4. Складові елементи транспортного процесу

4.1. Приймання вантажів для перевезення

Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками, згідно з заявками або за разовими договорами. Заявки подаються в строки, передбачені договором. За погодженням сторін заявка може бути подана на один день, тиждень, декаду або місяць. Разові замовлення приймаються тільки у письмовому вигляді. Вантаж, який був поданий замовником у стані, що не відповідає правилам перевезень, і не був приведений у відповідний стан для перевезень, у строк, що забезпечує своєчасне відправлення, вважається неподаним, а перевезення таким, що не здійснилися з вини замовника.

Після укладення договору або прийняття разового договору перевізник має право відмовитись від приймання вантажу, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього узгодження змінено реквізити цих документів. Вантажі, які підлягають спеціальній охороні та супроводу за переліками, що затверджуються в установленому Законом України „Про транспорт” порядку, а також швидкопсувні вантажі, приймаються для перевезення і супроводжуються представником замовника. У ТТН вказується прізвище представника замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж. На цього представника покладаються такі обов’язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також здача вантажу в пункті призначення одержувачу. За домовленістю сторін водій може виконувати обов’язки супровідника вантажів (експедитора). Замовник несе відповідальність перед перевізником за пошкодження рухомого складу і пристроїв до нього під час приймання вантажів для перевезення.

Здача замовником і приймання перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в ТТН.

Тарні та поштучні вантажі приймаються перевізником із зазначенням в ТТН маси вантажу та кількості вантажних місць. Маса тарних і поштучних вантажів визначається замовником перед поданням їх перевізнику та зазначається на вантажних місцях.

Вантажі, які мають марковану масу нетто або брутто, переважуванню не підлягають. Замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (биття, поломка, деформація тощо), а також застосування тари і упаковки, що не відповідає властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам.

4.2. Навантаження і розвантаження вантажів

Перевізник зобов’язаний забезпечити подачу справного рухомого складу придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки та такого, що відповідає санітарним нормам.

При перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям автомобілів впродовж дня, регулювання його розміщенням на постах, подання під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується перевізником або замовником, залежно від прийнятої схеми організації перевезень.

Перед завантаженням автомобілів, причепів, напівпричепів з кузовом типу фургон, цистерн і контейнерів замовник повинен перевірити придатність рухомого складу та контейнерів.

В разі виявлення пошкоджень, що можуть вплинути на цілість або якість вантажу, замовник повинен відмовитися від навантаження в такий рухомий склад чи контейнери, про що складається акт встановленої форми.

Навантаження, закріплення, укриття, зв’язка вантажу, а також розвантаження автомобіля виконується замовником.

Відкриття та закриття люків автоцистерн, вмикання (вимикання) насосів виконує водій.

Перевізник за погодженням з замовником може взяти на себе виконання операцій навантаження чи розвантаження вантажів, і він несе при цьому відповідальність за цілість вантажу. Участь водія у вказаних операціях може мати місце тільки з його згоди.

Замовник зобов’язаний утримувати навантажувально-розвантажувальні майданчики чи під’їзні шляхи згідно з вимогами діючої нормативної документації.

Додаткове обладнання автомобілів для перевезення певного вантажу може виконуватися замовником лише за погодженням з перевізником.

При навантаженні-розвантаженні вантажів масою більше 50кг і при підніманні вантажів на висоту понад 2 м обов’язкове застосування засобів механізації.

При перевищенні поштучними вантажами рівня бортів кузова їх потрібно зв’язувати міцними канатами або мотузками. Використання металевих дроту чи канату не допускається. Ящики, бочки та інші поштучні вантажі слід вантажити таким чином, щоб при різкому гальмуванні, рушанні з місця та на крутих поворотах виключалась можливість зсуву, навалювання на борти: для цього між окремими місцями вантажу не дозволяється залишати проміжків або між ними треба вставляти дерев’яні прокладки чи розпірки.

Крихкі та ламкі вантажі (скляні, керамічні та чавунні вироби, алюмінієвий та емальований посуд та ін.) перекладають соломою, дерев’яною стружкою або іншими матеріалами, які захищають від пошкоджень і бою.

При одночасному навантаженні в один автомобіль важких і легких вантажів важкі - розміщують внизу, а легкі - зверху.

Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав ПЛ в пункті навантаження, а час прибуття автомобілів під розвантаження – з моменту пред’явлення водієм ТТН.

Для механізації навантажувально-розвантажувальних робіт на автотранспорті використовують різні машини та механізми. Деякі з них наведені на рис. 4.1., 4.2. та 4.3.

а)

б)

Рис. 4.1. Машини для механізації навантажувальних робіт;

а) – одноківшевий екскаватор; б) – шнековий багатоківшевий навантажувач

Рис. 4.2. Механізм для механізації розвантажувальних робіт (автомобілеперекидач).

a)

б)

д)

г)

Рис. 4.3. Машини та механізми для механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. а) – автомобільний кран; б) – вантажопідіймальна стріла; в) – вантажопідіймальний задній борт; г) – вилковий автонавантажувач.