15.2. Характеристика небезпечних вантажів

При перевезенні небезпечних вантажів потрібно враховувати наступні види їх небезпеки: вибухонебезпечність, вогненебезпечність (пожежонебезпечність), корозійність та окислюючу дію, радіаційну небезпеку, токсичність та інфекційну небезпеку.

Коротко розглянемо вказані види небезпеки. При перевезенні небезпечних вантажів найбільш вагомим видом небезпеки є вибухонебезпечність. Механічну роботу вибуху, яка виникає з теплоти хімічної реакції, здійснюють газовидні продукти вибуху. Вибух одного літра вибухонебезпечної речовини утворює понад одну тисячу літрів газу та парів, що знаходяться під високим тиском.

Важливою характеристикою вибухонебезпечних речовин є чутливість до детонації, ступінь якої визначається вагою мінімального заряду ініціюючої (первинної) вибухової речовини , що викликає незатухаючу детонацію в випробуваній речовині. Вибухонебезпечні речовини, схильні до детонації, тобто миттєвого вибуху всією масою, є найбільшою небезпекою при перевезеннях.

На детонаційні властивості вибухових речовин впливають такі чинники: густина вибухонебезпечних речовин, відстань між ними та детонатором, наявність домішок (флегматизаторів), параметри довкілля. Добре детонація передається через повітря, гірше через воду, ще гірше через грунт.

До вибухонебезпечного розпаду, крім вибухових речовин, схильні і речовини, що призначені для іншої мети. Наприклад, добрива, які містять аміачну селітру в суміші з органічними речовинами (частка за вагою більше 0,4 %) можуть вибухнути при дії детонатора.

Подібні речовини є серйозною небезпекою для транспортних засобів, які використовуються для перевезення різних вантажів, що приводить до забруднення кузова різними речовинами, в тому числі і органічного походження.

Певна група речовин, їх пари, порохи проявляють вибухонебезпечні властивості в суміші з повітрям. Найменша концентрація цих речовин, яка приводить до утворення вибухових сумішей, називається нижньою межею вибуховості. Вона виражається в відсотках за об’ємом. Ступінь небезпеки цієї групи речовин визначається на основі величин, наведених в таблиці 15.1.

Таблиця 15.1. Ступінь небезпеки за нижньою межею вибуховості

Ступінь небезпеки	0	1	2	3	4	5
Нижня межа вибуховості за об’ємом, %	понад 16	8...16	4...8	2...4	1...2	менше 1

Найбільш легко змішуються з повітрям, утворюючи вибухонебезпечні суміші, гази та пари легкозаймистих рідин, які перевозяться. Ступінь вибуховості цих сумішей визначається за даними наведеними в таблиці 15.2.

Таблиця 15.2. Ступінь вибуховості сумішей та газів з повітрям

Група вибухонебезпечності	Температура самозагоряння при тривалості запізнювання, 0 С		Назва речовини
	до 5 сек.	понад 5 сек.
А	понад 600	понад 450	аміак, ацетон, метан, бензин, толуол, водень
Б	450...600	300...450	пропан, бензол, метиловий спирт
В	300...450	175...300	ацетон, сірководень, діетиловий ефір
Г	150...300	120...175	сірковуглець, уайтспірит

При обладнанні тимчасових сховищ для перерахованих речовин на території автотранспортних підприємств необхідно враховувати ймовірність утворення вибухових сумішей на відкритих майданчиках при відсутності вітру або в приміщеннях без вентиляції.

Вибухонебезпечні властивості також проявляють речовини, що перевозяться під тиском (стиснуті чи розчинені), які можуть викликати вибух у випадку нагрівання, механічної дії (удар, падіння та ін.) та при утворенні вибухонебезпечних сумішей внаслідок витікання речовин, що перевозяться.

Наступним видом небезпеки є вогненебезпека (пожежо-небезпека). Це обумовлюється широкою номенклатурою вогненебезпечних вантажів як здатних викликати спалах, так і підтримуючих горіння, наявністю на транспортних засобах легкозаймистого палива та ймовірністю пожеж внаслідок вибуху вибухонебезпечних вантажів.

Суттєве значення має попадання шкідливих речовин в організм людини через шкіру. Багато хімічних речовин можуть при попаданні на шкіру викликати опіки, дерматози, а також загальноотруйну дію. Прикладами останніх є фосфорорганічні, хлорорганічні сполуки, препарати ртуті, рідкі азотні мінеральні добрива.

Зазначимо також попадання хімічних речовин в організм через шлунково-кишковий тракт, внаслідок недотримання правил особистої гігієни (занесення отрут в рот забрудненими руками, при курінні), а також при попаданні їх з харчовими продуктами та водою. Попадання на шкіру та в очі деяких речовин може викликати хімічні опіки, при контакті з гарячими речовинами можливі термічні опіки. Контакт з радіоактивними речовинами загрожує людині радіоактивним опроміненням та радіоактивними опіками.