Іі. Вимоги до графічної частини

Креслення виконується на 2-х листах формату А1. На першому листі виконується схема холодопостачання камер, на другому – будівельно-ізоляційна конструкція огороджень: зовнішньої стіни, внутрішньої стіни, стелі, підлоги. Креслення виконується в масштабах за ГОСТ 3451-59:

• масштаби зменшення: 1:2; (1:2,5); (1:4); 1:5; 1:10; (1:15); 1:20; (1:25); 1:50; (1:75);

• масштаби збільшення: 2:1; (2,5:1); 5:1; 10:1.

Примітка: масштаби в дужках – не рекомендовані, але їх можна використовувати.

Масштаб підбирається таким чином, щоб лист був заповненим, менше було білих плям, але щоб все вмістилось на листі без розривів.

На кресленні вказуються позначення трубопроводів (нагнітання, відсмоктування, відтаювання – їх дозволяється креслити окремими кольорами), вузли агрегату, пульт управління, соленоїдні крани - в машинному відділенні. В кожній камері вказуються випарники, або повітроохолоджувачі, терморегулюючі вентилі (ТРВ), теплообмінники та трубопроводи, автоматичні регулятори температури.

Позначення камер (І, ІІ, ІІІ) повинно бути таким же, як і на компонувальній схемі РПЗ.

Всі вузли холодильної машини нумеруються для опису схеми холодопостачання із зазначенням позицій на кресленні.

В правому нижньому куті листа виконується штамп, розміри якого наведені в додатку У. Над штампом дозволяється розміщувати відомість специфікації (позицій), або ця відомість виконується на окремому листі формату А4 разом зі штампом і додається в РПЗ.

Як в РПЗ, так і на кресленні штамп повинен підписуватись розробником.

Ііі. Вимоги до опису схеми холодопостачання камер

Опис схеми холодопостачання повинен супроводжуватися посиланнями на позиції креслення.

Спочатку дається опис системі охолодження камер. При цьому починати слід з компресора (його призначення), а потім , послідовно, давати опис, куди потрапляє холодильний агент (в яке обладнання) і що з цим агентом в ньому відбувається. Опис необхідно виконувати послідовно, посилаючись на позиції креслення для кожного вузла, до компресора.

Потім необхідно дати опис тому, як регулюється температура повітря в кожній камері, посилаючись на прилади автоматики і відповідне обладнання. При описі слід звернути увагу на те, коли агрегат зупиняється в режимі “охолодження”, який прилад його зупиняє і коли він знову починає працювати.

Опис режиму "відтаювання" наводиться лише для машин з відповідним режимом:

• коли починається режим “відтаювання”;

• чим здійснюється відтаювання снігової шуби на випарниках (повітроохолоджувачах);

• куди надходить тала вода;

• яким чином установлюється тривалість режиму “відтаювання”;

• коли закінчується режим “відтаювання” і що відбувається з холодильною машиною в подальшому.

Приклад. Опис схеми холодопостачання холодильної машини 1МВВ9-1-2 (додаток Ф).

Холодильна машина 1МВВ9-1-2 охолоджує три камери: І, ІІ, ІІІ (дається назва цих камер). В камерах І і ІІ встановлено (згідно з розрахунком) по одному повітроохолоджувачу ВО-2, в камері ІІІ - їх два (поз. 8).

Компресор (поз. 1) відсмоктує пару холодильного агенту із ВО-2 (поз. 8), створює в них тиск з необхідною температурою кипіння, стискує цю пару (для можливості його конденсації) і витискує його в конденсатор (поз. 2).

В конденсаторі (поз. 2) пара охолоджується, конденсується і в вигляді рідкого холодильного агенту витискується в ресивер (поз. 3). Ресивер (поз. 3) необхідний для збору і збереження запасу холодильного агенту.

Під тиском, який створює компресор (поз. 1), рідкий холодильний агент витискується з ресивера (поз. 3) в фільтр-осушувач (поз. 4), де він звільняється від механічних домішок і води (Н₂О). Тим же тиском рідкий холодильний агент проштовхується крізь відкритий соленоїдний кран (поз. 5). Відкритим його утримує програмне реле часу (поз. 12), на якому встановлюється тривалість режиму “охолодження” в годинах (це реле подає напругу на котушку крана і він відкривається). Після соленоїдного крана під тим же тиском, холодильний агент потрапляє по трубопроводу до першої камери (І), потім - до другої (ІІ), потім - до третьої (ІІІ). В кожній камері від загального трубопроводу відходить відгалуження рідкого холодильного агенту до теплообмінника (поз. 6), де рідкий холодильний агент охолоджується на 4…7^оС і потрапляє в терморегулюючий вентиль ТРВ-2М (поз. 7). Цей вентиль регулює подачу рідкого холодильного агенту у ВО-2, або ИРСН, в залежності від температури пари на виході з ВО-2, а також знижує тиск від тиску конденсації Р_к до тиску кипіння холодильного агенту Р₀ шляхом дроселювання.

Знизивши тиск від Р_к до Р₀, холодильний агент кипить у ВО-2 за рахунок тепла повітря камери.

Утворена волога пара з температурою кипіння витягується із ВО-2 (поз. 8) і проходе крізь зовнішню трубу теплообмінника (поз. 6), де він охолоджує рідкий холодильний агент, що потрапляє по внутрішній трубі, на 4…7^оС, сама ж пара перегрівається на 10…20^оС і потрапляє в перегрітому (сухому) стані в компресор (поз. 1).

Аналогічно здійснюється охолодження у камері ІІ, і в камері ІІІ. Так буде до тих пір, поки не спрацює програмне реле часу (поз. 12). По закінченні встановлених на реле (поз. 12) годин, машина автоматично перейде в режим “відтаювання”.

В процесі режиму “охолодження” потрібно підтримувати необхідну температуру повітря в камерах. Це досягається шляхом встановлення на регуляторі температури (ТР) (поз. 10) необхідної температури повітря в кожної камері.

При досягненні температури в конкретній камері електричні контакти (ТР) (поз. 10) розмикаються і електродвигун вентилятора до повітроохолоджувача (поз. 9) зупиняється. Тим самим припиняється інтенсифікація процесу охолодження в цій камері, а сам ВО-2 продовжує працювати як апарат конвективного теплообміну. Так регулюється температура в кожній камері.

При досягненні необхідної температури в усіх камерах вентилятори до всіх ВО-2 будуть зупинені, що призведе до зупинки машини. Її зупинить пресостат реле тиску через те, що при зупинених вентиляторах інтенсивність кипіння холодильного агенту у ВО-2 різко падає, пари холодильного агенту утворюється менше, але компресор як витягував визначену кількість пари, так і витягує. Тому тиск в випарниках (ВО-2 ) падає і пресостат реле тиску розімкне контакти і зупинить машину.

При включенні хоча б одного вентилятора до ВО-2 вмикається і машина.

Як тільки закінчаться задані на програмному реле (поз. 12) години роботи, це реле розмикає контакти і струм на котушку рідкісного соленоїдного крана (поз. 5) не подається. Він закривається і в наступне обладнання рідкий холодильний агент пройти не зможе, що свідчить про закінчення режиму “охолодження”.

Але в ту ж мить, коли розмикаються контакти на програмному реле годин (поз. 12), в роботу вступає друге програмне реле (поз. 13), на якому встановлюється тривалість (в частках години) роботи машини в режимі “відтаювання” (наприклад, 0,4 год.).

Це реле (поз. 13) буде подавати напругу протягом 0,4 години на котушку парового соленоїдного крана (поз. 11), і він буде відкритий.

Компресор (поз. 1) буде подавати стиснену гарячу пару не в конденсатор (поз. 2) і далі (там магістраль закрита соленоїдним краном), а через відкритий соленоїдний кран (поз. 11) прямо у ВО-2 (поз. 8) за ТРВ (поз. 7).

Гаряча пара, яка нагнічується у ВО-2, буде відтаювати снігову шубу на ВО-2 (поз. 8), а сама – охолоджуватись і в охолодженому стані буде витягуватись компресором (поз. 1).

Тала вода від снігової шуби буде стікати в піддон ВО-2, а звідти по шлангу – за межі камери.

Так буде на всіх ВО-2 в кожній камері і продовжуватись рівно стільки часток години, скільки на цьому реле (поз. 13) встановлено.

По закінченні "відтаювання" реле (поз. 13) розімкне електричні контакти і напруга на котушку парового соленоїдного крана (поз.11) подаватись не буде, що призведе до його закриття.

На цьому режим “відтаювання” закінчиться.

В той же час друге програмне реле часу (поз. 12) почне подавати напругу на котушку соленоїдного крана (поз. 5) і він відкриється. Машина автоматично перейде в режим "охолодження".