6. Реалізація ролі грошей у ринковій економіці:

1. Через їх функції: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші.

2. Через розвиток товарного виробництва:

Якісний аспект ролі грошей проявляються в тому, що їх наявність створює грошове середовище, в якому функціонують економічні процеси, позитивно впливає на суспільне виробництва. Такий вплив проявляється за наступних обставин:

а) розширюють фізичні межі обсягу виробництва за особистої потреби виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться продати;

б) замість натурального обміну відбувається реалізація виробленої продукції за гроші. Це значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення товарів до споживачів;

в) завдяки грошам механізм ринку стає могутнім важелем економічного прогресу. Конкуренція сприяє ефективності виробництва, стимулює економіку виробництва, а також державного і особистого споживання.

Кількісний аспект ролі грошей у розвитку економіки реалізується шляхом зміни кількості грошей в обігу. Це дозволяє активно впливати на економічні процеси, зокрема на діяльність виробників і споживачів та їх поведінку на ринку. Змінюючи масу грошей в обігу, центральні банки, що діють від імені урядів своїх країн, регулюють платоспроможний попит та функціонування таких економічних важелів, як ціни, відсотки, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Цим забезпечується вплив на такі економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, рівень зайнятості, розвиток експорту й імпорту з їх збалансованість тощо.

Тема 2. Грошовий оборот і грошові потоки

1. Сутність та економічна основа грошового обороту.

2. Модель грошового обороту та грошові потоки.

3. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою платіжних засобів.

4. Маса грошей. Грошові агрегати.

5. Швидкість обігу грошей.

6. Закон грошового обігу.

7. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор.

1. Грошовий оборот – це безперервні потоки руху грошей між суб'єктами економічних відносин в процесі суспільного відтворення з метою забезпечення розвитку економіки. Таке визначення грошового обороту трактує його з кількісної і якісної сторін.

Кількісна сторона характеризується обсягом усіх грошових платежів у національній економіці. При цьому грошовий оборот охоплює і готівковий, і безготівковий рух грошей. Це зумовлюється тим, що в процесі реалізації цінностей однаково здійснюється рух грошей як готівкою, так і безготівковими грошима. Гроші однаково переміщуються від одного учасника сфери обороту до іншого. Відмінність їх полягає лише в тому, що готівкові гроші переміщуються з рук платника в руки одержувача. Безготівкові грошові кошти переміщуються з рахунку платника на рахунок одержувача. Ця відмінність не змінює суті явища грошового обороту. В обох випадках він обслуговує реалізацію реальних цінностей.

Якісна сторона визначення суті грошового обороту полягає в тому, що рух грошей обслуговує переміщення реальної вартості. Це переміщення має реальний зміст. Воно зумовлене тим, що у ринковій економіці результати виробництва мають товарну форму. Рух ВВП має двоякий вираз: натуральний (натурально-речовинний) і грошовий. У процесі відтворення рух вартості у цих двох виразах проявляється, як самостійні процеси. Тобто окремо відбувається рух цінностей і окремо – рух грошових коштів. Водночас вони нерозривно пов'язані між собою. У них спільна основа – вартість або цінність сукупного продукту.

Грошовий оборот, який функціонує на макроекономічному рівні, відрізняється від грошового обороту, що функціонує на мікроекономічному рівні, за двома напрямами:

1. За характером функціонування і вираження вартості.

На мікроекономічному рівні, тобто в межах окремого суб'єкта господарювання, гроші служать однією з функціональних форм капіталу. Вони виступають складовою частиною капіталу і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші виступають в ролі капіталу і тому вимагають до себе відповідної норми прибутку (доходу), подібно як до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошових коштів володіє індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості “заробити” прибуток чи доход.

На макрорівні грошовий оборот обслуговує кругообіг суспільного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні, споживанні. Тому його називають суспільним грошовим оборотом. Гроші тут не виступають функціональною формою і їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни. Зростання маси грошей в обороті не збільшує сукупного капіталу суспільства. Так, якщо б маса грошей, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки б не збільшився, а, навпаки, міг би зменшитися у зв'язку із зростанням витрат на додаткове виготовлення грошей і їх випуском в обіг та з провокуванням інфляційних процесів.

2. За механізмом формування грошової маси, необхідної для обслуговування обороту.

На мікроекономічному рівні – грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, тобто суб'єктів господарювання, значною мірою є у розпорядженні відповідного власника. Тобто, це його власні грошові кошти. Якщо їх недостатньо, то вони мобілізуються на грошовому ринку.

На макроекономічному рівні – сукупний грошовий оборот обслуговується переважно також за рахунок наявної в обігу грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Із зростанням обсягу діяльності, тобто із збільшенням виробництва продукції, виникає потреба у збільшенні маси грошей з метою обслуговування зростаючих обсягів обороту.

Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент грошового обороту. Він забезпечує перерозподіл наявної маси грошей з метою прискорення їх обігу і забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Але можливості грошового ринку не безмежні. Тому виникає потреба в поповненні обігу додатковою масою грошей. На відміну від обороту індивідуального капіталу, додаткові потреби в грошових коштах на рівні суспільства можуть бути забезпечені лише за рахунок додаткової емісії грошей. Потреби в додатковій емісії грошей можуть бути зумовлені такими факторами:

а) збільшенням обсягів виробництва ВВП. Для цього банківській системі необхідно розширювати кредитування суб'єктів господарювання;

б) перевищенням обсягів імпорту продукції над її експортом;

в) зниженням швидкості обігу грошей, що зумовлено зниженням розподільчої функції грошей та інших чинників.

Отже, сукупний грошовий оборот – це самостійне економічне явище, що пов'язане з процесом суспільного відтворення.

Грошовий обіг – це безперервний процес переміщення грошей у функціях засобу обігу і платежу між окремими його суб'єктами (суб'єктами господарювання, між ними і фізичними особами, між окремими фізичними особами, між банками, між банками та фізичними і юридичними особами тощо). Такий характер руху грошей обслуговує сферу обміну.

2. Виявлення закономірностей грошового обороту і особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення економісти практикують за допомогою моделі грошового обороту. У такій моделі всі суб'єкти грошового обороту згруповані у чотири групи.

Суб’єкти грошового обороту:

1. Фірми – всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні і реалізації національного продукту.

2. Домашні господарства – це самостійні одиниці, що мають свої доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. Забезпечують виробництво національного продукту (робоча сила) і його кінцеве споживання.

3. Уряд – це юридичні особи: державні, управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл національного доходу і національного продукту.

4. Фінансові посередники – це суб'єкти грошового ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок. Це банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо.

Кожна група суб'єктів грошового обігу має свої характерні для неї доходи і витрати. Усі різноманітності доходів і витрат згруповані в економічно відособлені грошові потоки. Такі потоки відбуваються і між окремими суб'єктами всередині кожної групи. Грошовий потік – це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення. Кількість грошових платежів, які здійснюються економічними суб’єктами, становлять у сукупності грошовий оборот.

Більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки. Тому в моделі виділяються чотири види ринків.

Основні ринки в моделі грошового обороту:

1. Ринок продуктів – забезпечує реалізацію створеного фірмами національного продукту.

2. Ринок ресурсів – фірми купують ресурси, необхідні для здійснення процесу виробництва: робочу силу, природні ресурси (земельні ділянки, воду тощо), капітал у формі засобів виробництва, будівель, споруд, грошових коштів тощо.

3. Грошовий ринок – забезпечує акумуляцію вільних фінансових ресурсів у формі грошових заощаджень суб’єктів господарювання.

4. Світовий ринок – здійснює взаємодоповнюючий зв'язок економічної системи країни з зовнішнім світом.

У моделі грошові потоки пов'язують між собою всі групи економічних суб'єктів і усі види ринків. В результаті забезпечується функціонування єдиного ринкового простору країни. Потоки в економічній системі мають двояке вираження: натурально-речове і грошове.

Якщо уявити потоки, що спрямовані за годинниковою стрілкою і мають натурально-речове вираження, то рух грошових потоків показано у зворотному напрямку, тобто проти годинникової стрілки. Кількість грошових коштів за окремими потоками збігається з грошовим вираженням кількості товарно-матеріальних і інших цінностей.