30.Законодавчий процес

це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій — самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій. Законотворчість — ширше поняття: воно не вичерпується власне створенням законів, а охоплює і діяльність, пов'язану зі створенням закону, і оцінку його ефективності, і можливе подальше коригування. Законодавчий процес має низку стадій:І. Передпроектна стадія.1. Законодавча ініціатива — внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Відповідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парламенті належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів, Національному банку. Президент має право вносити законопроект позачергово.II. Проектна стадія. 2. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроекти их робіт.3. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді; створення для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених громадських організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розробка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором. 4. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.5. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб про проект і одержання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів.III. Стадія ухвалення законопроекту.6. Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні — 2/3 від конституційного складу Верховної Ради) і підготування відповідної постанови законодавчого органу про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалені Верховної Радою, у 5-денний строк підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно передаються на підпис Президентові України.IV. Засвідчувальна стадія.7. Санкціонування (підписання) закону главою держави (президентом) в установлені конституцією строки (в Україні --15 днів). V. Інформаційна стадія.8. Промульгація закону — це не лише підписання його главою держави, а й видання спеціального акта, який містить, зокрема, розпорядження про офіційне опублікування закону. Промульгація закону здійснюється зазвичай актом глави держави — указом, наказом та іншими подібними документами, текст якого в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульго-вується.В Україні — це підписання закону Президентом, підготовка постанови Верховної Ради про порядок введення в дію даного закону і офіційне його опублікування. Текст постанови Верховної Ради в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульговується.9. Включення закону до Єдиного державного реєстру нормативних актів, де вказується наданий йому реєстраційний код.10. Опублікування закону — друк його тексту з усіма реквізитами в офіційних друкарських виданнях (в Україні — «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», газети «Голос України», «Юридичний вісник України»),В Україні, зокрема, Президент може скористатися своїм правом відкладеного вето і повернути закон із своїми зауваженнями і пропозиціями Верховній Раді для повторного розгляду. Саме вето об'єктивно може ставати стадією законотворчого процесу, яка має позапарламентський характер. Проте вето переборюється у парламенті. Для докладного вивчення законодавчої процедури в Україні необхідно звернутися до Регламенту Верховної Ради України нормативного акта, що містить систему правил, які визначають процедуру діяльності українського парламенту.

право в загальносоціальному розумінні– це сукупність не зафіксованих юридично уявлень про можливості,якими мають бути наділені люди.

право в об’єктивному розумінні–це система загальнообов'язкових норм,що мають формальний вираз,встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин

правовий звичай–це акт-документ,що містить норми-звичаї,які санкціоновані державою і забезпечуються нею.

узвичаєння–це,на відміну від звичаю,таке правило поведінки,про дотримання якого прямо домовились сторони у своєму договорі або мають його на думці.

суб’єктивне право–це це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.

законний інтерес–це простий юридичний дозвіл,що закріплений в законі або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права користуватися конкретним соціальним благом.

корапоративні норми – це правила поведінки, які встановлені в корпорації для регулювання відносин між людьми,спрямовані на досягнення цілей її функціонування і виражені в її статутах,положеннях, рішеннях.

естетичні норми – це регулюють ставлення людей до порядку оформлення і оцінки предметів матеріальної і духовної культури з позицій краси зручності якості.

норми моралі – це правила поведінки, які склавшись у суспільстві, виражають уявлення людей про добро й зло, справедливість й несправедливість, борг, честь, достоїнства

релігійні норми-регулюють відправлення релігійних культів,ставлення людей до Бога і навколишнього світу.

джерело права в ідеологічному сенсі–це правова свідомість.

джерело права в матеріальному сенсі–це суспільні відносини,що розвиваються(матеріальні умови життя суспільства,система економіко-господарських зв'язків)

джерело права у формально-юридичному сенсі–це різні форми виразу,об`єктивізації правових норм.

релігійна догма – це норма вироблена у рамках певного релігійного віровчення та закріплена в текстах священних писань,релігійних актах і настановах.

юридичний прецедент – це юр рішення,в конкретній юр справі,яке береться за основу при вирішенні всіх аналогічних справ.

звичаї мореплавства - звичаї пов"язані з використанням суден для перевезення пасажирів, вінтажів, а також для військових, господарських, наукових та культурних цілей.

сімейно-правові звичаї - звичаї, якими регламентуються сімейні відносини між подружжям, батьками, дітьми, усиновлювачами та усиновленими.

місцеві традиції та звичаї нац. меншин - звичаї, що поширилися серед населення певнох місцевості або нац. груп, які проживають на території України.

звичаї морського порту - це правила надання послуг у морському порту, обслуговування суден і пасажирів, що склалися і тривалий час застовуються на практиці в цьому морському порту.

звичаї торгівлі та підприємництва - це звичаї у сфері діяльності, пов"язане з виготовленням і реалізацієюпродукції, виконнаням робіт та наданням послуг вартісного характеру.

законодавство у вузькому розумінні – це систему законів України, що формується Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади. До цієї категорії також належать міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України шляхом прийняття закону про ратифікацію відповідного договору

законодавство в широкому розумінні – це широкому значенні під терміном «законодавство» розуміють систему законів та інших нормативних актів, що приймаються Верховною Радою України та вищими органами виконавчої влади, — постанови Верховної Ради, укази Президента України, постанови і декрети Кабінету Міністрів України. Ці акти розвивають, конкретизують відповідні закони і не мають їм суперечити. Юридична сила таких нормативних актів визначається компетенцією державного органу, який приймає відповідні акти.

законодавство в загальному розумінні – це систему законів і постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов, декретів і розпоряджень Кабінету Міністрів України, а також нормативних актів міністерств і відомств, місцевих рад та місцевих державних адміністрацій.

облік нормативно-правових актів – це вид їх систематизації, що включає в себе збирання, фіксування в логічній послідовності та зберігання нормативно-правових актів, підтримання їх у відповідному контрольному (актуальному) стані з урахуванням усіх змін та доповнень, а також зі створення спеціальних систем їх нагромадження та пошуку.

кодифікація нормативно-правових актів – це спосіб систематизації законодавчих актів, який полягає в їх удосконаленні через зміну змісту юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання, і об'єднання у новий єдиний нормативно-правовий акт.

фундаментальні правові науки –вивчають та формулюють загальні поняття, категорії, принципи, закономірності та досліджують, пояснюють походження та процес розвитку держави і права, особливості та своєрідність окремих правових систем та явищ. Фундаментальні науки не займаються безпосередньо конкретними сукупностями норм права як цілісними системами та практикою їх реалізації.

Галузеві юридичні науки (наука кримінального права, наука цивільного права, наука адміністративного права та ін.) вивчають певні державно-правові явища (правовідносини, правопорушення тощо) з точки зору характеристик, властивих даним явищам у конкретних сферах правового і державного життя.

Прикладні науки (криміналістика, судова медицина, правова статистика, юридична психологія, судова психіатрія, судово-бухгалтерська експертиза) менше пов'язані з теорією держави і права. Ці науки ближчі до природничих та технічних, з якими вони безпосередньо межують (наприклад, судова медицина — з медициною, криміналістика — з технічними науками). Знання цих наук сприяє вирішенню певних питань, що постають перед юридичною практикою.

Наведіть класифікацію (види): соціальних норм.

економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ;-політичні: регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;-релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;-екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.

-норми моралі;-норми-звичаї;-норми права;- корпоративні норми;-Соціальні норми;- Технічні норми.

Наведіть класифікацію (види): загальнолюдських прав і свобод.

право на життя;право на повагу честі і гідності людини; право на свободу й особисту недоторканність;недоторканність приватного життя, житла;свободу пересування і вибору місця проживання; свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;свободу вибору національності і вибору мови спілкування;право на судовий розгляд; право на презумпцію невинуватості;свободу вираження поглядів; свободу інформації;свободу від катувань і інших форм нелюдського поводження і покарання;таємницю листування тощо. право на управління справами держави;право на звернення;свободу пересування;свободу слова;право на мирні збори;право на створення спілок і об'єднань; право на працю;право на власність; право на підприємництво;право на страйк;право на відпочинок; право на соціальне забезпечення;право на житло;право на достатній рівень життя;право на охорону здоров'я.

Наведіть класифікацію(види): суб’єктивних прав.

особисті (громадянські) права - це можливості людини, надані для забезпечення її фізичної та морально-психологічної індивідуальності. політичні права -можливості громадянина на участь у процесі прийняття та реалізації політичних рішень, діяльності елементів політичної системи, формування представницьких органів влади. економічні права - це можливості розпоряджатися предметами матеріального характеру та здобувати засоби для існування і розвитку. соціальні права -можливості громадянина бути повноцінним суб'єктом суспільних відносин і забезпечення йому необхідних для розвитку та існування умов.

Наведіть класифікацію: галузевих правових наук.- конституційне право; - адміністративне право; - сімейне право; - земельне право; - кримінальне право; - процесуальне право; - виправно-трудове право; - екологічне право і т. д.

Наведіть класифікацію (види): прикладних юридичних наук.- судова медицина;

- юридична психологія; - правова соціологія; - правова статистика; - судова психіатрія;

- кримінологія; - криміналістика.