2. Види інфляції.
Інфляцію можна класифікувати за різними критеріями.
За формами прояву інфляції можна виділити:
- цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін; - інфляцію заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах; - девальвацію, за якої знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.
Основним видом інфляції в розвинутій ринковій економіці є цінова інфляція, оскільки в умовах лібералізованого ринку вимушені заощадження взагалі неможливі, а девальвація звичайно розглядається як відносно самостійне явище. За темпами знецінення грошей звичайно виділяють три види інфляції: - повзучу, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін - до 5% на рік; - помірну, відкриту, яка проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5-20% на рік. Така інфляція стає відчутною для економічних суб'єктів, і вони починають вживати адаптаційні заходи. Найбільше це вдається підприємствам монополізованих секторів економіки, особливо "природним монополістам". Зайняті тут підприємці починають прискорено підвищувати ціни на свої товари у відповідь на зростання попиту, їх покупці починають нести додаткові витрати, а тому підвищують ціни на свої товари. Поступово інфляція поширюється на всі сектори економіки, порушуючи рівновагу всього ринку. При цьому виді інфляції вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номінальних цінах. Багато сучасних економістів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.
- галопуюча інфляція, коли зростання цін 20-50%, а інколи 100% на рік. Для цього виду інфляції характерне стрибкоподібне, вкрай нерівномірне зростання цін, яке важко передбачити і яке не піддається регулюванню. Від такої інфляції важко захиститися, і вплив її на економіку різко негативний;
- гіперінфляція, що характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін - більш як 100% на рік. На цій стадії гроші починають втрачати свої функції, купюри низьких номіналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, поширюється бартер. Порушується кредитний механізм, посилюються стихійні процеси в економіці тощо. В надзвичайній ситуації, коли ціни підстрибують різко і нерівномірно, нормальні економічні відносини руйнуються. Власники підприємств не знають, яку ціну на товари слід призначити і промислові підприємства здебільшого переходять на інші, значно менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер. Споживачі не знають, яку ціну сплачувати. Постачальники сировини бажають одержати реальні товари, а не гроші, що швидко знецінюються. Кредитори намагаються уникати своїх боржників, щоб не одержувати повернутий борг в дешевих грошах. Гроші фактично втрачають ціну і перестають виконувати свої функції в якості міри вартості і засобу обміну. В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют. Гіперінфляція прискорює фінансовий крах, депресію і суспільно-політичні безладдя. Вона звичайно пов'язана з нерозумною політикою уряду.
За чинниками, що спричинюють інфляційний процес, можна виділити два види інфляції:
- інфляцію витрат;
- інфляцію попиту.
Інфляція попиту - це порушення рівноваги між nonumoм і пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути:
збільшення державних замовлень (наприклад, військових);
збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей;
зростання купівельної спроможності населення (зростання заробітної плати), внаслідок чого виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни.
Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту. Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів"
Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції.
Причинами збільшення витрат можуть бути:
огополістична політика ціноутворення;
економічна і фінансова політика держави;
зростання цін на сировину;
дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати;
зміна структури пропозиції на ринку.
Витрати на одиницю продукції - це середні витрати при наданому обсязі виробництва. Такі витрати можна одержати, поділивши загальні витрати на ресурси на кількість виготовленої продукції:
Загальні витрати
Загальні витрати на одиницю продукції = -.
Кількість одиниць продукції
Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В наслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, по цій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це діється при інфляції попиту.
На практиці нелегко відрізнити один тип інфляції від іншого, всі вони тісно пов'язані і постійно взаємодіють і, наприклад, зростання зарплати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.
Необхідно також визначити, що в жодній з економічно розвинутих країн не спостерігалася в другої половині ХХ сторіччя повна зайнятість, вільний ринок чи ж стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей час зростали постійно і навіть в періоду застою виробництва. Таке явище називається стагфляцією - інфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою виробництва, економічної кризи.
Існує також і певне співвідношення зростання цін по різноманітних товарних групах:
1. Збалансована інфляція. Ціни на різноманітні товарні групи відносно один одного не змінені. Ціни піднімаються досить повільно і водночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку за результатами середньорічного зростання цін - піднімається облікова ставка центрального банка.
2. Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.
Існують інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану:
1 Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду. Як приклад можна привести лібералізацію цін в Україні 1992 року і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом напередодні - в грудні 1991 року.
2. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що має негативний ефект на систему оподаткування і грошовий обіг. В разі наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогнозуванні тенденцій в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшує інфляційні очікування, які будуть підбурювати зростання цін. Проте в разі, коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці не зараженої інфляційними очікуваннями, то виникає так званий "ефект Пігу" - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушений знижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.
3. Причини інфляції
Розглянемо грошову теорію інфляції.
У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з формули відомого "рівняння І. Фішера" М*V = Q*Р. Середній рівень цін (Р) за цією формулою матиме вигляд:
тобто
зростання цін може бути спровакованим
зростанням маси
грошей (М), швидкості
обігу грошей(V) і скороченням фізичного
обсягу виробництва (Q). З огляду на те,
що швидкість грошей визнається відносно
стабільною, основними причинами зростання
цін можуть бути збільшення М, зменшення
Q чи обидва чинники одночасно. Амплітуда
коливання Q визначається більш об'єктивними
чинниками і тому є значно меншою, ніж
амплітуда коливання М. Звідси ключовим,
найбільш результативним чинником впливу
на динаміку рівня цін є зміна маси грошей
в обороті. Оскільки зміна М залежить
від динаміки пропозиції грошей, то
вважається, що вирішальним чинником
інфляції є нарощування пропозиції
грошей. Ці положення покладені в основу
так званої грошової теорії інфляції,
якої дотримуються представники
монетаристської школи. Найвідоміший
представник сучасного монетаризму М.
Фрідман єдиною причиною інфляції вважає
надмірну пропозицію грошей, завдяки
чому збільшуються грошові доходи і
платоспроможний попит. Піднімається
ринкова планка зростання цін. Ця
залежність сьогодні набула найширшого
визнання.
Причинами інфляції можуть бути зовнішні і внутрішні.
До зовнішніх причин належать:
зростання цін на світовому ринку;
скорочення надходжень від експорту;
від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу;
структурні світові кризи, пов’язані із зменшенням природних ресурсів;
війни;
зростання зовнішнього боргу.
Зовнішні причини породжують так звану імпортовану інфляцію, роль якої зростає зі зростанням відкритості економіки і утягнення її в господарські зв'язки із різними країнами. Можливості для боротьби з імпортованою інфляцією у держави досить-такі обмежені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт.
До внутрішніх причин інфляції належать:
надмірна емісія грошей;
криза державних фінансів (або диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутків - тобто дефіцит державного бюджету, який часто покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок виникає інфляція.;
монопольне положення великих підприємств (необґрунтоване підвищення цін на товари і послуги;
необґрунтоване підвищення заробітної плати без урахування росту її продуктивності;
надмірні військові витрати ( або інфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки, коли військові асигнування ведуть до утворення додаткового платоспроможного попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші;
деформація економіки; (сучасний ринок в чималій мірі олігополістичний. Оскільки олігополіст зацікавлений в скорочуванні виробництва, то пропозиція товарів створюється; дефіцит використовується олігополістами для підтримки чи підняття ціни на товар.
активізація «тіньової» економіки.
інфляційні очікування - населення і суб'єкти господарювання звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і розгойдують отим самим маховик інфляції. Живий приклад таких інфляційних очікувань ми можемо спостерігати у своєму повсякденному житті.