Тема 2. Принципи цивільного процесуального права

1. Поняття, система і значення принципів цивільного процесуального права

 

Принципи мають значення особливої ланки структури пра­ва, що пронизують зміст права на всіх рівнях його побудови, всі елементи правової системи.

В юридичній літературі радянських часів було широко роз­повсюджено образне визначення принципів як скелета ци­вільного процесуального права.

Принципи цивільного процесуального права - основні по­ложення, що виражають його сутність, специфіку та зміст.

Принципи визначають самостійність галузі права поряд з предметом та методом правового регулювання, а тому вони ви­ражають сутність конкретної галузі права.

Принципи як основні нормативні положення визнача­ють структуру та суттєві риси цивільного процесуально­го права, його загальні положення.

Принципи цивільного процесуального права нерозривно пов'язані із законом, причому цей зв'язок має подвійний ха­рактер. З одного боку, кожен принцип має бути закріпленим чинним законом з огляду на те, що не може вважатися прин­ципом права те, що не закріплено нормативно. З іншого боку, принципи забезпечують логічну єдність всіх елементів права - норм, інститутів, проваджень, а також стабільність цивільно­го процесуального права в цілому. Жоден принцип не може існувати поза нормою права, в противному разі вони будуть лише поглядами, ідеями, але не принципами галузі права.

Нормативно принципи цивільного процесуального права можуть виражатися у двох формах: у вигляді норм-принципів (коли конкретна норма містить вичерпне формулювання того чи іншого принципу) або у змісті ряду норм та положень даної галузі права (у разі відображення принципу у ряді статей та положень ЦПК). Зміст принципу-норми не обмежується лише формулюванням його у конкретній нормі, а виражається в інших нормах, що сформувалися під впливом даного принци­пу.

Щодо співвідношення між характером нормативності принципів та норм права, зазначимо, що, порівняно з норма­ми права, що складають зміст певної системи, галузі або інсти­туту права, правові принципи виражають сутність права, його соціальну природу.

Способи законодавчого закріплення принципів втілені у трьох видах норм: тих, що містять лише перелік найменувань принципів (наприклад, тих, що містять короткий опис сут­ності принципів (ст.6 ЦПК - принцип змагальності); тих, що виражають у своєму тексті їх конкретний зміст з певним сту­пенем деталізації (принцип гласності та відкритості судового розгляду).

Водночас роль принципів не обмежується їх безпосереднім регулюючим впливом. їх вплив виходить за межі нормативно­го регулювання, поширюючись на всі інститути та норми ци­вільного процесуального права, забезпечуючи характеристи­ку даної галузі права.

Принципи, закріплені в нормах галузі права, набувають значення найбільш загальних правил поведінки учасників судочинства. На відміну від конкретних норм принцип міс­тить не суто визначене, а загальне, типове правило поведінки.

Принципи характеризують єдність цивільного процесу­ального права. Сукупність принципів цивільного процесуаль­ного права дозволяє створити правовий механізм захисту су­дом прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб. Здатність принципів пов'язувати норми та інститути галузі, об'єднувати їх у єдине ціле пояснюється характером взаємодії принципів з нормами та інститутами цивільного процесуаль­ного права, особливим місцем норм-принципів у системі га­лузі права.

Головне у характеристиці принципів полягає в тому, що в них сформульовані якісні особливості цивільного судочин­ства, соціально-юридична спрямованість галузі права.

У судовій практиці принципи цивільного процесуального права завжди існують як правові директиви, звернені насам­перед до суду. Всі принципи встановлюють найбільш суттєві обов'язки суду як щодо здійснення процесуальної діяльності судом (принцип законності), так і щодо забезпечення прав, на­даних сторонам та особам, які беруть участь у справі (принцип диспозитивності).

З'ясувати сутність принципів права як юридичних явищ можна із врахуванням не лише їх змісту, але й структури. Во­ни включають такі компоненти:

1)                 наявність певних поглядів у сфері правосвідомості, в то­му числі правосвідомості суддів, інших юристів, та у правовій науці;

2)                 закріплення відповідних положень у чинному законо­давстві;

3)                 реалізація принципів права в конкретній сфері суспіль­них відносин (в даному разі - в діяльності судів щодо розгля­ду та вирішення цивільних справ).

Принципами цивільного процесуального права є основні нормативні положення, що визначають побудову процесу, його природу та методи здійснення правосуддя в цивільних справах.

Принципи у практичній правозастосовчій діяльності судів мають велике значення. Під час розгляду та вирішення ци­вільних справ суд керується не лише нормами цивільного про­цесуального права, але й принципами судочинства. У світлі принципів здійснюється тлумачення норм цивільного проце­суального права, особливо в тих випадках, коли в них є супе­речності або прогалини. Незважаючи на відсутність у ЦПК України норм, що дозволяють суду під час розгляду справи за­стосування аналогії процесуального закону, в судовій практи­ці виникають ситуації, що не врегульовані конкретною нор­мою зазначеного Кодексу.

Судова практика

Так, було залито квартиру гр. Л., в результаті чого йому було завдано матеріальної та моральної шкоди. Вважаючи, що у заподіянні шкоди, завданої залиттям квартири, винна його сусідка з квартири, розташованої поверхом вище, Л. звернувся до суду з позовом.

Рішенням суду позов Л. було задоволено, з сусідки стягну­то грошові суми на відшкодування шкоди.

За апеляційною скаргою сусідки ухвалою апеляційного суду рішення суду першої інстанції було скасовано, а справу нап­равлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що суд під час розгляду справи не залучив сторонами до участі у справі міську раду, яка є власником будинку, та ТОВ, яке є підприємством по обслуговуванню зазначеного бу­динку.

Під час нового судового розгляду позивач не заявив позов­них вимог до залучених судом ще двох відповідачів. Рішенням суду в задоволенні позову Л. про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено за необґрунтованістю. При цьо­му суд в судовому рішенні встановив вину міської ради та підприємства у заподіянні шкоди.

Не погоджуючись з цим рішенням, Л. звернувся з апеляцій­ною скаргою до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду справу було знято з апе­ляційного розгляду та повернуто до суду першої інстанції для ухвалення у справі додаткового рішення в частині вирішення позовних вимог до кожного з відповідачів окремо.

Зазначену правову ситуацію не передбачено нормами ЦПК, зокрема, в ньому відсутні підстави та процесуальний порядок зняття справи з апеляційного розгляду. Проте суд насамперед керувався принципом судової істини, оскільки в подальшому в додатковому рішенні суд першої інстанції зазначив на відмо­ву в задоволенні позову лише до сусідки, що дозволило пози­вачеві ще раз звернутися до суду та стягнути завдану йому шкоду з двох інших відповідачів, однак вже в іншій цивільній справі.

Аналогію процесуального закону суди застосовували й за часів дії ЦПК 1963 р. Чинний ЦПК також не позбавлений про­галин. Наприклад, як вчинити суду, коли зустрічний позов подається відповідачем не у попередньому судовому засіданні, а під час судового розгляду, адже суд має реагувати на процесуальні дії сторін відповідним, передбаченим законом, проце­суальним документом. Відсутність правового регулювання з цього питання в ЦПК призводить до того, що на практиці суд­дя усно відмовляє у прийнятті зустрічного позову, хоча нав­ряд чи таку практику можна визнати правильною.

При оновленні Цивільного процесуального кодексу слід враховувати вже існуючу систему принципів, при цьому будь-які зміни, що вносяться, мають відповідати цим принципам, але це не означає, що склад принципів цивільного процесу є застиглим та він не змінюється. Як зазначав російський вчений-процесуаліст В.М. Шерстюк питання про склад принци­пів цивільного права викликало та викликає гарячі спори у теорії та практиці. Необдумане і невиправдане розширення складу принципів може призвести до «знецінення» та розми­вання цієї досить вагомої в соціальному та правовому плані категорії. Звуження складу принципів - до зниження гаран­тій судового захисту прав громадян та організацій. Вчений за­значає, що з розвитком суспільних відносин та галузі права може у деякій мірі змінюватися склад принципів, їх зміст, сфера застосування, гарантії реалізації. При цьому він підкре­слює, що є достатньо підстав у цивільному процесі РФ виділя­ти такий принцип правосуддя, як право бути вислуханим та бути почутим. Про необхідність виділення та існування тако­го принципу у цивільному процесі України нині зазначають і українські вчені С.Я. Фурса, С.О. Волосенко.

Цивільне процесуальне законодавство закріплює ряд прин­ципів цивільного процесуального права, що утворюють у су­купності взаємопов'язану та взаємообумовлену систему. Під системою розуміють множинність елементів, які знаходяться у взаємовідносинах та взаємозв'язках, формуючи певну цілісність та єдність. Відповідно система принципів цивіль­ного процесуального права містить у собі всю сукупність прин­ципів даної галузі права у їх співвідношенні та взаємозв'язку.

Лише взяті разом як система вони характеризують цивіль­не процесуальне право як фундаментальну галузь права та визначають публічний характер цивільного судочинства, по­будованого на засадах законності, змагальності та диспозитивності. Порушення одного з принципів призводить, як пра­вило, до порушення іншого або до всієї системи принципів. Одні принципи в зазначеній системі можна розглядати як га­рантію реалізації інших принципів, зокрема принцип на­ціональної мови судочинства - гарантія всіх інших принципів процесу, принципів законності, усності.