2. Процесуальний порядок реалізації права на перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами

 

Процесуальний порядок реалізації права на перегляд судо­вих рішень складається з таких основних вимог, а саме щодо:

1)                 строку перегляду рішень;

2)                 звернення до компетентного суду, що вправі переглядати рішення або ухвалу суду;

3)                 форми заяви, яка подається до суду.

Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставина­ми можуть бути подані сторонами та іншими особами, які бе­руть участь у справі, протягом трьох місяців з дня встановлен­ня обставини, що є підставою для перегляду. Оскільки норма, що стосується строку, не має імперативного характеру, то він може бути продовжений згідно зі ст. 73 ЦПК.

Тримісячний строк для подання заяви про перегляд у зв'яз­ку з нововиявленими обставинами обчислюється:

-               з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи та які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зрозуміло, ко­ли такі обставини стали відомі під час розгляду справи або під час перегляду рішення апеляційним чи касаційним судом, то особа вправі посилатися на неї в суді. Така обставина може стати підставою для перегляду справи у зв'язку з нововиявле­ними обставинами, коли особа дізналася про неї вже після роз­гляду справи судами;

-               з дня, коли вирок у кримінальній справі проти свідка, екс­перта, перекладача або особи, яка надала фальшивий доку­мент або речовий доказ, набрав законної сили;

-               з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;

з дня ухвалення Конституційним Судом України відповід­ного рішення, якщо особа брала участь в конституційному провадженні, а також з моменту його публікації, якщо особа не брала участі в конституційному провадженні. Хоча остання фраза дещо трансформована порівняно з викладеним у ст. 362 ЦПК положенням, але до такого сприйняття спонукає немож­ливість ознайомлення з рішенням Конституційного Суду Ук­раїни до його оприлюднення.

Компетенція суду щодо перегляду рішення у зв'язку з но­вовиявленими обставинами потребує аналізу, оскільки у ст. 363 ЦПК її дві частини мають суперечливий характер, який має розбіжності зі змістом ч. 1 ст. 361 ЦПК. Колізія обу­мовлена тим, що оскаржувати пропонується, з одного боку, останнє рішення чи ухвалу суду, але такий підхід є не зовсім обґрунтованим. Так, переглядати потрібно не останню ухвалу, якою залишено в силі рішення суду, наприклад першої або апеляційної інстанції, а те рішення, на яке могли вплинути нововиявлені обставини. Наприклад, якщо рішення суду наб­рало законної сили після апеляційного його оскарження, то слід брати до уваги, чи було змінено рішення суду першої інстанції. Якщо рішення було змінено, то перегляду підлягає рішення апеляційної інстанції, якщо ні, то має бути перегля­нуте рішення суду першої інстанції.

Саме це положення підкреслюється у ч. 2 ст. 363 ЦПК.

У разі ж скасування рішення і постановлення нового судом касаційної інстанції чи Верховним Судом України саме ці су­ди мають переглядати справу у зв'язку з нововиявленими обс­тавинами. Це положення випливає з буквального аналізу цієї норми.

Інша річ, коли рішенням або ухвалою суду було закінчено розгляд справи, наприклад, було закрито провадження у справі. У такому випадку і при наявності підстав такі ухвали можуть переглядатися тим судом, який їх ухвалив.