3. Методи праці (засоби планування)

1. Виробничий процес.

Мета – об’єднати або усунути окремі стадії, і тим самим скоротити час.

Методи дослідження: Складання карт виробничого процесу.

2. Робітник на постійному місці.

Мета – мінімізувати та спростити рух.

Методи дослідження: Побудова карт одночасних рухів.

3. Взаємодія робітника з обладнанням.

Мета – оптимізувати комбінацію, визначити кількість, мінімізувати витрати, скоротити час.

Методи дослідження: Побудова діаграм робочої машини, карти видів діяльності.

4. Взаємодія між працівниками.

Мета – створити сприятливі умови для отримання максимальної продуктивності праці.

Методи дослідження: Побудова діаграми праці бригади.

4. Зміни та нормування праці. Цілі встановлення норми:

1. Розподіл виробничих потужностей.

2. Забезпечення об’єктивної системи мотивації.

3. Складання нових контрактів та коректування існуючих.

4. Визначення уразливих місць (щоб їх удосконалювати).

Основні методи нормування:

І) Метод хронометраж.

Норма часу = ∑ нормального часу + % до нормування часу (на особисті потреби, ремонт, відсутність матеріалів на робочому місці)

ІІ) Метод елементних матеріалів.

ІІІ) Метод широко елементного нормування – не окремі операції, а розбиваються на мікро рухи.

ІV) Метод вибіркового контролю (експертний метод) – спостерігають спеціалісти конкретну ситуацію (не враховують побічні).

5. Оплата та стимулювання праці.

Поведінка людини завжди мотивована, тому одним з основних завдань дирекції персоналу є вироблення ефективної мотиваційної системи (мотиваційного середовища, мотиваційного поля), яка сприятиме активній, ефективній і продуктивний діяльності персоналу для досягнення визначених завдань.

Побудова ефективної системи винагород повинна орієнтуватися на пріоритет стратегічних завдань, таких як зміцнення стратегічного потенціалу фірми за рахунок формування додаткових інвестиційних ресурсів, пошук нових стратегічних зон господарювання, посилення зовнішньої та внутрішньої гнучкості виробничого апарату фірми, розвиток маркетингових досліджень, реалізацію програм підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу тощо. Система стимулів для кожної категорії працюючих пов’язується з участю в прибутках, просуванням по службі, наданням різних соціальних пільг тощо. По суті, система винагород є еквівалентом до статусу та офіційного стану конкретних працівників.

В умовах ринкової економіки дохід працівника організації охоплює такі елементи:

1. Оплата за тарифними ставками та окладами. Тарифні ставки та оклади встановлюються на основі тарифних угод відповідно до складності праці, її відповідальності, рівня цін на предмети споживання, ситуації на ринку. Тарифні коефіцієнти характеризують співвідношення в оплаті працівників даного та першого розрядів, а відношення тарифних ставок першого та останнього розрядів називається діапазоном тарифної сітки.

2. Ринкова компонента. Реальні ставки оплати праці, встановлені на основі переговорів між роботодавцем і працівником, можуть суттєво перевищувати ставки тарифної сітки для окремих груп персоналу внаслідок підвищеного попиту на даний вид праці.

3. Доплати та компенсації. Призначенням доплат є компенсація додаткових затрат праці через об’єктивні відмінності в умовах і складності праці (несприятливі умови праці, які практично неможливо поліпшити). Компенсації враховують незалежні від організації чинники, в тому числі зростання цін.

4. Надбавки. Цей складник доходу працівника може охоплювати: надбавки за продуктивність, вищу норму, що до останнього часу мали форму відрядного приробітку, або оплати за роботу з чисельністю персоналу, меншою за нормативну.

5. Премії. Різниця між надбавками та преміями полягає в тому, що надбавка виплачуються в однаковому розмірі щомісяця протягом встановленого періоду, а премії можуть бути нерегулярними і їх величина суттєво змінюється від досягнутих результатів. Премії бувають двох видів: за якісне і своєчасне виконання робіт та за особистий творчий внесок працівника в загальний результат діяльності підрозділу.

6. Соціальні виплати. Соціальні виплати: оплата на транспортні послуги; медична допомога та лікування; харчування протягом робочого дня; підвищення кваліфікації персоналу; страхування життя працівників фірми та їх сімей, ощадні фонди тощо.

7. Дивіденди. Порядок виплати дивідендів за акціями встановлюються спеціальними документами.