Тема 6.2. Публічне адміністрування у соціально-культурній сфері План

1. Відносини публічного управління у соціально-культур- ній сфері.

2. Забезпечення законності у соціально-культурній сфері.

Завдання для самостійного вивчення

1. Охарактеризуйте зміст публічного управління у сфері охорони здоров’я.

2. Визначте основні напрями адміністрування Міністер­ства охорони здоров’я України.

3. Назвіть основні способи забезпечення законності у соціально-культурній сфері під час публічного адміністрування.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Відносини публічного управління у соці­ально-культурній сфері

1. Управління охороною здоров ’я.

Реалізацію державної політики охорони здоров’я покла­дено на органи державної виконавчої влади.

а) Особливу роль у даному процесі відіграє Президент України. Його щорічна доповідь Верховній Раді передбачає звіт про стан реалізації державної політики у галузі охорони здоров’я.

Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я, забезпечує виконання законодавства щодо охорони здоров’я через систему органів державної виконавчої влади, провадить державну систему охорони здоров’я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

б) Кабінет Міністрів України організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що сти-

чуіііоють ефективну діяльність у галузі охорони здоров’я, забез­печу»' розвиток мережі закладів охорони здоров’я, укладає м і /К у рядові угоди і координує міжнародне співробітництво з tin гань охорони здоров’я, а також своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої и і.іди в галузі охорони здоров’я.

в) Міністерства та інші центральні органи державної нпконавчої влади у межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози у галузі охорони здоров’я, визначають

• дині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та ішмоги, що мають сприяти охороні здоров’я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою мате­ріально-технічного забезпечення галузі, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність у і .шузі охорони здоров’я.

г) Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування реалізують державну політику охорони здоров’я у межах своїх повноважень, передбачених законодавством.

ґ) головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади у галузі охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я України, яке забезпечує реалізацію державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.

2. Управління освітою.

Система освіти в Україні складається з:

• органів управління освітою (державних і місцевого самоврядування);

• самоврядування у галузі освіти;

• закладів освіти;

• наукових, науково-методичних і методичних установ;

• науково-виробничих підприємств.

До органів управління освітою в Україні належать:

1. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

2. міністерства України, яким підпорядковано заклади

освіти;

3. Вища атестаційна комісія України;

4. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

5. місцеві органи державної виконавчої влади й органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управ­ління освітою.

Центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює керівництво у сфері освіти є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке:

• бере участь у визначенні державної політики у галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє прог­рами розвитку освіти, державні стандарти освіти;

• установлює державні стандарти знань з кожної дис­ципліни;

• визначає мінімальні нормативи матеріально-техніч­ного, фінансового забезпечення закладів освіти;

• здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування;

• забезпечує зв’язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

• проводить акредитацію вищих та професійно-техніч­них закладів освіти, незалежно від форми власності та підпо­рядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

• формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

• розробляє умови прийому до закладів освіти;

• забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури;

• розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України;

• організовує атестацію педагогічних і науково-ік-дпі <>- іі'іпих працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних клито рій, педагогічних та вчених звань;

• разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковано заклади освіти, Міністерством освіти і науки ЛІ’К реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює копі роп і, за її практичним втіленням, дотриманням актів законе дииства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм иііасності і підпорядкування.

3. Управління культурою.

Головним (провідним) органом державної виконавчої ипади, що реалізує державну політику в галузі культури і мистецтв, шляхом здійснення керівництва даною сферою управ­ління, а також несе відповідальність за її розвиток є Міиіс- ісрство культури і туризму України.

Основними завданнями міністерства є:

• реалізація державної політики у сфері культури і мис­тецтв виходячи з принципів та пріоритетів, визначених Осно- иами законодавства України про культуру та законодавством України;

• збереження культурно-мистецького надбання, розви­ток української культури і мистецтв, створення сприятливих умов для збереження етнічної мовної та культурної само­бутності, рівноправного розвитку національних культур в Україні;

• розробка пропозицій щодо основних напрямів роз­питку національної культури і мистецтв, стимулювання куль­турно-мистецького процесу;

• розвиток соціальної та ринкової інфраструктури у сфе­рі культури і мистецтв, забезпечення ефективного управління галуззю та зміцнення її матеріально-технічної бази;

• державний контроль за вивезенням з України та вве­зенням в Україну культурних цінностей;

• розширення міжнародного культурного співробітниц­тва та розвиток культурних зв’язків.

Міністерство культури України відповідно до покладених на нього завдань:

1. розробляє проекти цільових державних програм роз­витку культури і мистецтв, пропозиції щодо правового регу­лювання та податкової політики у даній сфері;

2. прогнозує розвиток культури і мистецтв, готує та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо надання зак­ладам культури і мистецтв статусу національних, академічних, а також щодо присвоєння митцям і працівникам культури по­чесних звань, відзначення їх державними преміями та наго­родами;

3. сприяє відкритості національної культури, заохочує і підтримує розповсюдження творів літератури і мистецтв тощо.

Питання 2. Забезпечення законності у соціально- культурній сфері

Див. рекомендації до питання 2 в темі 6.1.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Чому Президент України виступає гарантом права гро­мадян на охорону здоров’я?

2. Хто здійснює управління освітою?

3. Хто здійснює управління культурою?