20.Сутність стратегії організації та підходи до її формування.

Стратегія – це довгостроковий, якісно визначений напрямок розвитку організації, що стосується сфери, засобів і форм її діяльності, системи взаємовідносин усередині організації, а також позиції організації в оточуючому середовищі, що приводить організацію до її цілей.

Багатокласичний характер діяльності організацій, зорієнтований на досягнення комплексу взаємопов’язаних цілей, з одного боку, та необхідність забезпечити функціонування всіх структурних підрозділів організації у стратегічному режимі – з другого, обумовлює доцільність формування системи стратегій. Діяльність організацій характеризується значною специфікою, а тому до системи їх стратегій доцільно включити: загальні, функціональні, ресурсні, оперативні стратегії.

Загальні стратегії – це стратегії організацій, що визначають (стратегічні орієнтири) напрями їх розвитку в цілому, спрямовані на задоволення потреб споживачів в певних видах послуг та досягнення поставлених цілей.

Будь-яка загальна стратегія базується на обраних загальних конкурентних стратегіях, розгорнену характеристику яких дав М. Портер. Зв’язок між загальними та загально конкурентними конкурентами прямий: обираючи загальноконкурентну стратегію, організація визначає те, у який спосіб вона планує досягти своїх стратегічних орієнтирів.

Специфіка створення середовища функціонування організацій, яка виражається в чіткому законодавчо-нормативному закріпленні їх цілей і завдань, обумовлює зосередження їх підходів на розробці стратегії фокусування та широкої диференціації.

В процесі розробки стратегії організації може враховуватися досвід промислових підприємств щодо застосування концепції «життєвого циклу» (ЖЦ) організації при визначенні загальних стратегій.

Життєвий цикл організації може тривати від кількох до десятків років і включає такі основні фази:

І Виникнення;

ІІ Зростання;

ІІІ Стабілізація;

IV Скорочення;

V Ліквідація.

Згідно з теорією ЖЦ реальних систем, фази ЖЦ проходять послідовно, що треба враховувати при розробці стратегій. Між загальними стратегіями та етапами ЖЦ організації існує безпосередній зв’язок.

Стратегії виступають в якості інструменту управління ЖЦ організації. У точках прийняття рішень керівництво організації має можливість визначити оптимальний варіант дій, який відповідає змісту конкретної фази її ЖЦ.

Враховуючи ЖЦ організацій, їх загальні стратегії можна розглядати як:

стратегії зростання;

стратегії стабілізації;

стратегії реструктуризації;

стратегії скорочення діяльності;

ліквідації.

Функціональні стратегії – це стратегії, що визначають план управління поточною діяльністю окремих підрозділів або функціональних напрямків у визначеній сфері діяльності. Функціональні стратегії відносяться до забезпечувальних стратегій, що визначають стратегічну орієнтацію підрозділів та функціональних підсистем управління організаціями і, цим самим, сприяють реалізації загальних стратегій останніх. Важливе значення функціональних стратегій полягає у визначення управлінських підходів для досягнення намічених функціональних цілей організацій.

Серед основних функціональних стратегій організації можна виділити: маркетингову стратегію; виробничу стратегію; стратегію управління персоналом; стратегію реструктуризації.

Маркетингова стратегія – це стратегія, у якій знаходить вираз певне поєднання окремих складових маркетингового комплексу. Орієнтуючись на цей комплекс підрозділи організації прагнуть домогтися поставлених цілей.

Виробнича стратегія – це функціональна стратегія формування та розвитку виробничого потенціалу організації та системи управління нею, що дозволяє їй досягати визначені цілі.

Стратегія управління персоналом – стратегія, що спрямована на формування та розвиток кадрового потенціалу організації, спроможного забезпечити досягнення її стратегічних цілей та реалізацію місії.