Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методич.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
973.82 Кб
Скачать

Лабораторна робота №1 Визначення запиленості повітря

Мета роботи: визначення концентрації пилу в повітрі виробничих приміщень ваговим методом і оцінка шкідливості повітряного середовища.

Завдання:

  1. Вивчити визначення концентрації пилу в повітрі ваговим методом.

  2. Визначити концентрацію пилу в повітрі виробничого приміщення.

  3. Підготувати практичні рекомендації щодо зниження запиленості повітря.

  1. Лабораторне приладдя

Електроаспіратор для відбору проб повітря (модель 822); фільтр АФА-ВП-20; аллонж (фільтроутримувач); аналітичні ваги ВЛР-200; секундомір; барометр; термометр; сушильна шафа.

  1. Теоретичні відомості

Пил – поняття, що визначає фізичний стан речовини, тобто роздробленість її на найдрібніші тверді частинки, які знаходяться в газовому середовищі у завислому стані, і являють собою дисперсну систему (аерозоль). Дисперсною фазою в цій системі є тверді частинки, а дисперсним середовищем – повітря.

За способом утворення пил поділяють на аерозоль дезінтеграції, що поступає у повітря внаслідок механічного роздроблення твердих матеріалів (вибух, подрібнення, різання, розмелювання, шліфування та ін.), та аерозоль концентрації, що утворюється внаслідок сублімації твердих речовин (електрозварювання, газорізання, плавлення металів та ін.).

Шкідлива дія пилу залежить від ряду фізичних і хімічних його властивостей, форми та розміру частинок пилу. Основну роль при цьому має концентрація пилу у повітрі, дисперсність і форма частинок пилу. Найбільшу фіброгенну здатність мають аерозолі дезінтеграції із розміром частинок пилу до 5мкм. Суттєве значення має також хімічний склад пилу, що визначає сутність професійної патології. Необхідно також враховувати електричні властивості частинок пилу, що впливають на процес осадження і затримки їх у легенях. Внаслідок шкідливого впливу пилу на організм людини санітарним законодавством регламентуються максимально допустимі концентрації пилу в атмосфері.

Частинки пилу можуть нести на собі радіоактивність, віруси, мікроби, грибки, викликати смоги і кислі дощі, тобто створювати загрозу не тільки живим організмам, але й машинам, механізмам, приладам, якості чистих матеріалів.

У зв’язку з цим боротьба з пилом має велике виробниче та гігієнічне значення.

При проектуванні вентиляції у виробничих приміщеннях та при створенні нормальних санітарно-гігієнічних умов праці потрібно виявити кількість пилу в повітряному середовищі робочої зони.

Існує велика кількість методів і засобів контролю запилення повітря, але всі вони можуть бути зведені до двох груп:

  1. Прямі методи, що ґрунтуються на попередньому осадженні пилових частинок (фільтраційні та інші методи) з наступним їх зваженням.

  2. Непрямі методи, що реалізуються без попереднього осадження пилу – механічний, вентиляційно-частотний, радіаційний, метод інтегрального світлорозсіювання та ін., які забезпечують визначення вагової концентрації пилу на підставі вимірювання або перепаду тиску на фільтраційному матеріалі при проходженні через нього запиленого повітря, або частоти (амплітуди) вібрації, або струму зміщення, який виникає внаслідок тертя частинок пилу об стінки корпуса первинного перетворювача, або інтенсивності проникаючої радіації через фільтр з пилом та ін.

При значній кількості методів вимірювання концентрації пилу в повітрі робочої зони для надійної гігієнічної оцінки запиленості повітря застосовується, головним чином, прямий ваговий (гравіметричний) метод – відбір всього пилу, який знаходиться в зоні дихання, за допомогою різних аспіраторів на фільтри.

Застосування методу зводиться до дворазового зважування фільтра до і після пропускання через нього досліджуваного повітря. Знаючи приріст маси фільтра та об’єм повітря, пропущеного крізь фільтр, неважко розрахувати масову концентрацію пилу.

Широко застосовують фільтри АФА, які затримують частинки 0,1-0,2 мкм при об’ємній швидкості всмоктування повітря до 6 м3/год.

У виробничих умовах пробу повітря беруть звичайно в зоні дихання робітника (на висоті 1,5...2м від підлоги). В кожній точці беруть декілька проб. Відбір проб рекомендується проводити пропусканням повітря через фільтри при об’ємній витраті 0,0015...0,0033 м3/с.

В санітарно-гігієнічній практиці ваговий метод є стандартним і гранично допустимі концентрації пилу виражаються у міліграмах на кубічний метр. Вони регламентовані ГОСТ 12.1.005-88 «Воздух рабочей зоны».