- •Від простих молекул до живих організмів
- •Клітина — основа структури живих систем
- •Люлози ко
- •Характеристика основних структурних компонентів клітини
- •Хімічний склад живих організмів
- •Хімічний склад білків
- •Характеристика амінокислот і
- •#_Сн-соон.
- •Класифікація амінокислот
- •Будова білків
- •Структура білків
- •Ступінь спіралізації', %
- •Фізико-хімічні властивості білків
- •Класифікація білків
- •Оксигемоглобін (Hh —02)
- •Розділ IV. Ферменти
- •Хімічна природа ферментів
- •Тіамінпірофосфат
- •Залпопорфіриінжий комплекс
- •Активний центр ферментів
- •Механізм дії ферментів
- •Ізоферменти
- •Активність ферментів
- •Номенклатура і класифікація ферментів
- •Характеристика окремих класів ферментів
- •1. Оксидоредуктази
- •Локалізація ферментів у клітині
- •Використання ферментів
- •Олігосахариди
- •Загальна характеристика і класифікація ліпідів
- •Класифікація і номенклатура вітамінів
- •Жиророзчинні вітаміни
- •Водорозчинні вітаміни
- •Рнбофлавінфосфат
- •Розділ VIII. Гормони загальна характеристика гормонів
- •Номенклатура і класифікація гормонів
- •Статеві гормони
- •Естран Єстрад'ол
- •Загальні уявлення про обмін речовин і енергії
- •Енергетичний баланс організму. Макроергічні сполуки
- •Біологічне окислення
- •Окислювальне фосфорилювання
- •Розділ X. Обмін білків
- •Всмоктування продуктів гідролізу білків
- •Обмін білків і амінокислот у тканинах
- •Перетворення амінокислот
- •Біосинтез білків
- •Молекулярні механізми специфічності біосинтезу білків. Генетичний код
- •Особливості генетичного коду
- •Генна інженерія і біосинтез білка
- •Регуляція синтезу білка
- •Розщеплення нуклеїнових кислот
- •Синтез нуклетнових кислот
- •Біологічна роль вуглеводів в організмі
- •Перетравлювання і всмоктування вуглеводів
- •Взаємоперетворення моносахаридів в організмі
- •Розкладання вуглеводів в організмі
- •Спиртове бродіння
- •Цикл трикарбонових кислот (цикл кребса)
- •Пентозний (апотомічний) цикл перетворення вуглеводів
- •Співвідношення між аеробним і анаеробним процесами перетворення вуглеводів в організмі
- •Біосинтез вуглеводів
- •Щавлево-оцтова кислота
- •Фосфоглюкомутази
- •Біологічна роль ліпідів в організмі
- •Перетравлювання і всмоктування ліпідів
- •Холанива кислота
- •Транспортні форми ліпідів
- •Біохімічна роль макроелементів
- •Характеристика і біологічна роль мікроелементів
- •Обмін солей
- •Взаємозв'язок між обміном вуглеводів і ліпідів
- •Метаболітний рівень регуляції
- •Організменний і популяційний рівні регуляції
- •Клітинний рівень регуляції
Олігосахариди
Олігосахариди — вуглеводи, молекули яких утворюються з двох — шести залишків моносахаридів, які зв'язані між собою глікозидними зв'язками. Це кристалічні, добре розчинні у воді, часто солодкі на смак речовини. їх ще називають сахароподібними вуглеводами. Серед олігосахаридів найбільше значення мають дисахариди.
Дисахариди — складні вуглеводи, молекули яких побудовані з двох молекул моносахаридів. Існують два способи сполучення моносахаридів з утворенням дисахаридів і виділенням молекули води. Перший — взаємодія глікозидних гідроксилів обох молекул моносахаридів. Дисахариди, в молекулах яких глікозидні гідроксили зв'язані, існують лише в циклічній формі і не можуть ізомеризуватись в альдегідну форму. Вони не мають відновних властивостей і їх часто називають невідновлюючимй.
222
Д
ругий
спосіб утворення дисахаридів —
взаємодія
глікозидного гідроксилу
однієї молекули моносахариду
з
одним із чотирьох не-глікозидних
гідроксилів другої* молекули моносахариду.
В молекулі
такого
дисахариду зберігається один глікозидний
гідроксил, який легко ізомеризується
в альдегідну групу. Такі дисахариди
існують у двох таутомерних формах —
циклічній і альдегідній, які зв'язані
між собою динамічною рівновагою. Вони
мають відновні властивості і їх
називають відновлюючими.
Серед дисахаридів найбільш поширені і мають важливе значення для організму сахароза, лактоза, мальтоза і целобіоза.
Сахароза (буряковий або тростинний цукор). Сахароза містить залишки a-D (+)-глюкози і (3-D (—)-фруктози, глікозидний зв'язок між якими виникає за участю обох напівацетальних гідроксилів. Такого типу зв'язок називається глікозидо-глікозидним, а дисахариди, що його мають,— глікозидо-глікозидами. Раціональна назва сахарози — а-/)-глюкопіранозил-(1 -v 2)-(3-0-фруктофуранозид:
Сахароза — кристалічна речовина, солодка на смак, добре розчинна у воді. В промисловості'добувають переробкою цукрових буряків (містять до 27 % сахарози) або цукрової тростини. При гідролізі, що відбувається під впливом слабких кислот або ферментів, гідролізат набуває лівого обертання, тоді як вихідний розчин сахарози має праве обертання. У зв'язку з цим гідроліз сахарози дістав назву інверсії (від лат. inversia — перевертання), а суміш однакових кількостей a-D-глюкози і {З-О-фруктози, що утворюється після гідролізу, називають інвертованим цукром. Причина інверсії зрозуміла з порівняння кута питомого обертання площини поляризації світла, який для водних розчинів сахарози, a-D-глюкози і P-D-фруктози відповідно становить +66,5, +52,5 і —92°. Природним інвертованим цукром є мед.
Лактоза. Цей дисахарид міститься в молоці. В коров'ячому молоці \"і 4—5 %. При гідролізі лактози утворюються p-D-галактопіраноза і a-D-глюкопіраноза. В молекулі лактози є один глікозидний гідроксил, тому в кристалічному стані вона має циклічну будову, а в розчинах існує в двох таутомерних формах — циклічній і альдегідній,
223
які
зв'язані між собою динамічною рівновагою:
Лактоза має відновні властивості. Альдегідна група лактози окислюється на карбоксильну, і утворюється лактобіонова кислота. Лактоза менш солодка, ніж сахароза. Раціональна назва лактози — P-D-галактопіранозил-(1 -*- 4)-£-глюкопіраноза.
Мальтоза, або солодовий цукор. Мальтоза — продукт неповного гідролізу крохмалю, що відбувається під впливом ферменту амілази. В результаті гідролізу молекули мальтози утворюються дві молекули а-ї)-глюкопіранози. Мальтоза називається ще a-D-глюкопіназил-(1 -**■ 4)-0-глюкопірапозою.
В молекулі мальтози є один глікозидний гідроксил, тому в кристалічному стані вона має циклічну будову, а в розчинах' існує в двох таутомерних формах: циклічній і альдегідній, які зв'язані між собою динамічною рівновагою:
Мальтоза (циклічна форма) Мальтоза (альдегідна форма)
Мальтоза має відновні властивості: дає реакцію «срібного дзеркала», відновлює реактив Фелінга. Альдегідна група мальтози при цьому окислюється на карбоксильну і утворюється мальтобіонова кислота. Мальтоза менш солодка, ніж сахароза.
224
Целобіоза — це проміжний продукт гідролізу целюлози. При гідролізі целобіози утворюються дві молекули p-D-глюкопіранози. В молекулі целобіози є один глікозидний гідроксил, тому в розчинах вона існує в двох таутомерних ({юрмах:
Целобіоза (циклічна форма) Целобіоза (альдегідна форма)
Целобіоза має відновні властивості. При окисленні її утворюється цслобіонова кислота. Целобіоза добре розчинна у воді, майже не солодка. Раціональна назва — р-£>-глюкопіранозил-(1 -* 4)-£>-глюко-піраноза.
ПОЛІСАХАРИДИ
Це природні високомолекулярні речовини, молекули яких скла-лаються з сотень або навіть тисяч залишків моносахаридів, зв'язаних між собою глікозидними зв'язками, що розщеплюються при гідролізі. На відміну від олігосахарндів, вони не солодкі на смак, у воді не розчиняються (целюлоза) або утворюються колоїдні розчини (крохмаль, глікоген), при нагріванні, не плавлячись, розкладаються.
Полісахариди поділяють на гомополісахариди (побудовані з однакових залишків моносахаридів) і гетерополісахариди (побудовані з різних залишків моносахаридів).
Найважливішими серед полісахаридів є крохмаль, глікоген, целюлоза. Це гомополісахариди, що складаються з залишків D (+)-глюкози і відповідають загальній формулі (С6П]0О5)п. Відмінність у властивостях цих сполук зумовлена особливостями їх будови.
Гомополісахариди
Крохмаль — біла аморфна речовина. У гарячій воді набрякає і поступово розчиняється з утворенням колоїдного розчину, який при охолодженні перетворюється на клейстер. З розчином йоду дає темно-синє забарвлення. Крохмаль — продукт фотосинтезу, резервна поживна речовина. Він відкладається в різних органах рослин у вигляді зерен. Крохмаль складається із залишків a-D-глюкози, зв'язаних між собою глікозидними зв'язками, і містить два полісахариди: амілозу (25 %) і амілопектин (75 %).
$ 5-287 225
Амілоза
має в основному лінійні макроколекули,
в яких залишки a-D-глюкози
зв'язані
(як
і в мальтозі) 1,4-глікозидними зв'язками:
Молекули амілопектину відрізняються від амілози значною розгалуженістю своїх ланцюгів. У місцях розгалуження залишки a-D-глюкозн зв'язані 1,6-глікозидними зв'язками. Ступінь поліконденсації для амілопектину 600—6000, але може досягати 36 тис. У воді утворює клейстер, з розчином йоду дає слабке фіолетове забарвлення.
Гідроліз крохмалю проходить за такою схемою:
Декстри ни — полісахариди з меншою молекулярною ма- і сою, ніж у крохмалю, добре розчиняються у воді, мають відновні і властивості і дають забарвлення з розчином йоду. Крохмаль — ос-1 повне джерело вуглеводів. Широко використовується в харчовій, текстильній промисловості, у медицині тощо.
Глікоген, або тваринний крохмаль. Глікоген, як і крохмаль, по-І будований із залишків глюкози і має таку саму загальну формулу І (СвН10О5)п. В організмах людини і тварин він відіграє роль резервного! полісахариду. Всі процеси життєдіяльності, і в першу чергу робота І м'язів, проходять одночасно з розщепленням глікогену.
Глікоген є в усіх тканинах організму людини. Особливо багато,! його с печінці (2—5 %) і м'язах (0,5—2 %). Глікоген — білий аморфний порошок, добре розчиняється навіть у холодній воді. При роз-Я чиненні він утворює колоїдні розчини.
За хімічною структурою глікоген схожий з амілопектином. Від 1 амілопектину він відрізняється тільки більшою розгалуженістю^ молекули, більшою молекулярною масою, яка досягає кількох мільйонів. З розчином йоду глікоген дає забарвлення від винно-червоного1 до червоно-бурого, залежі;-) від виду тварин, з яких його було виді- . лено. Глікоген в організмах людини і тварин синтезується з глюкозвИ
226
і нагромаджується в органах і тканинах, а п періоди між прийманням їжі він розщеплюється і постачає організм глюкозою.
Целюлоза, або клітковина. Це високомолекулярний полісахарид, побудований із залишків p-D-глюкози, зв'язаних між собою 1 4-
:„.__. ... > '
глікозидними зв язками:
Ниткоподібні молекули целюлози, орієнтуючись паралельно одна одній, укладаються в пучки, де між ними виникають водневі зв'язки в результаті взаємодії гідроксильних груп. Певна кількість пучків з'єднується у волокна. Ці особливості будови і є причиною нерозчинності целюлози у воді й органічних розчинниках (розчинник не може проникнути в середину пучка) та механічної міцності її волокон. Для целюлози є спеціальні розчинники, зокрема аміачний розчин гідроксиду міді (II) (реактив Швейцера), з яким вона утворює комплексну сполуку типу гліцерату міді. Концентрована сірчана кислота перетворює целюлозу на амілоїд (частково гідролізована целюлоза), ню використовується при виготовленні пергаментного паперу. Гідроліз целюлози (кислотний або ферментативний) відбувається з утворенням проміжних сполук і має велике значення у виробництві етанолу (гідролізного):
Гетерополісахариди
11
■ — -
сс-глюкуронідо-N-
8"
227
ацетнлглюкозамін:
Гіалуронова кислота як електроліт відіграє важливу роль у водному обміні та обміні іонів. Вона міститься в різних органах і тканинах організму, є основним компонентом сполучної тканини. Багато гіалуронової кислоти є у скловидному тілі ока, синовіальній рідині суглобів, в оболонці жіночих статевих клітин та ін.
Гіалуронова кислота має здатність взаємодіяти з білками з утворенням складних комплексів.
Хондроїтинсірчана кислота — це продукт поліконденсації N-аце-тилгалактозамінсульфату і глюкуронової кислоти. Структурна одиниця її молекули має таку будову:
Молекулярна маса хондроїтинсірчаної кислоти 40 000—50 000. Подібно до гіалуронової кислоти вона є складовою частиною сполучної тканини. Велика кількість хондроїтинсірчаної кислоти міститься в хрящах. Вона взаємодіє з білками, утворюючи різні біологічно активні комплекси.
Хондроїтинсірчана кислота бере участь в обміні іонів та проникненні поживних речовин у клітини. Вона входить до складу клітинних мембран і до деякої міри зумовлює їхню проникність.
228
Гепарин. Це полісахарид, побудований з глюкуронової кислоти, глюкозаміну і залишків сірчаної кислоти. Окрему структурну одиницю гепарину можна записати такі
)S03H H NHS03Hjfl
Молекулярна маса гепарину коливається в межах 15—20 тис. Виробляється він в організмі людини і тварин базофільними клітинами. Добувають гепарин з печінки і легенів великої рогатої худоби, де він нагромаджується у великій кількості.
Гепарин відіграє важливу біологічну роль в організмі. Він перешкоджає зсіданню крові, викликає розширення судин, знижує кров'яний тиск, бере активну участь в обміні речовин, зокрема в обміні ліпідів та білків.
Запитання і вправи для самоконтролю
Які речовини називаються вуглеводами?
На яких властивостях вуглеводів грунтується їх класифікація?
Які вуглеводи називаються простими і як їх класифікують?
Назвіть основні види ізомерії, характерні для моносахаридів.
Напишіть проекційні формули лінійних оптичних ізомерів глюкози, фруктози, галактози, рибози і дезоксирибози.
Які сполуки називаються епімерами? Наведіть приклади.
Поясніть механізм утворення таутомерних і циклічних форм глюкози, фруктози, рибози, дезоксирибози.
Напишіть проекційні і перспективні формули Хеуорса для a-D- і p-D-глюко-піранози, a-D- і p-D-глюкофуранози, a-D- і P-D-фруктофуранози, a-D- і p-D-рибо-фуранози та a-D- і P-D-дезоксирибофуранози.
Які вуглеводи називаються дисахаридами?
Яка властивість дисахаридів покладена в основу їх класифікації?
Напишіть перспективні формули Хеуорса для сахарози, мальтози і лактози.
Які вуглеводи називаються полісахаридами. Назвіть найважливіші з них. Де вони містяться в природі?
З яких моносахаридів складається крохмаль?
Що таке глікоген?
Поясніть біологічну роль глікогену.
Яку будову має целюлоза?
Що таке гетерополісахариди?
Дайте характеристику основним представникам гетерополїсахаридів.
229
Р
ОЗДІЛ
VI.
ХІМІЯ
ЛІПІДІВ
