Тема 4. Страховий ринок.

Питання теми:

1. Ринок як форми організації суспільного виробництва.

2. Фінансово-кредитний ринок та місце страховика в ньому.

3. Умови функціонування страхового ринку.

4. Розвиток та аналіз страхового ринку України.

5. Фактори, які стримують розвиток страхового ринку в Україні.

Тема розкриває місце страхового ринку у загальному ринку і у фінансовому ринку зокрема, котрий, у свою чергу, займає своє належне місце у ринку послуг та загальному ринку. Також пода­ються, як повторення, у реферативній формі основні положення страхування (мета, суть, функції та принципи страхування) і розкривається суть механізму державного регулювання страхо­вого бізнесу.

Тема лекції: Ринок як форми організації суспільного виробництва

Питання лекції:

1. Сутність страхового ринку.

2. Схема ринкових зв’язків суб’єктів господарювання.

3. Ринковий механізм

Використані терміни: ринок, ринок вільний, ринок моно­полізований, ринок регульований, фінансовий ринок.

1. Сутність страхового ринку.

У широкому розумінні ринок — це певний спосіб ор­ганізації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комер­ційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних про­порцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропозиції.

Якщо розглядати еволюцію ринку з точки зору суб'єктів ринкових відносин, то ринок є організаційною формою існу­вання товарного виробництва, історія якого налічує близько шести тисяч років. Спочатку і виробники, і споживачі товар­ної продукції були разом, але потім, у міру їх розвитку й відо­кремлення в самостійні галузі торгівлі та грошового обігу, ак­тивними учасниками ринкових відносин стають торговельні й фінансові посередники — комерційні агенти, комівояжери, консигнатори, брокери, ділери та ін.

2. Схема ринкових зв’язків суб’єктів господарювання.

На сьогоднішній день ринок являє собою складний ме­ханізм узгодження економічних інтересів суб'єктів господа­рювання. І коли включити в нього і страховика, що з нашого погляду буде справедливо, ринок можна подати схематично у такому вигляді (див. рис. 1.1).

Страховик

влада

7

Банк

Біржа

населення

Сільскек господарство

Підприємство

14

1

6

2

7

3

4

5

7

6

8

8

9

10

11

12

13

1, 2, 3, 4, 5— податкові надходження відповідно від населення, ви­робництва, сільського господарства, банківської та біржової діяль­ності;

6— повернення податків у вигляді соціальних послуг (на соціальні потреби, охорону здоров'я, освіту, безпеку і т. ін.);

7— фінансовільготи від уряду суб'єктам господарювання (виробни­ кам, сільському господарству, банківському та біржовому бізнесу);

8 — грошові надходження, які отримує банк: від населення, підприємств, сільського господарства;

9 — надання кредитів банком суб'єктам господарювання;

10. — надходження споживчих товарів населенню від виробників;

11. — участь начелення у виробництві;

12, 13 — взаємодія учасників ринкового механізму за допомогою біржі;

14 — участь страховика у ринкових відносинах суб'єктів господа­рювання та влади як незалежний, але тісно зв'язаний з ними механізм підтримки, контролю, регулювання та регулятора бізнесу.

Як бачимо, всі учасники ринкового господарювання зв'язані між собою товарними та грошовими відносинами. Так, як видно з схеми (рис. 1.1), влада отримує податкові пла­тежі від населення (1), виробництва (2), сільського господар­ства (3), від банківської (4) та біржової (5) діяльності, які вона потім повертає у формі соціальних послуг, а саме: фінансу­вання соціальних потреб населення, охорони здоров'я, освіти, безпеки життєдіяльності і т.п. (6) та різних фінансових пільг (7) суб'єктам господарювання та населенню.

Банки з різних джерел отримують на збереження грошові кошти (8), з котрих видають кредити (9). Населення дає ви­робництву (промисловому, сільськогосподарському) робочу силу (10), а взамін отримує споживчі товари (11). Біржа у потрібний час надає додатковий капітал (12) господарчим суб'єктам без особливих кредитних вимог, який роз­поділяється між ними, регулюючи складну взаємодію між учасниками ринку, підтримуючи успіх, робить застереження від невдач, а в цілому в «автоматичному режимі» стимулює розвиток народного господарства.

Над цим усім, як захисник суспільства, знаходиться стра­ховик, котрий безпосередньо не втручається в ринкові сто­сунки суб'єктів господарювання, влади та населення до тих пір, поки не буде якогось збою у їх діяльності. Тоді страховик, своєю фінансовою міццю, накопиченою у вигляді страхових платежів (премій), включається у ринкові відносини, пере­розподіляє прибуток суспільства на користь суб'єкта, який на цей момент зазнав втрат. Цим самим він вирівнює положення цього суб'єкта на ринку, і таким чином знову відновлюється весь процес взаємодій, «безтурботних» для всіх.

На сьогоднішній день сучасна економіка подається як синтез великої кількості взаємодіючих ринків. Це — вільні, монополізовані та регульовані ринки.

Виділяють місцевий (у межах міста чи села), регіональний (певна територія якоїсь країни), національний і світовий, а з точки зору чинного законодавства — легальний (офіційний) та тіньовий ринки.

Залежно від об'єктів купівлі-продажу розрізняють такі ви­ди ринків: товарів широкого вжитку, товарів промислового призначення, праці, фінансовий, науково-технічний.

3. Ринковий механізм

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про те, що вона являє собою ефективно працюючий механізм.

Як же працює ринковий механізм у будь-якому з названих вище линків? Щоб відповісти на це запитання, насамперед, треба розглянути їхні головні складові елементи — попит, пропозицію та їх взаємодію.

Попит являє собою потребу в певному товарі. Розмір по­питу визначається кількістю товарів, яка може бути реалізова­на на ринку за існуючими цінами.

Конкурента боротьба наявна, коли на ринку певного това­ру кількість його продавців така, що жоден з них не в змозі са­мостійно або спільно з іншими впливати на ціну. За цих умов найважливіші питання економічного життя — що і скільки виробляти, яким чином і для кого — розв'язуються в резуль­таті взаємодії попиту, пропозиції і ринкових цін. Успіху в конкурентній боротьбі досягають ті, хто зуміє швидше збільшити випуск при одночасному зменшенні витрат і цін за рахунок впровадження нових технологій, ефективних методів організації праці.

На загальному ринку до цих вимог скоріше за всіх присто­совується фінансово-кредитний ринок, інфраструктуру якого складають банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвес­тиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це всі ті, хто здатен займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетво­рюючи їх у кредити, а потім і в капіталовкладення. Саме в цьому страховий ринок займає чільне місце.

Семінарське заняття до теми № 4.

Основні питання.

1. Умови функціонування страхового ринку.

2. Розвиток та аналіз страхового ринку України

1. Умови функціонування страхового ринку.

Використані терміни: фінансово-кредитний ринок, пряме фінансування, непряме фінансування, фінансові посередники, страховий ризик.

Внаслідок реалізації вартості грошові кошти розподіля­ються й перерозподіляються між учасниками виробництва переважно не відповідно до реальної потреби в них. У одних з учасників виникають тимчасово вільні кошти, в інших — вільні матеріальні ресурси, ще в інших — нагальна потреба в цих ресурсах за відсутності грошей для їх купівлі. За умов рин­кової економіки забезпечити чітко діючий механізм пе­реміщення потоків грошових ресурсів від виробника чи насе­лення (основного чинника заощадження грошей) до інвестицій, які реалізуються підприємствами, здатний лише чітко функціонуючий фінансовий ринок.

Розвинений фінансовий ринок складається з різно­манітних каналів, які можна узагальнити у формі двох груп:

канали прямого фінансування, за якими кошти надхо­дять безпосередньо від власників заощаджень до позичаль­ників шляхом продажу акцій, облігацій та інших цінних па­перів;

канали непрямого фінансування, за якими грощові ко­шти від власника заощаджень до позичальника надходять че­рез фінансових посередників (банки, страхові компанії та інші позичково-заощаджувальні заклади). Завданням фінан­сових посередників є спрямування заощаджених коштів від тих, хто заробляє більше ніж тратить, до тих, хто тратить більше ніж заробляє. У цьому процесі найважливіші функції виконують банки, тому що вони цілеспрямовано регулюють потоки грошових коштів від власників заощаджень до інвес­торів. Страхові ж компанії через специфічність свого функціонування таке проводять тільки після реалізації своєї першої функції — функції превенції реалізації взятого на себе в управління ризику клієнта (страхувальника). Але навіть при цьому жодна із складових фінансового ринку не може бути са­мостійним інструментом ринкової економіки, тому що вони взаємопов'язані і взаємо переплітаються (див. рис. 2).

Фінансовий ринок