5. Адекватність контролю.

Більшість менеджерів усіх рівнів управління хочуть мати систему адекватного та ефективного контролю, яка допомагає забезпечити відповідність виникаючих заходів плановими. Разом з тим необхідно враховувати, що хоча б основний процес та теоретичні принципи контролю універсальні, практичну систему контролю слід створити з врахуванням специфіки конкретних умов:

• наявність планів та службових постів;

• особистих характеристик керівників;

• необхідності підвищення результативності та ефективності.

Адекватність системи контролю планам та службовим постам

Існує безліч методів та систем контролю. Однак всі вони повинні відповідати одній загальній вимозі – відображати плани, для виконання яких створенні. Кожен план, кожен вид та етап діяльності мають унікальні, тільки їм придатні особливості. Тому кожен керівник повинен мати таку інформацію, яка відображає хід виконання плану, за який він несе відповідальність.

Система контролю повинна відповідати також організаційній структурі, так як остання є засобом чіткої розстановки кадрів на підприємстві та допомагає розподілити відповідальність за ефективне виконання плану. В цьому зв’язку система контролю повинна бути сумірна з організаційною структурою.

Адекватність системи контролю особистості менеджера.

Важливо, щоб система контролю враховувала індивідуальні особливості керівника. Менеджери виробничих професій віддають перевагу отримувати інформацію у вигляді графіків, на яких аргументи мають різну функціональну залежність.

Контроль за відхиленнями в критичних точках.

Створюючи на підприємстві систему контролю за критеріями результативності та ефективності, необхідно передбачити, щоб ця система інформувала про відхилення. Це означає, що така система контролю дозволила менеджеру виявити ділянки, де потрібні його втручання.

Принцип контролю за відхиленнями повинен сполучатися з принципом контролю за критичними точками. Чим більше при контролі менеджери зосереджуються на відхиленнях, тим ефективніший контроль. Найкращі результати будуть досягнуті тоді, коли увага буде звернена на точки, які є критичними для оцінки ефективності усього виробництва.

Виробнича практика свідчить про те, що контроль оправданий лише тоді, коли виявлені або прогнозні відхилення від планів коректуються за допомогою додаткового планування, організації, підбору кадрів, регулювання ресурсів та ін.

6. Критичні точки контролю.

Критичні точки контролю повинні дійсно бути критичними, тобто чи представляти собою обмежуючі фактори, або точніше інших факторів показувати, як виконуються плани. Наявність таких критеріїв дозволяє менеджеру розширити діапазон управління, тобто управляти більшою кількістю людей, контролюючи їх діяльність тільки по критичним точкам.

Не існує універсальних методів контролю. Це пояснюється специфікою підприємств та підрозділів, різноманітністю виробничих продуктів та вказаних послуг, більшою кількістю планів, якими слід керуватися. Однак деякі види нормативів критичних точок використовуються значно широко.

Натуральні нормативи критичних точок. Це критерії невартісного характеру. Вони широко застосовуються в оцінці ефективності роботи при використанні матеріалів, витрат праці, виробництва товарів та надання послуг. Ці нормативи можуть відображати кількісні аспекти діяльності. Також вони можуть характеризувати якість.

Норми витрат. Це грошові критерії оцінки ефективності виробничої діяльності. До них відносяться прямі витрати на одиницю продукції; вартість робочої сили на одиницю продукції чи робочий час; витрати на матеріали на одиницю продукції; вартість машино-зміни транспортного засобу; витрати на покрашення одного автомобіля.

Капітальні нормативи. Це одна з норм витрат. Норми капіталу, скоріш всього, відноситься до капіталовкладенням підприємства, чим до експлуатаційним витратам, і пов’язані з балансом.

Нормативи доходів. Це об’єм продажу товарів та наданих послуг в грошовому виразі.

Програмні нормативи. Менеджер може отримати завдання реалізувати програму, яка займає увесь цикл розробки нової продукції. Для оцінки якості виконання програми можна використовувати також суб’єктивні думки, але об’єктивними нормативами служать такі: загальний строк виконання програми; строки виконання робіт, які знаходяться на критичному шляху.

Нематеріальні нормативи. Основні принципи фірми в сфері управління є визначення виразу думок, дій та стилю роботи менеджера будь-якого рівня.

Цілі як нормативи. Мета – це плануємий результат, який виступає як єдність бажаючого та можливого. Цілі в нормативному вигляді є (стають) критеріями та показниками ефективності роботи менеджерів.