МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут кримінальної міліції

Кафедра: державно правових дисциплін

Реферат

Дисципліна: Історія вчень про державуі право

Тема:

Загальна характеристика епохи Просвітництва у Франції 18 ст. і здобутків її найвидатніших мислителів

Виконав:

курсант групи ІКМ10-3

Криволевич А.О.

Перевірив:

старший викладач

кафедри капітан міліції

Загуменна Ю.О.

Харків 2013

Зміст

Вступ

1.Передумови зародження Просвітницького руху

2. класицизм

3. енциклопедисти

4. Історичне значення Просвітницького руху

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Культурний рух Просвітництва був започаткований в Англії у другій половині XVII ст., де під впливом буржуазної революції зародилось багато ідей, характерних для всієї "епохи Просвітництва". В усіх країнах Європи розвиток культури у XVIII ст. тією чи іншою мірою проходив під знаком ідей Просвітництва. Проте найчисленніший, осяяний талантами загін просвітителів сформувався у Франції у XVIII ст. Саме звідси, несучи на собі відбиток французького генія, ідеї Просвітництва поширились по всій Європі.

18 століття – важливий етап в еволюції західноєвропейської культури. Він вніс значний внесок у розвиток літератури, музики, театру, живопису, давши світу багато прославлених імен в усіх проявах художньої творчості. 18 століття відрізняється від попереднього і наступного ідейним і суспільною рухом, що виникли тоді Європі і знаним як Просвітництво.

Під їх впливом розвинувся революційний рух в Західній Європі, що залишило величезний слід у світовій культурі. В історичній зміні культурних епох Просвітництво привертає увагу напруженою концентрацією ідей у занадто стислому часовому просторі, в основному XVIII ст. Панівною ідеєю Просвітництва є розум, його здатність пізнати сутність речей і явищ. Мислячий розум став єдиним мірилом усього сущого на землі.

1. Передумови зародження Просвітницького руху

Розвиток європейської культури ХУІІІ століття відбувався в умовах інтенсивного впливу Просвітництва – потужного, ідейного руху того часу. Просвітництво – було рухом загальноєвропейським, у ХУІІІ столітті воно поступово охопило всі країни континенту, але проявляється в них із різкою масштабністю й радикальністю, що залежало, насамперед, від соціально-економічного становища тієї або іншої країни.

Англія, Франція, Німеччина – провідні країни, діячі у європейському культурному просторі, їм належать головні досягнення епохи Просвітництва, але їх внесок у культуру різний за значенням і глибиною. Вони пережили великі соціальні потрясіння і вийшли з цих потрясінь також із різними результатами. Розглядаючи ці три країни, як передові у розвиток культури Європи у ХУІІІ столітті слід виділити Францію, тому що саме Франція зіграла в загальному політичному і культурному житті Європи ледь не керівну роль. Саме тому в своєму кругозорі західноєвропейських культур ХУІІІ століття ми більш детально зупинимось на Франції.

У ХУІІІ столітті у Франції з величезною силою розгорнувся просвітницький рух, який дав світу найбільш характерні образи просвітницької художньої літератури. На протязі майже всього ХУІІІ століття між Англією і Францією у багаторічних війнах вирішувалося питання про першість на морях і в колоніях. Англія з року в рік посилювала свої позиції використовуючи або навмисно створюючи конфлікти на континенті і втягуючи в них Францію, мова йде про війну за іспанську спадщину 1701 – 1714 роках, війна за польську спадщину 1733 – 1735 роках, війна за австрійську спадщину 1740 – 1748 роках, семилітню війну 1756 – 1763 роках. На початку століття Франція втратила ряд колоній в Америці, зокрема після семилітньої війни вона була змушена віддати Англії Канаду, колонії в Індії і навіть зруйнувати свій військовий порт в Дюнкерке. Війни ослабили Францію, порушили внутрішнє економічне життя країни. Державна скарбниця була порожньою. Внутрішня політика французького абсолютистського уряду була безпомічна, як і політика зовнішня. Держава неодноразово оголошувала себе банкрутом, але двір продовжував купатись в розкоші витрачаючи на свої забаганки левову частку надходжень, при дворі розмножувались різні фіктивні посади. Керівництво держави було неспроможне організувати збір податків і передавало це відкупщикам, купивши у держави право на збір податків, податки збирались удвічі більші.

Стара система сеньйоральних відносин, феодальних обмежень і регламентацій, митних перепон ставило непрохідний бар’єр потужному напору продуктивних сил, що розвивалося. Буржуазія, якій феодальні відносини заважало розвиватись була незадоволена. Відомо, що революційна атмосфера створюється тоді, коли виробничі сили не можуть далі розвиватися при існуючій системі продуктивних відносин. Саме так відбулося в передреволюційній Франції. Всі прошарки суспільства були незадоволені існуючим порядком, навіть керівний прошарок, дворянство, яке бачило як зубожіли колись багаті і знатні фамілії, як занепадали древні феодальні помістя, а золотий запас зосереджувався в руках фінансистів з третього прошарку. Дворянство хотіло зміцнити свої позиції. Необхідність революції назрівала.

Абсолютний монарх не завжди наважувався заперечувати церковним писанням, бо бачив у них величезну силу, необхідну йому для підтримки влади. Поль Гольбах в своїй книзі «Разоблиненное християнство» писав: «Релігія – це мистецтво одурманювати людей з метою відволікти їх думки від того зла, яке причиняють ним в цьому світі влада багатих. Людей залякують невидимими силами і заставляють їх нести тягар страждань, що завдають ним видимі сили; ним обіцяють блаженство на тому світі, якщо вони примиряться зі своїм стражданням на цьому світі».