Тема 11. Комерційні банки
1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків.
2. Походження та розвиток комерційних банків.
3. Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків.
4. Характеристика банківських операцій.
5. Стабільність банків і механізм її забезпечення.
1. Комерційний банк (у широкому розумінні) – це будь-який фінансовий посередник грошового ринку, що функціонує на другому рівні банківської системи.
Комерційний банк (у вузькому розумінні) – це фінансовий посередник грошового ринку, який виконує комплекс базових банківських операцій та має за мету отримання максимального прибутку.
Призначення комерційних банків:
- надання кредитів фізичним і юридичним особам;
- здійснення розрахунково-касове та інше банківське обслуговування клієнтів;
- залучення та розміщення коштів юридичних і фізичних осіб;
- випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);
- купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;
- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестуються;
- видача доручень, гарантій та інших зобов’язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
- касове виконання державного бюджету;
- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);
- купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;
- купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
- довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
- надання консультативних та інших послуг, пов’язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.
Класифікація комерційних банків за різними критеріями:
1) за формою власності комерційні банки поділяються на державні, кооперативні і колективні;
2) за організаційно-правовою формою діяльності: акціонерні товариства, пайові товариства;
3) за розміром капіталу: малі, середні, великі, найбільші;
4) за філійною мережею: багатофілійні, малофілійні, безфілійні;
5) за діапазоном здійснюваних операцій: універсальні, спеціалізовані;
6) за територіальністю: регіональні, міжрегіональні, загальнонаціональні, міжнародні;
7) за приналежністю до країн: національні, іноземні, спільні.
2. Походження та розвиток комерційних банків
Етапи розвитку банків |
Характеристика банківських операцій |
Стародавні Вавилон, Греція, Рим |
Роль банків виконували храми, які приймали гроші на зберігання і видавали позички під процент та заставу майна або боргові розписки. |
Середні віки: 1171 р. XIV-XV ст. |
Зародження банківництва. Засновано банк Венеції. Завдяки розвитку торгівлі банки створюються купцями у багатьох Європейських країнах. Їх основним призначенням було кредитування товаровиробників та здійснення розрахунків. Повноцінні гроші в банківських операціях витісняються борговими розписками та записами на рахунках, що призводять до появи банкнот, векселів, чеків і впровадження практики безготівкових розрахунків та розвитку «жиробанків». |
XVII-XIX ст. |
Розвиток капіталістичного виробництва зумовив перехід від діяльності банків, що базувалась на емісії банкнот та наданні позичок з власних коштів, до кредитування за рахунок залучених коштів у формі клієнтських вкладів. Швидко розвиваються пасивні операції, пріоритетним стає посередництво у платежах та кредитуванні. Власний капітал слугує фондом, що гарантує вклади клієнтів і платоспроможність банківських установ. |
Кінець XIX ст. - початок XX ст. |
Посилюється концентрація банків, яка відбувається шляхом інтенсивного зростання великих банків, об’єднання банків, поглинання одних банків іншими. У більшості капіталістичних країн провідні позиції на ринку позичкових капіталів зайняли декілька мегабанків, які налічували сотні філій і мали тісні зв’язки з промисловими монополіями. |
70-80 р.р. XX ст. |
Поширюється міжнародна діяльність великих банків, з’являються транснаціональні банки, утворюються банківські консорціуми. |
ХНІ ст. |
Роль комерційних банків проявляється в наступному: - забезпечують передання грошового капіталу зі сфер накопичення до сфери використання; - перерозподіляють капітал за сферами і галузями виробництва; - забезпечують економію суспільних витрат обігу; - сприяють подальшому зростанню концентрації виробництва і капіталу; - мобілізують капітали, необхідні для інвестицій та розширенню виробництва; - реалізують грошово-кредитну політику держави, а через неї впливають на економічні процеси в суспільстві; - перетворюються на суспільні інститути, від діяльності яких значною мірою залежить економічне благополуччя держави і кожної людини зокрема. |
3. Етапи реєстрації комерційного банку
Мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку відповідно до нормативних вимог НБУ:
- для місцевих кооперативних банків – 1 млн. євро.;
- для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області – 3 млн. євро.;
- для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї країни – 5 млн. євро.
Ліцензування діяльності комерційного банку:
- заява про ліцензування;
- обсяг капіталу банку;
- дотримання економічних нормативів діяльності;
- висновки аудиторської фірми про фінансовий стан засновників;
- відомості про професійну придатність керівників.
Класифікація комерційних банків залежно від діапазону операцій:
1) універсальні – це банки, які виконують широке коло операцій та охоплюють багато секторів грошового ринку. Види універсальних банків:
- банки з клієнтською спеціалізацією – обслуговують певний вид клієнтури: кооперативи – кооперативні банки; біржові структури – біржові банки; страхові інституції – страхові банки. В Україні до банків з клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, які обслуговують переважно малий і середній бізнес;
- банки із галузевою спеціалізацією – обслуговують переважно юридичних і фізичних осіб у межах певної галузі господарства;
- банки з функціональною спеціалізацією – комерційні банки виконують переважно спеціалізовані операції (інвестиційні, іпотечні, ощадні тощо), мають певні особливості щодо формування активів та пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.
2) спеціалізовані – це банки, які виконують окремі операції чи функціонують у вузькому секторі грошового ринку та понад 50% їх активів є активами одного типу. Види спеціалізованих банків:
- ощадні банки у країнах з розвинутою ринковою економікою – це невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо). Діяльність ощадних банків, як правило, контролюється державою, яка в особі місцевої влади є гарантом за їх операціями. Головним клієнтом цих банків є населення;
- інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу і надають його підприємницьким структурам і державі у тимчасове користування. Механізмом залучення коштів клієнтів є емісія і розміщення облігацій та інших видів зобов’язань (сертифікатів, векселів).
- іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості – землі і міських будівель. Ресурсами іпотечних банків є власні накопичення та іпотечні облігації.
В Україні функціонує спеціалізований банк для обслуговування населення –Ощадбанк. Він має державну форму власності і цим гарантує громадянам їх вклади. Але з різних причин, головною з яких є низька платоспроможність населення, активні операції Ощадбанку ще недостатньо спрямовуються на кредитування людей. Споживчі кредити розвинуті слабо, перелік об’єктів споживчого кредитування, порівняно з банками інших країн, обмежений.
В Україні класичних інвестиційних та іпотечних банків поки що немає. Причинами такої ситуації є відсутність ринку нерухомості і землі, а також обмеженість довгострокових капіталів, однією з причин якої є нестабільність національної валюти. Законодавство багатьох країн відносить інвестиційні банки до небанківських фінансово-кредитних установ.