Основні технічні характеристики газоаналізатора пгф2м1-ізг

Визначуваний компонент Межі вимірів концентрацій

Бензин (пари), мг/л 2,5—80,0

Коксовий газ % 0,2—4,0

Пропилен % 0,06—1,7

Метанол % 0,35-5,5

Основні технічні характеристики газоаналізатора ПГФ2М1 —І 4А

Визначуваний компонент Межі вимірів концентрацій

Метан % 0,37-2,0

Етилен % 0,05—2,0

Етанол (пари) % 0,2—3,7

Діетиловий ефір (пари) % 0,08—2,2

Бензин (пари), мг/л 2,5-80,0

Для лабораторного аналізу проб повітря застосовують серійні газоаналі­затори ГТУ, ПСОВІ, ПОУ тощо.

Газоаналізатор титрометричний ГТУ призначений для виявлення вмісту в повітрі окислу вуглецю і пари вуглеводнів, що не поглинаються концентрованими розчинами лугів, газоаналізатор — пари хлорованих вуглеводнів. Прилад ПОУ застосовують для вибіркового визначення вмісту окислу вуглецю.

2. Інструментальні вимірювання при випробуваннях і наладці систем вентиляції і кондиціювання повітря

2.1. ВИМІРЮВАННЯ ТИСКУ ПОВІТРЯНОГО ПОТОКУ

При вимірюванні тиску повітряного потоку у повітропроводах як приймачі тиску використовуються пневмометричні трубки конструкції ВЦНДІОП (рис. 1, а) або комбіновані пневмометричні трубки з напівсферичною голівкою конструкції ГПІ Проектпромвентиляція (рис. 1, 6).

Розміри* пневмометричних трубок конструкції ВЦНДІОП, мм

l	D	R	r	Н	А	k	е	о	d
300	3	10	7	60	20	24	3	3,5	1,0
500	6	20	13	120	40	48	6	7,0	1,5
750	6	20	13	120	40	48	6	7,0	1,5
1000	6	20	13	120	40	48	6	7,0	1,5
1500	8	28	17	160	53	64	8	9,5	2,0

* див. рис. 1.

Для вимірювання тиску в всмоктуючих отворах застосовується пневмомет- рична трубка Хлудова (рис. 1, в) із зігнутою на 180° головною частиною.

Вимірювання значень тиску, відмінних від атмосферного, виконується манометрами або мікроманометрами. Різниця значень тиску вимірюється диференціальними манометрами.

Мікроманометр ММН призначений для вимірювання тиску, розрідження і перепаду тиску неагресивних газів 0-2 кПа (0-240 кгс/м²) при статичному тиску 9,8 кПа (0,1 кгс/м²). Погрішність показань манометрів такого типу не перевищує 0,5- 1 % (відповідно класи точності приладів, що випускаються, 0,5 і 1,0).

Перед проведенням вимірів необхідно перевірити герметичність всіх елементів повітряного тракту - від приймача тиску до реєструючого приладу.

Манометри слід зберігати в приміщенні при температурі не нижче 0 °С і відносній вологості повітря не більше 90 %.

Способи приєднання приймача тиску до мікроманометра при вимірюванні повного, статичного і динамічного тиску (позитивного і негативного) показані на рис. 2.

Для усунення впливу пульсації повітряного потоку на положення меніска рідини в трубці мікроманометра застосовують демпфери (рис. 3). Демпфер вводиться в один з гумових шлангів, що сполучають пневмометричну трубку з приладом. В разі попадання рідини в гумові шланги їх слід продути і висушити.

.

Рис. 1. Пневмометричні трубки: а - конструкції ВЦНДІОП (1 - для вимірювання повного тиску; 2- для вимірювання статичного тиску); б - трубка Хлудона

Тиск, заміряний по мікроманометру типу ММН, визначають по формулі:

Р =Н с sin α ρ_с , (1)

де Н- висота стовпа рідини на шкалі приладу, мм; с - тарировочний коефіцієнт; sin α - синус кута нахилу трубки мікроманометра; ρ_с - щільність спирту при температурі 20°С, г/см³ (ρ_с = 0,8095±0,0005 г/см³).

Добуток с sin α ρ_с - постійний множник приладу, що позначається буквою К і наноситься на дугу приладу. Якщо при вимірах використаний спирт , що відрізняється щільністю від прийнятої, результат, отриманий по формулі (1), слід перерахувати по такій залежності

(2)

Де ρ_ж - щільність використаної рідини (спирту), г/см³; t_ж - температура рідини , ^оС; β – коефіцієнт об'ємного розширення (для спирту β=0,0011);Р_З – виміряне значення тиску.

Коефіцієнт, що враховує зміну щільності спирту n, може бути визначений за табличними даними. В цьому випадку дійсне значення тиску знаходять по формулі, Па (кгс/м²).

Р=Р_зК_п. (3)

Мікроманометр конструкції ЦАГІ застосовують для вимірюванні значень тиску до 1,5 кПа (160 кгс/м²). Погрішність показань приладу лежить в межах

1-1,5 %.

Виміри перепадів тиску здійснюються в такому порядку. Мікроманометр встановлюють в строго горизонтальне положення. Вибирають кут нахилу трубки, починаючи від максимального (sin α = 1,0) значення до необхідного, і при відключеному приладі записують початковий показник. Приєднавши гумові трубки приймача тиску, визначають кінцевий результат.

Тиск, заміряний мікроманометром конструкції ЦАГІ, підраховують по формулі

Р = (Н_к — Н_п) sin a p_c K , (4)

де Н_к і Н_п- відповідно кінцеве і початкове показання приладу, мм.

Рідинний U-подібний манометр призначений для вимірювання різниці тисків не менше 200 Па (20 кгс/м²) при заповненні водою і не менше 120- 150 Па (12-15 кгс/м²) при заповненні етиловим спиртом або гасом. Погрішність вимірів 3-4 %, погрішність відліку ± 0,5 мм. При вимірюванні значень тиску більше 10 кПа (1000 кгс/м²) манометр доцільно заповнювати ртуттю.

Різницю тисків визначають по відстані між менісками в обох трубках (сума відліку вгору і вниз від нульової відмітки).

Тиск

Р = Р_м ρ_ж , (5)

Де Р_м — різниця рівнів рідини за шкалою манометра, мм

Рис. 2. Приєднання до мікроманометра приймача тиску:

а, б - повного позитивного і негативного тиску; в, г - статичного позитивного і від’ємного тисків; д - динамічного тиску; 1, 4 - трубки повного і статичного тиску; 2, 3 - штуцери резервуару і трубки мікроманометра.

Тягомір - чашковий манометр з похилою нерухомою шкалою, що дозволяє з більшою точністю, чим при використанні U-подібним манометром, заміряти тиск в межах 10-40 Па (1-4 кгс/м²).

Тиск обчислюють за формулою

Р = ĺ sin α ρ_ж , (6)

де ĺ - довжина стовпа рідини в трубці, мм.

Місцеві опори (фасонні частини, запірно-регулюючі пристрої, устаткування тощо) спотворюють швидкісне поле потоку повітря. Тому для вимірювання тиску у повітропроводах рекомендується вибирати прямі ділянки, що знаходяться на відстані чотирьох-п'яти діаметрів повітропроводу від одного з місцевих опорів, але не менше двох діаметрів до наступного по руху повітря місцевого опору.

Повний, статичний і динамічний тиск повітряного потоку в круглих повітропроводах вимірюють за способом проходження полів, тобто, зняттям показників в декількох точках по двом взаємно перпендикулярним осям. Для цього (за відсутності люків для проведення вимірів) в стінці повітропроводу роблять два отвори діаметром 20 мм для введення пневмометричної трубки по двом взаємно перпендикулярним осям. В повітропроводах діаметром менше 300 мм такі виміри можуть виконуватися через один отвір шляхом відповідного переміщення трубки. Після закінчення вимірів отвори в повітропроводах мають бути закриті.

В повітропроводі прямокутного перетину тиск вимірюють по одній - чотирьом осям, перпендикулярним до однієї з його сторін, з якої зручніше вводити пневмометричну трубку. Число отворів в стінці повітпропровода залежить від довжини сторони: до 200 мм - один отвір в середині довжини сторони; 200- 450 мм - два отвори в середині кожної половини сторони; 450-700 мм - три отвори в середині кожної третини сторони; більше 700 мм - чотири отвори в середині кожної чверті сторони.

Значення статичного і повного тиску, як і швидкісного, в різних точках поперечного перетину повітропровода неоднакові. Тому для набуття дійсних значень тиску вимірювання слід виконувати по еквівалентним площам перетину повітропроводу. Точки вимірів у повітропроводах круглого перетину мають бути розташовані, як показано на рис. 4, а. У прямокутних повітропроводах площу перетину розбивають на відповідну їй кількість рівновеликих майданчиків (Рис. 4,6), що мають форму, близьку до квадрата. Розмір кожного майданчика має бути не більше 0,05 м².

Пневмометричну трубку, встановлену відкритим кінцем назустріч потоку повітря, переміщують від найближчої стінки повітропроводу уздовж осі, виконуючи вимірювання в точках, кількість яких залежить від розміру повітропроводу (див. нижче).

Діаметр круглого або довжина сторони прямокутного повітропровода, мм	Число точок вимірів
1	2
До 350	6
350-400	8
400-500	9
500-600	10
1	2
600-700	12
700-800	14
800-900	15
900-100	16

Примітка. При розмірах повітропроводів більше вказаних на кожних 100 мм додається одне вимірювання.

За відсутності у повітроводі прямих ділянок достатньої довжини вимірювальний кінець пневмометричної трубки в намічених для вимірів точках площі перетину повітроводу орієнтують назустріч повітряному потоку так, щоб напрям руху повітря в кожній точці був паралельним подовжній осі кінця трубки. Це досягається установкою кінця трубки під різними кутами до подовжньої осі повітроводу до тих пір, поки значення тиску будуть: максимальними - при вимірах динамічного і повного тиску на стороні нагнітання, динамічного і статичного на стороні всмоктування, мінімальними - при вимірах статичного тиску па стороні нагнітання і повного на стороні всмоктування.

Втрати тиску в елементах систем вентиляції і кондиціонування повітря (ділянках повітропроводів, фільтрах, калориферах тощо.) визначають як різницю значень повного тиску перед цими елементами і за ними. В разі рівності площ перетинів камер (повітропроводів) в точках вимірювання перед випробовуваними елементами і за ними втрати тиску можуть бути знайдені також по різниці значень статичного тиску в цих елементах.

Рис. 3. Демпфер:

1 - металева циліндрична трубка;

2 -трубка із загостреним кінцем.

Рис. 4 Розміщення точок вимірів тиску в повітропроводах круглого (а)

і прямокутного (б) перетинів:

1 - еквівалентні площі; 2 - центри еквівалентних площ.

2.2. ВИМІРЮВАННЯ ОБ'ЄМНОЇ ВИТРАТИ І ШВИДКОСТІ

РУХУ ПОВІТРЯ

Об'ємну витрату повітря визначають по значеннях середньої швидкості його руху, обчислених на підставі вимірів динамічного тиску.

Швидкість руху повітря

(7)

де Р_д - динамічний тиск, Па; q - прискорення вільного падіння.

За стандартних умов (t = 20°С, φ =50 %, р=1,2 кг/м³)

(8)

Формулою (8) з достатньою для практичних розрахунків точністю можна користуватися при температурі повітря 15-25 °С. При інших її значеннях

(9)

де

Мінімальні значення швидкості руху повітря, які можуть бути виміряні за допомогою пневмометричної трубки, залежать від типу реєструючого приладу і складають, м/с: для мікроманометра ММН - 3, для мікроманометра конструкції ЦАГІ - 4 і для U- подібного манометра - 7-8.

Якщо найбільше значення динамічного тиску в перетині повітропроводу перевищує найменше менш ніж в два рази, то середнє значення тиску знаходять як середнє арифметичне по формулі

(10)

Аналогічно визначають середні значення статичного і повного тиску.

Якщо найбільше значення динамічного тиску перевищує найменше більш ніж в два рази або враховуються нульові або негативні (прирівнювані до нуля) показання приладу, які отримують за наявності у повітропроводі зворотних потоків, що є результатом виникнення завихрювання,

(11)

Об'ємна витрата, м³/ч, повітря, що проходить через повітропровід (отвір)

L = 3600v_cpF, (12)

де F - площа перетину, в якому виконується вимір, м².

Об'ємна витрата повітря, що проходить через отвір, закритий решіткою,

L = 3600vFR, (13)

де R - поправочний коефіцієнт, значення якого залежить від конструкцій решіток.

При однотипних решітках і відсутності витоків (підсосів) повітря у повітропроводі коефіцієнт R може бути знайдений з виразу

(14)

де L_заг - об'ємна витрата повітря в магістральному повітропроводі, м³/с;

L1, L2, Ln- обємна витрата повітря, обчислена по середніх швидкостях руху, повітря в окремих решітках, м³/с.

Якщо середню швидкість руху повітря в отворі (решітках, насадці) визначити неможливо, коефіцієнт R обчислюють за швидкістю руху повітря, виміряною лише в центрі отвору. Тоді

(15)

Для виміру швидкості руху повітря менше 3 м/с, а також великих швидкостей в отворах огорож, в припливних і витяжних отворах, у відкритих кінцях вентиляційних повітропроводів при завихрених потоках тощо рекомендується користуватися анемометрами. Межі вимірів крильчастим анемометром АСО-3 типу Д (маса 4 кг) складають 0,2-5 м/с. Погрішність вимірів залежить від швидкості руху повітря і визначається по формулі

(16)

При вимірюванні вісь крильчатого анемометра повинна бути строго паралельною напрямку повітряного потоку, так як навіть незначні нахили призводять до викривлення показників приладу.

Чашковий анемометр МС-13 типу А (маса 2 кг) призначений для вимірювань швидкостей руху повітря від 1 до 20 м/с за визначений проміжок часу. Похибка вимірювання визначається за формулою

+ 0,3 ? (17)?

При вимірюванні вісь чашкового анемометра має бути встановлена перпендикулярно напрямку повітряного потоку. Відхилення вісі не повинне перевищувати 12-15°.

Швидкість повітряного потоку, м/с, визначають по тарировочному графіку, що додається до приладу. Для цього на осі ординат графіка відзначають число, відповідне числу ділень шкали лічильника в секунду. Від цієї точки проводять горизонтальну лінію до пересікання з лінією котангенса, а з отриманої точки - вертикальну лінію до пересікання з віссю абсцис. Точка пересікання останніх відповідає значенню швидкості повітряного потоку.

При малих швидкостях повітряного потоку точніший результат може бути отриманий за формулою

v = a+bn, (18)

де а-відрізок, що відсікається прямою на осі абсцис; b - котангенс кута нахилу прямої (приймають по тарировочному графіку).

У кожному отворі швидкість заміряють двічі. Різниця між результатами обох вимірів має бути не більше 5%. При більшому її значенні виконують перевірочний вимір.

Швидкість повітряного потоку у відкритих отворах вимірюють в площині виходу (у припливних пристроях) і входу (у витяжних пристроях) повітря в отвір.

У отворах площею 1-2 м² середню швидкість потоку повітря вимірюють при повільному (порядка 5-10 см/с) зигзагоподібному переміщенні анемометра по всьому перетину отвору. В отворах більшої площі, вимірювання виконують в центрах рівновеликих прямокутників, на які розділяють площу отвору.

Середню швидкість повітряного потоку обчислюють як середнє арифметичне вимірювання значень. Якщо в частині отвору рух повітря має один напрям, а в іншій - протилежне, до вимірів слід визначити анемометром нейтральну лінію (де швидкість руху повітря близька до нуля) і потім окремо заміряти швидкості потоку повітря по обидві сторони від цієї лінії.

У отворах, закритих решітками, виміри виконуються анемометрами, забезпеченими насадками (Рис. 5) з тонколистової сталі або вініпласту, щодає змогу їх щільно прикладати до решіток в процесі роботи.

Рис. 5. Анемометр (1) крильчатий з насадкою (2).

Отримане значення швидкості має бути скоректоване коефіцієнтом, залежним від конструкції решіток. Значення коефіцієнта визначають дослідним шляхом за формулою

(19)

Де L1 - витрата повітря, обчислена за швидкістю потоку в перетині решіток, м³/с; L2- витрата повітря в повітропроводі або колекторі, м³/с.

Величина коефіцієнта R коливається від 0,7 до 1,0.

При визначенні швидкості потоку повітря в припливних решітках з направляючими лопатками площа поперечного перетину визначається з виразу

F = F_p sin a, (20)

де F_p - перетин решітки, м²; α - кут нахилу направляючих лопаток, град

Швидкість руху повітря може бути виміряна також термоанемометрами - портативними приладами, що дозволяють визначати цей параметр починаючи з вельми малих величин (порядку 0,05 м/с) в абсолютних одиницях.

Термоанемометри типу ТА-ЛИОТ і ТП-45 залежно від моделі дозволяють вимірювати швидкість потоку в межах 0,1-5,0 або 0,1-10,0 м/с і температуру повітря в межах 0...+50°С. Похибка вимірювання температури не перевищує 1 %. Вимірювання виконуються введенням датчика в повітряний потік, показники відлічуються за шкалою приладу.

Термоанемометр ЕА-2М призначений для вимірювання швидкості руху повітря в межах 0,1-5 м/с і його температури в межах +10 ... +60 °С. Відлік виконують за шкалою, гальванометра, шукані величини визначають по графіку.

Аналогічними приладами є термоанемометри ТЕ-8М, АТЕ-2, ЕТАМ-ЗА.

2.3. ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ І ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ ПОВІТРЯ

У повітропроводах і камерах температура повітря часто розподіляється нерівномірно. Для здобуття найбільш достовірних даних температуру повітря вимірюють на нагнітальній лінії безпосередньо за вентилятором або в різних точках повітропровода, усереднюючи потім результати проведених вимірювань.

При вимірюванні температури повітря і рідини в межах -40...+60°С застосовують тарировані рідинні термометри з ціною поділок не більше 0,5 °С. Температуру вище 60 °С допускається вимірювати термометрами з ціною поділок 1°С. При складанні балансів за вмістом в повітрі тепла і вологи слід застосовувати тарировані термометри з ціною поділки не більш 0,2 °С.

Для вимірювання Температури від -30°С та більше використовують ртутні термометри (палочні або з вкладеною шкалою), більш низьких її показників – термометри, заповнені органічною рідиною (етиловим спиртом, толуолом тощо).

При вимірюванні температури повітря під час випробувань систем вентиляції термометри встановлюють в місцях, що не піддаються вібрації, зволоженню та впливу променевого тепла. При цьому повітропроводи по всмоктувальній лінії системи повинні бути герметизовані, щоб виключити підсмоктування повітря.

Температуру повітря в повітропроводах вимірюють введенням термометра в повітряний потік через люк чи отвір в стінці. Показники знімають не раніше чим через 5 хв. При виконанні тривалих вимірювань (протягом доби і більше) рекомендується користуватися термографами (одно і багатоточечними). Температуру поверхні вимірюють термощупами, термопарами або гальванометрами (потенціометрами).

Електричні термометри опору використовуються для вимірювання температури повітря всередині повітропроводів (камер). Межі вимірювань -120...+500°С. Довжина чутливого елементу близько 120, глибина занурення термометра в досліджуване середовище від 150 до 1300 мм.

Для вимірювання температури повітряного середовища застосовують також напівпровідникові термометри типу ЕТП-lА, ЕТП-2А, ЕТП-М (Табл. 10).

Таблиця 10.

Технічні характеристики напівпровідникових термометрів

Показник	ЕТП-1А	ЕТП-2А	ЕТП-М
Межі вимірів температури Ціна ділення Час виміру температури Повітря Рідини Поверхні Клас точності Маса приладу, кг	+25...+120 4 1,8	-30…+60 1 180 40 40 4 1,8	-30...+120 2,5 1,9

Термометри типа ЕТП-1А і ЕТП-2А мають датчики трьох видів, один з яких призначений для вимірювання температури поверхні, інший - для виміру температури неагресивних рідин і вологих газових середовищ, третій - для вимірювання температури неагресивних газових і повітряних середовищ нормальної вологості.

У термометрі ЭТП-М, призначеному для роботи в неагресивних газових і повітряних середовищах нормальної вологості, використаний один датчик з трьома змінними насадками, що дозволяє виконувати виміри температури для всіх вказаних вище випадків.

Термограф М-16А призначений для безперервного виміру і реєстрації температури повітря. Наявність окремих шкал на діаграмній стрічці дозволяє вимірювати температуру в межах: -40...+30, -30 ...+40 і -20... ...+50°С.

Відносну вологість повітря визначають за допомогою психрометрів (звичайних і аспіраційних) за показниками сухого і мокрого термометрів. Цей параметр повітря у повітропроводах визначають встановлюваними всередину їх звичайних психрометрів. Якщо прилади встановити в такий спосіб неможливо, в люк (отвір) по черзі вводять сухий і мокрий термометри. При вимірюванні відносної вологості в камерах із значним виділенням променистого тепла або наявністю в них сторонніх повітряних потоків, що може вносити спотворення в показання мокрого термометра, слід користуватися аспіраційними психрометрами.

Показники звичайних психрометрів повинні зніматися не раніше чим через 30 хв після їх установки, аспіраційних - через 3 хв. після пуску вентилятора цих приладів.

Психрометр типа ПБ-1 має два однакові ртутні термометри. Балон один з них сухий. Балон іншого обернутий тканиною, кінець якої опущений в стаканчик з водою. Відносну вологість повітря визначають по психрометричний різниці і показаннями сухого термометра, користуючись таблицями або номограмами, що додаються до технічного паспорта, або по I-d-діаграмі.

Аспіраційні психрометри МВ-4М (з механічним приводом вентилятора) і М-34 (з електродвигуном) застосовують для визначення відносної вологості повітря в межах 10-100 % при температурі від -10... +40°С. Шкали термометрів проградуйовані від -31 до +51 °С. Ціна ділення 0,2 °С.

Прилад ВПГ-103 призначений для вимірювання відносної вологості і температури повітря шляхом введення датчика в зону вимірів. Результати вимірів відлічують по шкалам приладу.

Основні технічні характеристики приладу ВПГ-103

Межі вимірювання: Вологості, % Температури, оС	40-80; 60-90 15-35
Основна похибка вимірювання Відносної вологості повітря, % Температури, оС	±5 ±1
Маса приладу	2,0

Гігрографи М-21 і М-32 призначені для безперервного вимірювання і запису відносної вологості повітря в межах 30-100% при температурі повітря -35...+45°С. Прилади слід періодично перевіряти, вносячи поправки до їх показників відносно показань психрометрів. Гігрографи мають годинниковий механізм із заводом на добу або на тиждень.

2.4. ВИМІР МАСОВОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ ПИЛУ

Проби повітря для визначення концентрації пилу, що міститься в ньому, відбирають по можливості на вертикальних і прямих ділянках повітропроводу на відстані не менше чотирьох його діаметрів до наступного місцевого опору.

Рис. 6. Відбір проб пилу зовнішньою фільтрацією:

1- повітровід; 2 - зйомний наконечник;

3 - пиловідбірна трубка; 4 - ущільнююча муфта;

5 - закритий аллонж; 6 - трубка до спонукача витрати.

Рис. 7. Відбір проб пилу внутрішньою фільтрацією:

1 - відкритий аллонж; 2 - металева трубка;

3 - трубка до спонукача витрати.

У кожному обстежуваному перетині концентрацію пилу заміряють в двох взаємно перпендикулярних напрямах. При внутрішній фільтрації пиловідбірний пристрій не повинен викликати збурення повітряного потоку в зоні вхідного отвору. Тому діаметр пристрою не повинен перевищувати 15 % площі перетину повітропроводу. Довжина пиловідбірної трубки має бути не більше за діаметр повітропроводу.

Проби відбирають інтегральним способом, рівномірно переміщаючи пиловідбірну трубку в двох взаємно перпендикулярних напрямах, не торкаючись наконечником до стінок повітропроводу.

Об'єм відібраного повітря залежить від масової концентрації пилу. Орієнтовно можна користуватися наступними значеннями вказаних величин :

Передбачуванаконцентрація пиппилу, мг/м3	2	2-10	10-50	50
Об'єм відбираного повітря, м3	1,0	0,5	0,25	0,1

При ефективній роботі пиловловлюючих пристроїв запиленість повітря, що видаляється, незначна, тому для накопичення достатньої кількості пилу на аналітичному фільтрі об'єм відбираного повітря слід збільшити.

При випробуванні вентиляційних систем застосовують два способи відбору проб повітря: зовнішню фільтрацію (Рис. 6), при якій у повітропровід вводиться лише пиловідбірна трубка, і внутрішню фільтрацію (Рис. 7), при якій у повітропровід вводиться пиловловлюючий пристрій.

Отримання достовірних результатів залежить від дотримання принципу ізокінетичності при відборі проб. Цей принцип полягає в тому, що швидкість руху повітря у вхідному отворі пиловідбірного пристрою має дорівнювати швидкості руху повітря у повітропроводі.

Рис. 9. Відбір проб пилу пиловідбірною трубкою ГПІ Проектпромвентиляція за допомогою закритого аллонжа:

1 - повітропровід; 2 - насадок із зйомним наконечником; 3 - металева трубка; 4 - лючок; 5 -закритий аллонж.

Рис. 10. Закритий алонж типу АФА – 20:

1 - кришка; 2- корпус.

Якщо при відборі проб ізокінетична швидкість підвищується (знижується), концентрація пилу зменшується (збільшується). Ці похибки зростають при збільшенні розмірів часток пилу. При їх величині менше 5 мкм похибки незначні. У таких випадках строге вирівнювання швидкостей при технічних випробуваннях не обов'язково.

Комплект апаратури для відбору проб повітря включає пиловідбірні трубки конструкції ГПІ Проектпромвентиляції (Рис. 8, 9), НДІОГаз і ін., аналітичні фільтри АФА-В, алонжі (Рис. 10), а також прилади для «протягування» повітря і індикатори витрати.