
- •Становлення політичної психології як самостійної наукової дисципліни.
- •Другій пол. Хх ст.
- •Об’єкт і предмет політичної психології.
- •Методи і функції політичної психології.
- •Стійкі елементи у структурі політичної психології.
- •Рухомі елементи у структурі політичної психології
- •Позитивістські концепції політичної психології
- •Анти позитивістські концепції політичної психології.
- •Поняття особистості у політичній психології, структура особистості
- •Індивідуально – психологічні характеристики особистості
- •Суть та структура когнітивних процесів
- •Суть, структура і типи політичних установок
- •Суть та принципи конформізму
- •Влада як політико – психологічний феномен
- •Легітимність влади як психологічне поняття
- •Предмет і об’єкт психології влади
- •Політична поведінка та її типи
- •Психологія електоральної поведінки
- •Психологія політичної участі
- •Психологічний клімат : суть та етапи формування
- •Психологія конфлікту та політичного конфлікту
- •Типи макрогруп та їх характеристика
- •Психологія масової політичної свідомості та поведінки
- •Механізм утворення натовпу : чутки і циркулярна реакція.
- •Види натовпу та їх характеристика
- •Механізм та особливості масової паніки
- •Формування і вияв політичних потреб , інтересів та цінностей
- •Політичне лідерство як психологічний феномен
- •Концепції політичного лідерства
- •Типологія політичних лідерів
- •Проблеми без свідомого у політичній психології
- •Е. Фон Гартман про цінність і негативні аспекти без свідомого
- •Проблеми психології політики у поглядах з. Фрейда
- •К. Юнг про структуру психіки та її вплив на життєдіяльність
- •Компенсаторна теорія політики а. Адлера і г. Лассуела
- •Авторитарна особистість : суть та характеристики
- •Причини і психологічні характеристики політичного насилля
- •Види політичного насилля
- •Психологія геноциду та політичного тероризму
- •Політична реклама : зміст, аспекти, структура
- •Політична реклама як система політичних комунікацій
- •Унікальна політична пропозиція : характеристика і вимоги
- •Загальні психологічні вимоги до політичної реклами
- •Суть поняття «політична культура»
- •Визначення політичної культури західними вченими
- •Вітчизняні погляди на феномен політичної культури
- •Форми політичної культури
- •Функції політичної культури
- •Типологія політичної культури
- •Демократична модель політичної культури
- •Авторитарна політична культура
- •Тоталітарна політична культура
- •Парламентська діяльність як вияв стану політичної культури
- •Поняття «субкультура» та типи субкультур
- •Взаємозвязок національного характеру та політичної культури
- •Громадянська культура : суть та відмінність від політичної культури
- •Політичний символ як складова політичної культури
- •2. Згуртованість, ідентифікація.
- •Політичний міф як символічна мова політичної культури
- •Д. Донцов про еліту , її роль та вплив на політичну культуру
- •Ціннісні орієнтації : суть та види
- •Взаємозв’язок політичних цінностей та політичних ідеалів
- •Політичний ідеал як елемент політичної культури
- •Мораль і політика : вияв у рівнях політичної культури
- •Основні напрямки формування політичної свідомості та культури
Суть та структура когнітивних процесів
Когнітивні процеси – система психічних функцій, які забезпечують відображення пізнання суб’єктом, явищ об’єктивного світу.
Сенсорні процеси – відображення об’єктивної реальності у формах конкретних чуттєвих образів.
Пам'ять – система мнемонічних процесів, які служать для запам’ятовування, збереження і наступного відтворення. Поєднання минулого, теперішнього і майбутнього, а також здійснювати прогнозування. (миттєва, короткочасна, довготривала.)
Мислення – система процесів, що здійснюють відображення об’єктів у їх закономірних зв’язках, та відношеннях, формуюють їх розуміння, а також прогнозування та прийняття рішень.
Мова – система процесів, які забезпечують передачу засвоєння інформації, соціальне управління, самосвідомість і саморегуляцію діяльності.
Суть, структура і типи політичних установок
Установка політична - внутрішня, не завжди усвідомлена готовність суб'єкта робити саме ті дії, які адекватні даної соціально-політичної ситуації. У сфері політичної діяльності саме установка стає фактором, що регулюють поведінку індивіда або співтовариства й моделюючим позитивне або негативне їхнє сприйняття влади, уряду, держави й політики в цілому.
Структура установок(Смітт): - когнітивний компонент, - емоційний компонент , - поведінковий компонент
1. Думки - поверхнева вербальна верства свідомості, відрізняється нестійкістю;
2. Переконання - найбільш стійкі установки, що становлять свого роду "стрижень" особистості.
Суть та принципи конформізму
Конформізм - некритичне прийняття і додержання панівних думок та стереотипів масової свідомості, традицій, беззастережне наслідування авторитетів, принципів, настанов і пропагандистських кліше, пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, відсутність власної позиції.
Конформізм – підпорядкування особи впливу групи. Піддатливість особи до тиску зі сторони групи.
- Захисний конформізм (шукає підтримку)
- Особиста стихійна форма конформізму (згода індивіда з групою)
- Умовний чисто зовнішній конформізм (зовнішньо – згода, внутрішньо - ні)
Нонконформізм – не мотивована поведінка, яка протилежна до вимог та очікувань (притаманна переважно лідерам).
Влада як політико – психологічний феномен
Кратологія – наука про владу. Влада не просто важливий атрибут політичної системи. Це найголовніша з багатьох потреб людини.
Бажання влади виникає, як правило, у двох основних формах:
• Притаманне не всім, а лише лідерам;
• Властиве тим, хто йде разом з лідером, за ним, сподіваючись, що в разі його перемоги, перемоги його групи і їм перепаде частка влади.
Біхевіористи (Ф. Ніцше, Б. Скіннер, Б. Рассел) вважають, що більшість людей неспроможні бути ініціаторами будь-чого, а влада є певним типом поведінки, здатної відповідно впливати на інших людей, на їх поводження.
Інструменталісти трактують владу як набір певних інструментів, завдяки яким вона власне здійснюється.
Структуралісти розглядають владу як структуру певних відносин між підлеглими та їхніми керівниками, тобто як співвідношення винагород і покарань.