
- •5.1 Призначення випробувань.
- •5.2 Класифікація випробувань.
- •5.3 Склад і порядок проведення робіт.
- •5.4 Попередня підготовка до випробувань
- •5.5 Ознайомлення з об'єктом робот
- •5.6 Зовнішній огляд обладнання та його допоміжного устаткування.
- •5.7 Складання схеми і специфікації вимірювань
- •5.8 Внутрішній огляд.
Лекція 5. Організація теплотехнічних випробувань.
5.1 Призначення випробувань.
Випробування обладнання проводяться з наступними цілями:
визначення енергетичних характеристик обладнання (ККД, продуктивність, втрати енергії і т. інш.);
розробка і перевірка найвигідніших режимів роботи агрегатів і блоків, а також рекомендацій з налагодження й вдосконалення обладнання й схем;
оцінювання конструкційних вдосконалень;
перевірка якості виконаних ремонтів.
Перші випробування проводяться після уведення агрегату або блоку в роботу й іменуються приймально-здавальними. На основі цих випробувань перевіряються гарантійні характеристики встановленого нового обладнання. Після проведення цих випробувань підписується двосторонній акт о введені агрегату до експлуатації, а характеристики, отримані під час випробувань, заносяться до формуляру і вважаються базовими.
Подальші випробування проводяться:
при систематичних відхиленнях характеристик устаткування від гарантійних (формулярних);
при внесенні конструкційних змін в устаткування або схеми;
до й після капітальних ремонтів;
у випадках переходу на інше паливо.
За результатами випробувань:
пред'являються претензії заводам-виробникам устаткування, якщо його характеристики не відповідають гарантійним;
розробляється режимна документація, що забезпечує найвигідніші режими роботи обладнання при переході на новий вид палива;
оцінюється якість ремонтів за допомогою зіставлення характеристик устаткування до ремонту й після нього.
Результати випробувань дозволяють прямо або побічно (на підставі аналізу отриманих даних) встановити причину відхилень характеристик устаткування від гарантійних і намітити шляхи усунення цих відхилень.
Нескладні короткочасні випробування проводяться персоналом відповідних цехів із залученням працівників інших служб і відділів. Для проведення складних випробувань, таких, наприклад, як здавальні і налагоджувальні, запрошуються спеціалізовані організації.
5.2 Класифікація випробувань.
Теплотехнічні випробування поділяються на дві групи. До першої відносяться випробування для визначення теплотехнічних й економічних характеристик обладнання: (продуктивність, параметри теплоносія, коефіцієнт корисної дії (ККД), втрати теплоти, питома витрата палива) і виявлення їхніх експлуатаційних особливостей. До другої - дослідницькі роботи, у ході яких перевіряють нові конструкції або нові технічні рішення окремих вузлів.
Залежно від мети випробування першої групи підрозділяють на три категорії складності:
категорія – приймально-здавальні, при яких перевіряють характеристики обладнання, що гарантуються заводом-виробником;
категорія – експлуатаційні, необхідні для виявлення експлуатаційних характеристик обладнання, яке вводять до експлуатації, яке експлуатується або реконструйоване (в тому числі у зв'язку з переходом на спалювання іншого виду палива);
категорія – режимно-налагоджувальні та доводочні, проводяться з метою налагодження режиму роботи обладнання й визначення його окремих показників (оптимальних витрати повітря й розподілу його по пальниках, максимального або мінімального навантажень та ін.).
Випробування проводять за програмою робіт, складеною та затвердженою у встановленому порядку.
Випробуваннями І категорії переважно займаються заводи-виробники.
Випробуваннями II та III категорії складності (експлуатаційними та налагоджувальними) займаються в основному спеціалізовані налагоджувальні організації.
Експлуатаційні випробування на діючих котлах повинні проводитися не рідше 1 разу на 3 роки. Строки планових випробувань можуть бути продовжені за узгодженням з територіальною інспекцією Держнаглядохоронпраці у випадку стабільної роботи котлів відповідно до існуючих режимних карт.
Завдання режимно-налагоджувальних випробувань:
налагодження режимів роботи обладнання на експлуатаційних навантаженнях;
визначення максимального й мінімального навантаження обладнання;
визначення втрат теплоти й ККД;
розрахунок питомих витрат палива;
складання режимних карт обладнання;
визначення витрати енергії, пари, (теплоти) на власні потреби;
розрахунок середньозваженого ККД та витрати палива;
аналіз роботи обладнання за результатами випробувань;
складання рекомендацій з раціонального розподілу навантаження між обладнанням й підвищенню ефективності їхньої експлуатації.