2. Молодіжні проблеми та розвиток соціології молоді в Україні

В Україні соціологія молоді як науковий напрям до часів незалежності не мала вагомого практичного значення. Однак від 1991 р. ситуація суттєво змінилася. З’явилася низка загальних і спеціальних дослідницьких центрів та осередків із вивчення загальносоціальних і молодіжних проблем (і в межах академічної науки, і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі та вироблення науково обґрунтованих рекомендацій, скерованих на вирішення молодіжних проблем з урахуванням інтересів і молоді, і держави.

Це діяльність Інституту соціології НАН України, Українського інституту соціальних проблем тощо. Їх представники здійснили багато цікавих досліджень у молодіжному середовищі, які не лише допомогли чіткіше уявити весь спектр молодіжних проблем, а й безпосередньо сприяли конкретним крокам у напрямку їх вирішення. Ця плідна співпраця нині триває.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з’ясування суті й змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на:

1. соціальне,

2. політичне,

3. професійне,

4. економічне самовизначення.

Складний комплекс проблем, пов’язаний із цими процесами, і досліджує соціологія молоді.

1. Соціальне самовизначення молоді

Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що нині молодь — це одна з найвразливіших в економічному плані та найбезправніша в соціально-правовому значенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруженості й психологічного дискомфорту. Конкретними проявами цієї ситуації є такі негативні суспільні явища, як:

• погіршення стану здоров’я молоді з огляду на ускладнення соціально-економічного становища країни, зниження рівня життя більшості населення, падіння моральних норм і цінностей в суспільстві. Згідно зі статистичними даними лише 6% дітей в Україні народжуються практично здоровими. Одним із найголовніших чинників розладу репродуктивного здоров’я жінок, які дедалі більше народжують хворих немовлят, є аборт – за останні роки відбуваються зміни на краще, оскільки спостерігається позитивна тенденція щодо динаміки частоти абортів серед молодих жінок віком 18-34 років: з 33,07 на 1000 жінок у 2005 р. до 24,61 у 2009 р. Дедалі збільшується кількість захворювань серед дітей, підлітків і молодих людей, урізноманітнюється структура хвороб. Часто хвороби продукуються станом анемії і загальним послабленням молодого організму, що пов’язано в основному з поганим харчуванням, мешканням жінок репродуктивного віку в радіоактивно забруднених регіонах (15,8% жінок-матерів) тощо. В Україні поширюється епідемія захворювань на туберкульоз, який ще називають «хворобою бідних». Шкоди здоров’ю молоді завдають інфекції, що передаються статевим шляхом, особливо сифіліс;

• значна поширеність ВІЛ-інфікованих хворих серед молоді (хворих на СНІД), що великою мірою є наслідком збільшення захворювань, які передаються статевим шляхом. За даними Міністерства охорони здоров'я, з часу виявлення першоло випадку ВІЛ-інфекції (у 1987 р.) до 2009 р. включно, в Україні офіційно зареєстровано 161119, у 2009 р. було офіційно зареєстровано 19 840 нових випадків ВІЛ-інфекції, а 4437 особам було встановлено діагноз СНІД. На кінець року на обліку в медичних закладах перебувало 101182 ВІЛ-інфікованих, з них 11827 хворих на СНІД випадків ВІЛ-інфекції серед українських громадян, більшість яких молодого віку. Рівень поінформованості учнівської молоді щодо запобігання поширенню ВІЛ/СНІД залишається незадовільним: тільки 11,5% учнів/студентів правильно визначають всі шляхи передачі ВІЛ та зазначають, що у них є достатній рівень знань щодо того, як ВІЛ не передається (12,3% – хлопців та 10,8% – дівчат). Майже половина (52%) учнів та студентів вважають, що ризик ВІЛ-інфікування їм взагалі не загрожує або є малоймовірним. Тобто існує певна безпечність з боку молоді щодо ставлення до свого здоров’я та не усвідомлення важливості його збереження;

• швидке поширення вживання наркотичних речовин. За останні 10 років частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилася у 6–8 разів. За різними експертними оцінками, близько 80 % наркозалежних – молоді люди від 14 до 35 років. В Україні 13 % молоді вживають, так звані, «легкі» наркотики. Досвід вживання марихуани або гашишу мають 16% учнівської молоді віком 15–17 років (24% – хлопці, 9 % – дівчата). Загалом, не дивлячись на реалізацію багатьох профілактичних програм, ситуація щодо поширення вживання наркотиків продовжує залишатися дуже гострою. Це свідчить про необхідність зміни стратегічних підходів у цій сфері та активізації процесу популяризації здорового способу життя. За даними МВС України, станом на 1.01.2010 р., на профілактичних обліках дільничних інспекторів міліції перебувало 158,6 тис. наркозалежних. Майже 80% наркоманів — молоді люди, у тому числі 40 % – неповнолітні;

• зростання рівня смертності молоді. Не дивлячись на те, що у 2009 році зафіксовано найменший показник рівня смертності серед населення за весь період розбудови держави, народжуваність все ще в 1,4 рази нижча за смертність. Найвищий рівень смертності спостерігається серед молодих людей найбільш репродуктивного віку (30-34 роки). Головні причини смертей серед чоловіків пов’язані з хворобами системи кровообігу, інфекційними хворобами та органів травлення, а у жінок – з інфекційними хворобами та новоутвореннями, що деякою мірою пов’язано з неблагополучною екологічною ситуацією в Україні та низькою якістю харчових продуктів (померло 21,2 тис. молодих людей віком 15—34 років);

• дедалі більше поширення спроб самогубства. Ця тенденція знаходить прояв серед усіх категорій населення, в тому числі й серед молоді. Україна нині характеризується сплесками високої суїцидальної (від суїцид — самогубство) активності: на 100 тис. населення в середньому здійснюється близько 30 самогубств, більшість з яких — молоддю та особами старшого віку. У 2009 р. – 9664 осіб;

• зростання злочинності. У цілому в Україні у 2009 р. було скоєно 439,5 тис. злочинів, що на 12,6 % більше порівняно з 2008 р. З цієї кількості осіб 58% — це молоді люди, з яких дві третини під час скоєння злочинів ніде не працювали і не навчалися. На обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх 2009 р. перебувало 22360 осіб.

Можна назвати низку причин, які зумовили зростання негативних явищ у сфері соціального самовизначення молоді країни. Це передусім загальний кризовий стан українського соціуму, руйнацією старих систем цінностей і традиційних форм соціалізації молоді. Раніше соціальне дозрівання молоді відбувалося в умовах відносної стабільності, існування великої кількості соціальних інститутів, покликаних здійснювати цей процес. У сучасних умовах нових, ефективних та відносно безболісних форм соціалізації молоді поки що практично не існує. Розширення можливостей самостійного вибору життєвого шляху при одночасному зростанні особистої відповідальності — також нове явище, до якого більшість молодих людей виявилася неготовою. Багато представників молодого покоління оцінює своє соціальне становище із загальноцивілізаційних позицій, найчастіше порівнюючи його зі становищем ровесників в інших, переважно високорозвинених країнах; це часто спричиняється до появи завищених соціальних вимог молоді. У соціологічній літературі це отримало назву «Революція молодіжних претензій». Отже, більшість молоді стоїть нині перед складним вибором у власному житті, до якого вона не підготована ні психологічно, ні організаційно. Тому завдання державної молодіжної політики в цій галузі такі:

• правовий та соціальний захист молодих громадян із метою створення необхідних стартових можливостей для їхнього повноцінного соціального становлення та розвитку;

• узгодження та поєднання інтересів молоді з інтересами інших груп і категорій населення, оптимізація соціального статусу молоді в суспільстві;

• створення необхідних умов для зміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій;

• надання державою кожній молодій людині соціальних послуг в усіх сферах життєдіяльності відповідно до законодавства України;

• допомога молоді у реалізації й самореалізації її творчих можливостей та ініціатив;

• охорона здоров’я молоді, формування в неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку, інші заходи, які б забезпечували здоровий генофонд народу України;

• створення умов для опанування духовними та культурними цінностями українського народу та безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні та розвитку, організація дозвілля молоді тощо.