1. За кількістю експертів, які проводять дослідження, ви­діляють одноособову та комісійну:

-                     одноособова експертиза - проводиться одним експертом, коли обсяг його знань дозволяє провести експертне досліджен­ня самостійно і відповісти на всі питання, поставлені судом;

-                     комісійна експертиза - проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань. Проведення такої експер­тизи зумовлено необхідністю дослідження великого обсягу матеріалу та проведення її у короткі строки, тому участь у комісійній експертизі можуть брати декілька експертів одно­го напряму знань, які призначаються судом або обираються особами, які беруть участь у справі, та зазначаються в ухвалі.

Під час проведення досліджень експерти мають право обмінюватися своїми думками, ставити запитання один одно­му, радитись між собою, можуть брати спільно, одночасно участь у проведенні дослідження. Але кожний із експертів ви­конує свою ділянку роботи.

Якщо за результатами проведених досліджень думки екс­пертів збігаються, вони підписують єдиний висновок, який по­винен базуватися на дослідженнях, проведених кожним екс­пертом окремо. Такий висновок вони підписують спільно. Екс­перт, не згодний з висновком іншого експерта (експертів), дає окремий висновок з усіх питань або з питань, які викликали розбіжності. Як один спільний висновок, так і окремі висновки надсилаються до суду, де мають бути досліджені, оцінені у су­купності між собою та з іншими матеріалами справи;

2. За характером знань, які використовуються у процесі експертного дослідження, визначається однорідна (однопредметна) та комплексна (багатопредметна):

-                     однорідна (однопредметна) експертиза відрізняється тим, що у її проведенні беруть участь експерти однієї спеціаль­ності, наприклад, економісти;

комплексна експертиза - проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. Наприклад, при розподілі спільно набуто­го майна досить часто постає питання про можливість роз­поділу будинку у натурі, тобто виокремлення окремих його частин як самостійних, та проведення оцінки такого майна. Відповіді на ці питання потребують знань у будівництві та оцінці такого майна, що мають здійснювати відповідні експер­ти. Найчастіше такі експерти працюють в одній установі, зок­рема, науково-дослідних інститутах судових експертиз. Але у висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину виснов­ку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність.

Загальний висновок роблять експерти, компетентні в оцінці отриманих результатів і формулюванні єдиного висновку, як­що потребується надати єдиний висновок, а не відповіді на ок­ремі запитання. У разі виникнення розбіжностей між експер­тами висновки оформлюються відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦПК.

Результати проведених досліджень мають бути викладені експертом у його висновку, який за ч. 2 ст. 57 ЦПК є одним із доказів.

Висновок експерта - докладний опис проведених експер­том досліджень, зроблені у їх результаті висновки і обґрунто­вані відповіді на запитання, поставлені особами, які беруть участь у справі, та судом.

Висновок експертом надається лише після проведення ним досліджень, які потребують спеціальних знань у різних галу­зях науки, техніки, ремесла, мистецтва (ч. 1 ст. 143 ЦПК), які можуть мати різний характер, залежно від виду експертизи.

Викладається висновок у письмовій формі і він має бути мо­тивованим, тобто після проведення дослідження у висновку повинен мати місце детальний опис самого проведеного дослід­ження, описані засоби, за допомогою яких такі дослідження проводились, вихідні дані тощо та зроблені у їх результаті вис­новки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені судом.

Експерт має надавати відомості про вірогідність отриманих ним результатів, про застосовані ним наукові методики та ви­користані технічні засоби. Наприклад, коли здійснювати­меться розрахунок складного елемента на міцність або бухгал­терські розрахунки, то використовується персональний комп'ютер, і наявність помилки у розрахунках експерта може бути зумовлена недосконалістю використаної програми, збоя­ми у самому комп'ютерному обладнанні або помилками при введенні інформації при розрахунку. Всі ці відомості будуть необхідними при проведенні повторної експертизи, щоб не повторювати виявлених помилок.

Якщо експерт під час дослідження може встановити обста­вини, які мають значення для справи, хоча суд йому не поста­вив з приводу цих обставин запитання, він має право включи­ти ці обставини до висновку (ч. 5 ст. 147 ЦПК).

Суд має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи запропонувати експерту дати усне пояс­нення свого висновку. Усне пояснення заноситься до журналу судового засідання.

У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправ­дивий висновок та за відмову без поважних причин від вико­нання покладених на нього обов'язків.

Як засіб доказування висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановлени­ми ст. 212 ЦПК.

Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивова­на в рішенні або ухвалі.

Зміст висновку експерта

У висновку експерта має бути зазначено: назва акта, дата його постановлення, коли, де, ким (прізвище, ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судово­го експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), справа по якій проводилась експер­тиза, вид експертизи, на якій підставі було проведено експер­тизу, хто був присутній при проведенні експертизи, запитан­ня, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом запитання. Досить важливою для висновку є описова його частина, де повинен мати місце докладний опис проведе­них досліджень, характер та способи проведення досліджен­ня. Відповіді на поставлені судом запитання повинні знайти своє відображення у висновку експертизи, які мають бути правильними, повними, зрозумілими (ясними), мати вичерп­ний характер та бути науково обґрунтованими. Виходячи із складових частин висновку експерта, які передбачені у комен­тованій частині, доцільно виділяти: вступну, описову, моти­вувальну та резолютивну (висновки) частини.

Залежно від характеру висновок експерта може бути кате­горичним (позитивним або негативним), тобто - однозначний висновок з приводу поставлених судом питань. Вірогідний - про можливість відповісти на поставлені запитання за наявно­сті вихідних даних. Вірогідний висновок не може бути пря­мим доказом та на ньому одному не може ґрунтуватися судове рішення. Умовними висновками експерта будуть такі, в яких формулюються різні категоричні висновки залежно від того, які фактичні дані, покладені в обґрунтування висновків, бу­дуть доказані у судовому засіданні.