4. Державне регулювання грошового обігу

Для реалізації впливу на економіку держава повинна розробляти відповідну економічну політику, її основні завдання такі:

забезпечення певного рівня економічного зростання;

забезпечення максимальної зайнятості;

контроль над інфляцією з метою мінімізації та стабілізації цін;

урівноваження активів і пасивів платіжного балансу.

Досить умовно всі такі заходи можна поділити на чотири групи:

структурна політика.

політика конкуренції.

соціальна політика.

кон'юнктурна політика.

За способом та характером впливу на поведінку економічних суб'єктів усі заходи політики кон'юнктури можна розділити на три групи.

1.Заходи фіскально-бюджетної політики — зводяться до еко­номічного регулювання через оподаткування та інших вилучень до державного бюджету, фінансування витрат держави, пов'язаних з ви­конанням нею своїх суспільних функцій.

2. Грошово-кредитна політика — пов'язана з еко­номічним регулюванням через механізм зміни пропозиції (маси) гро­шей та їх відсотка на грошовому ринку.

3. Залежно від напрямку і темпів зміни пропозиції грошей та рівня відсотка розрізняють експансшну та рестрикцшну грошово-кредитну політику.

Експансійна політика допускає не контрольоване, довільне зрос­тання грошової пропозиції.

Рестрикційна політика допускає скорочення пропозиції грошей. Сукупний попит на них скоро­чується. Це провокує зниження рівня цін і падіння економічної ак­тивності. Таку політику називають політикою дефляцій.

Допускається повільне, з незначними темпами скорочення пропозиції грошей та рівня відсотка. Така політика гальмує економічну активність без різкого і глибокого спаду виробництва. Вона отримала назву рефляція.

3. Пряме втручання держави в економічне життя допускається у тих випадках, коли заходи фіскально-бюджетної і монетарної політи­ки не можуть дати бажаного результату, або він настане із запізнен­ням. До таких заходів можна віднести обмеження, тобто заморожу­вання цін і доходів з метою гальмування високої інфляції, раціонування споживання, коли товари та послуги розподіляються не за платоспроможністю покупців, а за встановленими державою нор­мами та інші.

Головне завдання кон'юнктурної політики — це згладжування ко­ливань ринкових процесів з метою підтримання загального стану ринкової кон'юнктури на передбаченому рівні, який би забезпечував досягнення визначених цілей економічної політики.

5. Грошово-кредитна політика та її інструменти

Об'єктами грошово-кредитної політики виступають такі елементи грошового ринку:

пропозиція (маса) грошей;

відсоткова ставка;

валютний курс;

швидкість обігу грошей.

Реалізація цільової спрямованості грошово-кредитної політики зу­мовлюється стратегічними, проміжними і тактичними цілями.

Стратегічні цілі вважаються визначальними або ключовими в за­гальноекономічній політиці держави. Такими цілями можуть бути зростання обсягу виробництва, забезпечення оптимальності зайня­тості, стабілізація рівня цін, збалансування платіжного балансу та інші.

Сутність проміжних цілей монетарної політики полягає у таких змінах економічних процесів, які сприяють досягненню стратегічних цілей.

Тактичні заходи мають короткостроковий характер щодо регулю­вання грошової маси, відсоткової ставки та валютного курсу для до­сягнення проміжних цілей.

Залежно від економічних змінних визнаються інструменти грошо­во-кредитної політики. Вони включають:

а) проведення операцій на відкритому ринку;

б) регулювання норм обов'язкових резервів;

в) зміна банківської відсоткової ставки;

г) регулювання курсу національної валюти та інші.

Операції на відкритому ринку бува­ють динамічні й захисні.

Динамічні операції застосовуються для збільшення чи зменшення загальної пропозиції грошей за умови, якщо інші чинники не впли­нуть на масу грошей. Захисні операції полягають у підтриманні за­гальної пропозиції грошей на незмінному рівні в умовах впливу на ма­су грошей інших чинників.