МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА

з основами літературознавства

Слов’янськ, 2011

УДК 373.3.821

С 40

Сиротенко В.П. Дитяча література з основами літературознавства. Лекційно-практичні та методичні матеріали. Посібник для студентів спеціальності „Початкове навчання”. - Слов’янськ: СДПУ, 2011. – 272 с.

До посібника включено ряд лекцій зі вступу до літературознавства, в яких висвітлюються основні положення теорії літератури, лекції по творчості багатьох українських та деяких російських дитячих письменників, визначенІ тематика практичних занять і методичні рекомендації щодо підготовки до них. Подано різноманітні завдання для самостійного опрацювання, а також представлено авторські статті, які стосуються проблем дитячої літератури та вивчення творчості окремих дитячих письменників.

Посібник розраховано на студентів денної і заочної форми навчання спеціальності „Початкове навчання”, учителів молодших класів, а також тих, хто цікавиться дитячою літературою взагалі.

Рецензенти:

Галич О.А. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури та компаративістики Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

Романько В.І. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури Слов’янського державного педагогічного університету

Рекомендовано Вченою радою Слов’янського державного педагогічного університету (протокол № 9 від 19.05.2011)

ВСТУП

За умов відродження і посилення гуманістичних начал у всіх сферах матеріальної і духовної діяльності ґрунтовне вивчення літератури набуває особливого значення. Майбутнього вчителя необхідно озброїти достатнім рівнем теоретичних, практичних і методичних знань, які б дозволяли йому донести до учнів молодших класів усю ідейно-естетичну своєрідність будь-якого художнього твору. При цьому слід прагнути не механічного розширення кола письменників, творчість яких буде розглянуто на заняттях, а вироблення у студентів певної методології в підході до всього літературного процесу, усвідомлення закономірностей його розвитку, надання знанням цілісності й системності.

Дане завдання буде реалізовано за умови, коли студенти спеціальності „Початкове навчання” одержать достатню філологічну підготовку, що, на жаль, чинним навчальним планом даної спеціальності не передбачено. Зважаючи на це, до посібника включено не лише матеріал, пов’язаний з власне дитячою літературою, а і деякі відомості з теорії літератури в тому мінімумі, який забезпечить студентам факультету підготовки початкових класів поглиблене розуміння і сприйняття художнього тексту. Завдяки цьому художній твір розглядається не сам по собі, а в контексті конкретних літературно-митецьких проблем. З’являється можливість визначити типологічні особливості того чи іншого літературного періоду, простежити динаміку його розвитку, а вже на цій основі з’ясувати і творчу своєрідність письменника. Цим формується цілісне сприйняття літературного процесу, визначається внесок митця у його розвиток.

Свій відбиток на зміст посібника наклало і постійне скорочення аудиторних годин, що збільшує питому вагу самостійної підготовки. Для цього студентові необхідно бачити вузлові питання курсу, усвідомлювати їхній взаємозв’язок між собою, встановлювати закономірності, виділяти головне і другорядне. У такий спосіб виробляються навички вдумливого і свідомого читання художнього тексту: вимагається не просто запам’ятати зміст, визначити ідейно-тематичне спрямування твору, а розкрити його естетичну природу, осмислити всю сукупність зображувально-виражальних засобів, їхні переваги і прорахунки.

До посібника включено і декілька статей, ознайомлення з якими введе студентів у коло сучасних наукових проблем і підходів до розуміння специфіки дитячої літератури, осмислення ряду аспектів творчості того чи іншого дитячого письменника, які не завжди знаходять відбиття у вузівських підручниках та посібниках. Таким чином студент одержує найактуальніші відомості з дитячої літератури, що врешті-решт поглиблює загальні знання щодо курсу, який вивчається.

Завершується посібник додатками, які містять різноманітний інформаційно-довідковий матеріал, що допоможе легше орієнтуватися в загальному обсязі матеріалу, швидко знаходити необхідні відомості, контролювати рівень власної підготовленості з курсу дитячої літератури.

Основні відомості з теорії літератури Специфіка художньої літератури

Художня література – вид мистецтва, основною особливістю якого є вираження сутності самої дійсності в словесних образах.

З проблемою пізнавальних можливостей літератури пов’язане питання про співвідношення об’єкта та предмета літератури.

Сучасні літературознавці П.Волинський, О.Бандура, спираючись на думку В.Бєлінського (“Весь світ – всі квіти, фарби, звуки, всі форми природи і життя можуть бути явищами поезії”), чітко розмежовують об’єкт та предмет. І головним предметом літератури, на їній погляд, є людина.

Цю ж думку обстоює О.Буров (“Естетична сутність мистецтва”, 1956): “Специфічний предмет мистецтва не є об’єкт зображення, а є предмет пізнання. Внаслідок цього об’єкт зображення і предмет пізнання в мистецтві можуть не збігатися”.

Дану думку заперечує літературознавець О.Дзеверін, вважаючи, що таке протиставлення носить метафізичний характер, бо втрачається здатність пізнавати об’єктивний світ. При цьому посилається на думку М.Пруткова (“Щодо суперечки про предмет мистецтва”, 1958): “...в мистецтві відбувається не тільки процес пізнання об’єктивного світу, а й процес самопізнання, процес духовного утвердження людини в об’єктивному світі”.

На нашу думку, не слід ототожнювати об’єкт і предмет, слід завжди виокремлювати предмет пізнання. У цьому переконуємося, виходячи з думки доктора фізико-математичних наук О.Китайгородського (“Декілька думок фізика про мистецтво”, 1964): “Мене не турбує слабке знання технічних деталей. Плутайте вольтметр з вольтаметром, включайте циклотрон в освітлювальну мережу і вивчайте ультрафіолетовий спектр за допомогою інфрачервоного спектографа. Це, з моєї точки зору, дрібниці. Головне – правильно вловити характер взаємовідносин між собою і безпомилково оцінити ставлення працівників до їхньої справи”.

Людину пізнає не лише література, а й наука, але в основі їхнього пізнання лежать різні типи мислення, а відповідно й різна мета духовно-практичного освоєння дійсності. В основі наукового пізнання – об’єктивна необхідність пізнання світу, потреба пристосуватися до нього, досягаючи оптимальних умов існування. Іде процес олюднення дійсності. В основі мистецтва – необхідність пристосовувати свою психіку до умов існування, пізнавати свою суспільну поведінку. Іде процес самоолюднення. Мистецтво створює цілісну картину людського досвіду життя, при цьому сама світобудова пізнається стосовно до людини.

Не випадково І.Франко зазначав: художня література проникає в такі явища суспільного життя, “де не все може добратися наука (в житті щоденнім, в розвитку психологічнім страстей та нам’єтностей людських)”.

Автор у художньому творі.

Принципи вираження авторської позиції

Навколо поняття “автор”, “образ автора” ведеться суперечка. Літературознавець М.Бахтін вважає останній термін невдалим, оскільки те, що створене, не може бути і творящим. Інший філолог Б.Храпченко зауважує, що в багатьох творах у силу їхньої родової приналежності образ автора взагалі відсутній. Ще багато хто з літературознавців (В.Виноградов, О.Соколов, В.Кожинов, Б.Корман, К.Фролова, В.Смілянська) цю категорію вважають одним з важливих компонентів художнього твору. Але і при цьому висловлюються різні думки. Так, К.Фролова ототожнює поняття “письменник” і “автор”: “це одна і та ж людина”.

Є багато підстав, враховуючи значну близькість вище названих понять, все-таки їх розмежовувати. У нашому розумінні, письменник - це реальна людина з її конкретною життєвою та творчою біографією. Автор – носій свідомості, вираженої у творі. Образ автора передбачає концептуальне, теоретичне узагальнене втілення певних соціальних процесів, суспільної думки, а також безпосередні письменницькі судження і думки. Це вияв соціально-політичних позицій письменника, форм їхнього вираження, способів взаємодії з життєвими принципами інших персонажів. Це перш за все відбиття у творі певної світоглядної позиції.

У зв’язку з цим виникає необхідність чітко встановлювати способи вираження авторської позиції:

1. Композиційний:

а) авторські ліричні відступи;

б) групування персонажів;

в) послідовність розташування у творі сюжетних компонентів;

г) вставні епізоди (листи, щоденники, спогади, видіння, сни, зміна форми повіствування тощо);

д) епіграф;

е) повторення ситуацій (кільцева композиція, принцип “рушниці”).

2. Тональність повіствування (героїчний, трагічний, комічний пафос, розмовна інтонація при змалюванні різних життєвих ситуацій).

3. Невласне пряма мова, що дозволяє об’єктивізувати зображення, в разі необхідності відокремити точку зору персонажа від поглядів автора.