Тема 6.3. Публічне адміністрування в адміністративно-політичній сфері План

1. Відносини публічного управління в адміністративно- політичній сфері.

2. Забезпечення законності в адміністративно-політич­ній сфері.

Завдання для самостійного вивчення

1. Визначте основні види відносин публічного управ­ління в адміністративно-політичній сфері.

2. Доведіть, що держава є основним суб’єктом забезпе­чити безпеки.

3. Визначте суб’єктів, що здійснюють публічне управ- ііішн закордонними справами.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання І. Відносини публічного управління в адміністративно-політичній сфері

1. Управління обороною.

Основи організації оборони та повноваження державних органів з її забезпечення, обов’язки підприємств, установ, орга­нізацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни ттановлених Законом України “Про оборону України” від 6 і рудня 1991 р.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України ідійснює Міністерство оборони України. Дане міністерство є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Вони є головним (провідним) органом у системі цент­ральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

До основних завдань Міністерства оборони України належать:

• участь у реалізації державної політики з питань обо­рони і військового будівництва, координація діяльності держав­них органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони;

• участь в аналізі воєнно-політичної обстановки, визна­чення рівня воєнної загрози національній безпеці України;

• забезпечення функціонування, бойової і мобілізаційної готовності, боєздатності та підготовки Збройних Сил України до виконання покладених на них функцій і завдань;

• проведення державної військової кадрової політики, заходів щодо реалізації соціально-економічних і правових гаран­тій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Зброй­них Сил України;

• ро'ІВИТОК військової освіти і науки, зміцнення дисцип- лиш, привопорядку та виховання особового складу;

• взаємодія з державними органами, громадськими орга­нізаціями і громадянами, міжнародне співробітництво;

• контроль за дотриманням законодавства у Збройних Силах, створення умов для демократичного цивільного конт­ролю над Збройними Силами.

2. Управління безпекою.

У забезпеченні безпеки беруть участь органи законодав­чої, виконавчої, судової влади, а також недержавні організації і громадяни.

Найбільша питома вага у вирішенні питань забезпечення безпеки припадає на державні утворення. Це Збройні Сили, Служба безпеки, прикордонні війська, органи внутрішніх справ і міліція, органи митного контролю, захисту прав споживачів, прокуратури й інші.

Таким чином, держава є основним суб’єктом забезпе­чення безпеки.

Найвище керівництво у сфері національної безпеки здійс­нює Президент України. Саме він очолює Раду національної без­пеки і оборони України.

Рада національної безпеки і оборони України є коор­динаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України і передбачена Конституцією України. Її діяльність регламентовано Законом України “Про Раду націо­нальної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998 р.

Державним правоохоронним органом спеціального приз­начення, який забезпечує державну безпеку, є Служба безпеки України. Вона підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

На Службу безпеки України покладено захист дер­жавного суверенітету, конституційного ладу, територіальної ці­лісності, економічного, науково-технічного і оборонного потен­ціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

100

Державний комітет у справах охорони державного кордону України (Держкордон України) є центральним орга­ном державної виконавчої влади, що забезпечує реалізацію /ігржавної політики з прикордонних питань, здійснює управ- ііііііія Прикордонними військами України, а також координує пильність органів виконавчої влади та органів місцевого само- вридування з питань організації перетинання державного кор- доиу особами, транспортними засобами, вантажами та іншим майном, забезпечення дотримання режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.

3. Управління закордонними справами.

Центральним органом державної виконавчої влади у даній справі є Міністерство закордонних справ України (МІС).

Воно є головним (провідним) органом у системі цент­ральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин України та коор­динації заходів у даній сфері.

4. Управління юстицією.

Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної правової політики, державної політики з питань міжнаціональних відносин.

5. Управління внутрішніми правами.

Центральним органом державної виконавчої влади у сфері внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України (МВС України).

МВС України реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організовує та координує діяльність органів внутрішніх справ щодо боротьби зі злочинністю, з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.

Основними завданнями МВС України є:

• організація і координація діяльності органів внутріш­ніх справ із захисту прав і свобод громадян, інтересів сус­пільства і держави від протиправних посягань, охорони громад­ського порядку і забезпечення громадської безпеки;

• участь у розробці державної політики щодо боротьби із злочинністю;

• забезпечення запобігання злочинів, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вживання заходів щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень;

• організація охорони та оборони внутрішніми війська­ми особливо важливих державних об’єктів;

• забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;

• забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи;

• організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпе­ки дорожнього руху;

• здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;

• визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;

• забезпечення дотримання законності у діяльності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і військовослужбовців системи МВС;

• підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для інтеграції України до Європейського Союзу.

Питання 2. Забезпечення законності в адміністрати­вно-політичній сфері

Див. рекомендації до питання 2 в темі 6.1.

Запитання для закріплення і повторення матеріалу

1. Які основні завдання Міністерства оборони України у сфері управління обороною країни?

2. Хто здійснює найвище керівництво у сфері національ­ної безпеки?

3. Хто здійснює управління внутрішніми справами?

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

3. Кримінальний кодекс України.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України.

5. Цивільний процесуальний кодекс України.

6. Кодекс адміністративного судочинства України.

7. Закони України (зі змінами та доповненнями):

   1. “Про адвокатуру” від 19.12.92.

   2. “Про виконавче провадження” від 21.04.99.

   3. “Про державну виконавчу службу” від 24.03.98.

   4. “Про державну службу” від 16.12.93.

   5. “Про дорожній рух” від 30.06.93.

   6. “Про доступ до судових рішень” від 22.12.05.

   7. “Про запобіжне затримання осіб” від 29.07.94.

   8. “Про міліцію” від 20.12.90.

   9. “Про місцеві державні адміністрації” від 09.09.99.

   10. “Про нотаріат” від 02.09.93.

   11. “Про освіту” від 23.03.96.

   12. “Основи законодавства про охорону здоров’я” від

19.11.92.