0

М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Управління трудовими ресурсами

Методичні вказівки

до виконання практичних робіт та самостійної роботи

для студентів

спеціальності 6.050200 “Менеджмент організацій”

всіх форм навчання

ЗАТВЕРДЖЕНО: на засіданні кафедри менеджменту Протокол № 2 від 01.09.2009

Чернігів ЧДТУ 2009

Управління трудовими ресурсами. Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи для студентів спеціальності 6.050200 “Менеджмент організацій” всіх форм навчання / Укладачі: Задорожна С.М., Оліфіренко Л.Д., Самійленко Г.М. – Чернігів: ЧДТУ, 2009. – 62 с.

Укладачі:	Задорожна Світлана Миколаївна, доцент Оліфіренко Лілія Дмитрівна, доцент Самійленко Галина Миколаївна, викладач
Відповідальний за випуск:	Бутко М.П., завідувач кафедри менеджменту, доктор економічних наук, професор
Рецензент:	Мурашко М.І., канд. екон. наук, професор кафедри менеджменту Чернігівського державного технологічного університету, магістр з державного управління

Вступ

Функціонування ринкової економіки відбувається на кількох взаємопов’язаних ринках: нерухомості, кредитів, капіталу, основних засобів виробництва, споживчих товарів та праці. Ринок праці можна розглядати як самостійну соціально-економічну систему в якій важливу роль відіграють трудові ресурси, як вагомий фактор розвитку економіки та складова продуктивних сил суспільства.

Однією з проблем, пов’язаною з реформуванням та модернізацією української економіки в період глобалізації та наступу транс націоналізації є проблема ефективного управління трудовими ресурсами.

Управління трудовими ресурсами – це складова частина управління виробництвом як матеріальним, так і духовним, що направлене на забезпечення зайнятості працездатного населення та його оптимальний розподіл між галузями і регіонами, а також на забезпечення потреб галузей економіки в кваліфікованих кадрах. Це стає можливим через удосконалення та ефективне функціонування механізму управління трудовими ресурсами, який представляє сукупність відносин, форм та методів впливу на їх формування, розподіл, обмін та використання.

Економічна та демографічна кризи, відсутність відтворення населення, безробіття, неповна зайнятість населення, інфляція професійного рівня кваліфікованих кадрів, високий попит на управлінські кадри, що володіють необхідною економічно – теоретичною базою і практичним досвідом та негативні міграційні явища – все це вимагає уважного і поміркованого вивчення процесів, що протікають на ринку праці.

Прийняття виважених та прогресивних рішень, щодо ефективного відтворення трудових ресурсів, можливе лише за умов володіння методиками багатофакторного статистичного, демографічного та економічного аналізу, а ефективне використання ресурсів праці потребує проводити і ґрунтовний соціально - економічний аналіз.

Система державного і регіонального управління трудовими ресурсами включає окремі підсистеми, кожна з яких складається із ряду напрямків та елементів, які сприяють вирішенню загальної задачі. Від динаміки розвитку механізму управління трудовими ресурсами залежить інтеграція України до кола економічно розвинутих країн.

В даному методичному посібнику надається статистичний масив даних щодо демографії та ринку праці в Україні та Чернігівській області, основні методи статистичного аналізу демографічних чинників, показників ринку праці і трудових ресурсів на прикладі України та Чернігівської області та вказівки до виконання практичних робіт.

Методичні вказівки призначені для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання.

Практична робота №1 Демографічна статистика населення України та Чернігівської області

Мета заняття: набуття практичних навичок щодо проведення аналізу демографічних показників, визначення їх основних закономірностей та динамічних процесів, що протікають в Україні та Чернігівської області

1.1 Теоретичні відомості

Статистика населення (демографічна статистика) вивчає демографічні явища і процеси. Її основними завданнями є визначення чисельності і складу населення, вивчення природного і механічного руху, організація обліку населення і обстежень, пов`язаних з його вивченням, складанням науково обґрунтованих прогнозів щодо населення.

Населення є головною виробничою силою суспільства і його вивчення є найважливішим завданням соціально-економічної статистики. Демографічна статистика забезпечує керівні і господарські органи необхідними даними про чисельність населення, його структуру за різними ознаками, рух і тенденції в його розвитку.

Чисельність населення є одним з найбільш загальних і найважливіших показників, що засновують при характеристиках континентів, країн, районів, областей або окремих населених пунктів.

Розрізняють наявне і постійне населення.

До наявного населення відносять тих осіб, які на момент обліку фактично перебувають на території даного населеного пункту, незалежно від того, де вони живуть постійно.

До постійного населення належать ті особи, що постійно живуть в даному населеному пункті, зв’язані з ним роботою або тривалим проживанням.

Ті особи, що постійно мешкають у даному пункті і на момент обліку перебувають в межах його території, відносяться одночасно і до постійного і до наявного населення усього пункту.

Важливим моментом у вивченні розміщення населення є його розподіл на сільське і міське. До сільського населення відносять жителів сільських місцевостей, а до міського - тих, що проживають у містах та селищах міського типу, включаючи робітничі і курортні селища. Віднесення того чи іншого населеного пункту до категорії міст або селищ міського типу проводиться за рішенням керівних державних органів. Підставою до таких рішень є певна чисельність населення і певна частка найманих в несільськогосподарських галузях народного господарства.

Статева структура населення характеризується абсолютними даними про чисельність чоловіків і жінок на певних територіях, у районах, населених пунктах, країнах, а також відносними даними, які показують частку чоловіків і жінок у загальній сукупності населення, кількість жінок, що припадає на кожну тисячу чоловіків. Всі ці показники використовують як для характеристики загальних сукупностей населення, так і для аналізу статевого складу у різних вікових групах.

Статеві диспропорції, особливо у генеративних вікових групах, негативно впливають на рівні шлюбності, а через них і на режим відтворення населення. Для виявлення впливу вікової структури на режим відтворення населення виділяють 3 типи вікових структур:

1) прогресивний, при якому частка дітей (0 - 14) перевищує частку людей похилого віку (50 років і старше), що забезпечує можливість чисельного зростання населення;

2) стаціонарний (кількість дітей і людей похилого віку приблизно однакова), при якому існують умови стабілізації чисельності населення;

3) регресивний, при якому дітей менше, ніж людей похилого віку, що створює умови можливої депопуляції, тобто зменшення населення, внаслідок очікуваного зниження народжуваності і підвищення смертності за рахунок старих вікових груп.

Для аналізу спаду населення за статтю і віком в демографічній статистиці широко використовують графічний метод. Найбільш поширені: гістограми (при зображенні конкретного населення), крива розподілу (для теоретичного населення) та перетворена гістограма – піраміда статево-вікової структури. Піраміда є суміщеною гістограмою, на якій чоловіки і жінки подані окремо, але на одній ординаті.

Техніка побудови гістограми така: в прямокутній системі координат на осі абсцис відкладають значення віку Х з однаковими інтервалами – це шкала. На ній відкладають основи майбутніх прямокутників h – інтервального розподілу населення за віком. На осі ординат будують шкалу частот. Якщо інтервали віку однакові, висота прямокутників дорівнює частотам. Площа прямокутників відображає чисельність або частку певної групи (рис. 1.1) .

Для відображення на одному рисунку населення і за віком, і за статтю, значення віку переміщують на вертикальну вісь, а вертикальну шкалу чисельності чоловіків (ліворуч) або жінок (праворуч) відкладають на горизонтальній осі (рисунок 1.2).

Статево-вікову піраміду будують або за абсолютними даними про чисельність населення, або за відносними даними.

К ількість чоловіків, чол.

05 15 25 35 45 55 65 75 роки

Рисунок 1.1 – Гістограма розподілу чоловіків за віком

Р исунок 1.2 – Статево-вікова піраміда населення