8

Лекція 5. Організація теплотехнічних випробувань.

5.1 Призначення випробувань.

Випробування обладнання проводяться з наступними цілями:

• визначення енергетичних характеристик обладнання (ККД, продуктивність, втрати енергії і т. інш.);

• розробка і перевірка найвигідніших режимів роботи агрегатів і блоків, а також рекомендацій з налагодження й вдосконалення обладнання й схем;

• оцінювання конструкційних вдосконалень;

• перевірка якості виконаних ремонтів.

Перші випробування проводяться після уведення агрегату або блоку в роботу й іменуються приймально-здавальними. На основі цих випробувань перевіряються гарантійні характеристики встановленого нового обладнання. Після проведення цих випробувань підписується двосторонній акт о введені агрегату до експлуатації, а характеристики, отримані під час випробувань, заносяться до формуляру і вважаються базовими.

Подальші випробування проводяться:

• при систематичних відхиленнях характеристик устаткування від гарантійних (формулярних);

• при внесенні конструкційних змін в устаткування або схеми;

• до й після капітальних ремонтів;

• у випадках переходу на інше паливо.

За результатами випробувань:

• пред'являються претензії заводам-виробникам устаткування, якщо його характеристики не відповідають гарантійним;

• розробляється режимна документація, що забезпечує найвигідніші режими роботи обладнання при переході на новий вид палива;

• оцінюється якість ремонтів за допомогою зіставлення характеристик устаткування до ремонту й після нього.

Результати випробувань дозволяють прямо або побічно (на підставі аналізу отриманих даних) встановити причину відхилень характеристик устаткування від гарантійних і намітити шляхи усунення цих відхилень.

Нескладні короткочасні випробування проводяться персоналом відповідних цехів із залученням працівників інших служб і відділів. Для проведення складних випробувань, таких, наприклад, як здавальні і налагоджувальні, запрошуються спеціалізовані організації.

5.2 Класифікація випробувань.

Теплотехнічні випробування поділяються на дві групи. До першої відносяться випробування для визначення теплотехнічних й економічних характеристик обладнання: (продуктивність, параметри теплоносія, коефіцієнт корисної дії (ККД), втрати теплоти, питома витрата палива) і виявлення їхніх експлуатаційних особливостей. До другої - дослідницькі роботи, у ході яких перевіряють нові конструкції або нові технічні рішення окремих вузлів.

Залежно від мети випробування першої групи підрозділяють на три категорії складності:

1. категорія – приймально-здавальні, при яких перевіряють характеристики обладнання, що гарантуються заводом-виробником;

2. категорія – експлуатаційні, необхідні для виявлення експлуатаційних характеристик обладнання, яке вводять до експлуатації, яке експлуатується або реконструйоване (в тому числі у зв'язку з переходом на спалювання іншого виду палива);

3. категорія – режимно-налагоджувальні та доводочні, проводяться з метою налагодження режиму роботи обладнання й визначення його окремих показників (оптимальних витрати повітря й розподілу його по пальниках, максимального або мінімального навантажень та ін.).

Випробування проводять за програмою робіт, складеною та затвердженою у встановленому порядку.

Випробуваннями І категорії переважно займаються заводи-виробники.

Випробуваннями II та III категорії складності (експлуатаційними та налагоджувальними) займаються в основному спеціалізовані налагоджувальні організації.

Експлуатаційні випробування на діючих котлах повинні проводитися не рідше 1 разу на 3 роки. Строки планових випробувань можуть бути продовжені за узгодженням з територіальною інспекцією Держнаглядохоронпраці у випадку стабільної роботи котлів відповідно до існуючих режимних карт.

Завдання режимно-налагоджувальних випробувань:

1. налагодження режимів роботи обладнання на експлуатаційних навантаженнях;

2. визначення максимального й мінімального навантаження обладнання;

3. визначення втрат теплоти й ККД;

4. розрахунок питомих витрат палива;

5. складання режимних карт обладнання;

6. визначення витрати енергії, пари, (теплоти) на власні потреби;

7. розрахунок середньозваженого ККД та витрати палива;

8. аналіз роботи обладнання за результатами випробувань;

9. складання рекомендацій з раціонального розподілу навантаження між обладнанням й підвищенню ефективності їхньої експлуатації.