародному масштабі по здійсненю відповідних страхових послуг страхувальникам, продажу специфічного товару, “страхового покриття” у процесі задоволення соціальних потреб у страховому захисті

Умови існування страхового ринку

Наявність суспільної потреби на страхові послуги

Наявність страховиків, здатних надати ці послуги

Наявність попиту і пропозиції на страхові послуги

Рис. 3. Визначення страхового ринку та умови його існування

На кінець 1994 р. було зареєстровано понад 700 страхових компаній, більшість з яких не змогла виконати взяті на себе зобов'язання і врешті збанкрутувала. Посилення державного контролю над страховим ринком та прийняття у березні 1996 р. закону «Про страхування» дало можливість позбавити ринок від більшості неплатоспроможних товариств. Таким чином, коли планка мінімального статутного фонду піднялась з 5 тис. USD до 100 тис. ЕСU з 500 компаній, що працювали на рин­ку, залишилось лише 369. Після перереєстрації в першому кварталі 1997 р. їх стало ще менше — 212. Тільки ці компанії змогли виконати нові вимоги щодо розміру статутного фонду та підтвердити свою платоспроможність. Усе це певною мірою, привело до стабілізації на страховому ринку. За наступні 9 місяців 1997 р. було зареєстровано лише 12 нових компаній, а за 1998 — 26. Після позбавлення ліцензії п'яти страхових компаній на сьогодні в Україні існує 245 страхових організацій. При цьому реально працюючих можна нарахувати тільки 200. Особливо гостро проблема розміру статутного фонду встала у зв'язку з девальвацією гривні. Згідно зі станом на 01.10.98р. 23,3% страхових компаній з 245 мають статутний фонд 450.000 гривень (100.000 ЄВРО відповідно до бюджетного курсу 3,9 грн.'за USD), при цьому тільки 37 страхових компаній мають сплачений статутний фонд, який перевищує 1 млн. грн. (розмір, що запропонований у проекті змін до закону «Про страхування»). Але навіть мінімальні показники не можуть бути досягнуті багатьма страхувальниками, бо 77,4% (185 компаній) мають статутний фонд менший за 450,000 гривень. Щоб зберегти свої страхові резерви, страховики викорис­товують їх тільки на фінансовому ринку: купують державні цінні папери, розміщують грошові кошти на депозитах. Про­те сьогодні таку діяльність не можна назвати активною. Розміщення страхових резервів регламентується «Положен­ням» Кабінету Міністрів, і доволі часто шляхи розміщення, вказані страховикам, не є привабливими з точки зору ос­танніх. На сьогоднішній день жодна із страхових компаній повною мірою не виконує умови «Положення». Жодна з ви­мог, стосовно розміщення страхових резервів — забезпечення прибутковості, доходності і ліквідності, не спрацьовує, тому що дохід страховиків від інвестиційної діяльності оподатко­вується за ставкою у 30%. Проте ця діяльність є перспективною. Наприклад, у США 25% інвестицій у власну економіку припадає саме на страхові компанії, і за це вони користуються пільгами щодо податків. Західні страхові компанії ведуть помірковану інвестиційну політику, яка контролюється з бо­ку держави, але одночасно й підтримується наданням держав­них дотацій (як, наприклад, медичне страхування в Австрії), пільг, гарантій уряду.

2. Розвиток та аналіз страхового ринку України

Умови функціонування страхового ринку

Використані терміни: принципи ринкової економіки, основні економічні закони, середовище страхового ринку, інфраструк­тура страхового ринку, суб'єкти страхового ринку, страхова послуга.

Основний принцип ринкової економіки це вільна гра по­питу та пропозиції, що стимулює виникнення послуг, в тому числі і страхових, які необхідні потенційному споживачеві (страхувальнику). У спеціальній літературі наводяться різні поняття страхового ринку — іноді ширше, іноді вужче. Іноді ними охоплюють всі форми надання страхового захисту. Про­те це не зовсім відповідає дійсності. Адже при відшкодуванні збитків з централізованих чи державних фондів відносини купівлі-продажу відсутні, що не дозволяє на конкурентній ос­нові сформувати ціну страхової послуги (тариф). Також не коректно визначати страховий ринок як сукупність його суб'єктів (страхувальників, страховиків та посередників) і страхових послуг, що є предметом купівлі-продажу, хоч це і дістало визначення у практиків страхування.

З погляду теорії та на наш погляд, страховий ринок треба розглядати з точки зору основних економічних законів функціонування будь-якого ринку — закону попиту та пропо­зиції, закону конкуренції, закону вартості — одночасно.

Отже, страховий ринок це складна, багатофакторна, ди­намічна, відповідним чином структурована, відкрита, здатна до розширення та звуження, залежна від загальної еко­номічної ситуації та політики в країні система, однак залежно від активності страховиків можливий і їх конкретний вплив на середовище страхового ринку, так звані їх ноу-хау тощо. Межі страхового ринку

Межі страхового ринку

Орган у справах нагляду за страховою діяльністю

Товариства взаємного страхування