Ювелірна справа

Незважаючи на бідність надр Греції ювелірна справа досяглася там великого розквіту. Золото завжди високо цінувалося, і греки, не маючи власних родовищ, добували його шляхом обміну на інші товари. Зате срібні рудники Лаврия давали протягом усієї античної епохи значну кількість цього металу. Мистецтво обробки дорогоцінних металів, що квітнуло особливо в епоху еллінізму, створило видатні добутки, деякі з них уціліли й дійшли до нас. Крім того, літературні джерела розповідають про те, що існували статуї, покриті карбованим листовим золотом, наприклад статуя Зевса, принесена в дарунок храму Олимпії в VII ст. до н.е., або «хрисо-елефанітні» статуї зі слонячої кістки й золота, реальність яких ставилася під сумнів доти, поки залишки однієї з таких статуй не були виявлені розкопками археолога Амандри під плитковою підлогою у входу в Дельфійський храм.

Після падіння Мікен предмети з дорогоцінних металів виготовлялися у грецьких областях, зокрема в Лідії, і ім'я Креза, одного з лідійських царів, залишилося в пам'яті людства синонімом багатства. Збереглася голова бика грецької роботи з карбованого листового золота із зерню (Париж, Лувр); вона була частиною статуетки, що не дійшла до нас. Чудовий зразок ювелірної майстерності VII ст. - чашечка квітки із шістьма пелюстками, - приблизно деталь від діадеми, - виконана з електра (світлого золота з великою домішкою срібла); пелюстки прикрашені розетками, облямованими філігранню й припаяними на тонких стеблинках; у середині розташована голова грифона, прикрашена зерню. Діаметр усієї чашечки - 4,7 см, вона була знайдена на Родосі і являє собою зразок іонійського стилю (Париж, Лувр).

Гарний срібний кубок V ст. із гравірованим орнаментом був знайден у Болгарії в Стара Загора . До цього ж часу відносяться чудові срібні монети з Тарента із зображенням Тараса на дельфінові, з Афін із зображенням сови і із Сіракуз із профільним зображенням німфи Арітузи.

У IV ст. з ростом багатства країни кількість ювелірних виробів також зростає. Згадаємо золоту платівку з рельєфним зображенням фасаду храму, Дионіса і юного сатира і бронзову позолочену діадему, прикрашену листами мірта й плодами, знайдену при розкопках в Олінфі. У деяких районах завдяки їхньому природному багатству виготовлялись видатні вироби: такі золота амфора з кентаврами й ваза у вигляді голови амазонки з Панагіріште (Болгарія; илл. 375, 376) і особливо дорогоцінні прикраси грецької роботи, знайдені на півдні Росії, наприклад підвіска від діадеми з Тамані або ритон з позолоченого срібла у формі кабанячої голови.

У Південній Італії теж виготовлялися ювелірні вироби в грецькому стилі; намисто з Тарента з підвісками у вигляді жіночих голівок і плодів, серга зі складним декором із квітів; в багатьох місцях були знайдені золоті намиста з листів лавра. В Італії був створений гарний срібний медальйон з рельєфним зображенням Нереїди на морськім чудовиську, виявлений в Каносі. Цей зразок, відноситься до II ст. до н.е., завершується період розквіту грецького ювелірного мистецтва. Зрозуміло, грецькі майстри не перестали працювати. Напроти, перш ніж вони встигнули передати всі тонкощі свого ремесла римським ювелірам, вони виконали багато різних виробів для місцевих замовників. Ми знаємо, наприклад, що Паситель, грек-ювелір з Італії й друг Цицерона, Помпея й Варрона, виготовив в 88 р. срібну вазу зі скульптурним декором для замовника по імені Росциус.

Грецькі ювелірні вироби відрізняються дивною тонкістю роботи; користуючись примітивними інструментами, майстри застосовували різноманітну техніку: кування, карбування, лиття, паяння, що дозволяло їм виконувати й зернь.

Метали

Греки обробляли й недорогоцінні метали. Найбільш ходовим металом була бронза, хоча збереглися шоломи й із заліза, іноді частково посріблені. Із бронзи робили шоломи, щити й поножи з рельєфними прикрасами; але найбільше вона використовувалася при виготовленні меблів, посуду, дзеркал, великої скульптури й статуеток. Деякі із шоломів чудові красою своїх контурів, іноді прикрашені рельєфним декором, як, наприклад, аттичний шолом VI ст. до н.е., знайдений у Македонії. Збереглися також зображення ковалів за роботою.

Самий знаменитий із бронзових посудин - великий кратер, знайдений в 1953 р. у Віксі у похованні гальської знатної дами або жриці (вкл. XI). Він датується УІ ст. до н.е. ( близько 525 р.) і виготовлений у Великій Греції, у районі Тарента. Це найбільша металева посудина, що збереглася від античності, він має 1,64 м у висоту, 1,27 м діаметром і важить 208,6 кг. його археолог, що виявив, Жофруа назвав свою знахідку « казаном-шедевром». Поверхня кратера прочеканена, товщина стінок не перевищує 1,5 мм. Ручки прикрашені зображеннями Горгоны, горло оперезане фризом із двадцяти трьох фігур піхотинців і колісниць, фігурки відлиті із втратою воскової моделі й чудові по виконанню. Вони прикріплені бронзовими заклепками, місце кожної фігури зазначене насічкою: буквою алфавіту або рискою. На кришці розташована статуетка всміхненої жінки, виконана зі смаком.

Згадаємо також вази, що призначалися для переможців атлетичних змагань; до них належить гідрія з нью-йоркського Музею Метрополітен. Напис на ній говорить, що вона була присуджена переможцеві ігор Гери в Аргосі, приблизно в 460- 450р до н.е. Нагадаємо також бронзовий канфар з Елевтер, чудовий красою контуру.

Однак жодне з творів металопластики не зрівняється по декоративності із бронзовими дзеркалами з посрібленим диском. Деякі з них мають форму двох дисків, вставлених друг у друга; більш стародавні дзеркала складаються з одного диска на фігурній ручці.

Ручка багатьох дзеркал являє собою статуетку Афродіти; богиня зображена одягненої, вона стоїть на круглій або квадратній підставці, що має чотири ніжки (илл. 379). З боків від статуетки ми бачимо двох, що пурхають еротов, іноді диск дзеркала облямований фігурками тварин, розетками, можна зустріти й зображення сирени. Статуетки Афродіти в різних позах відлиті дуже мистецьки. Вони цікаві й з іншого погляду, тому що показують нам варіанти жіночого одягу класичної епохи - другої половини VI ст. і всього V ст. до н.е.

До цього ж роду виробів можна віднести луврську покришку дзеркала

ІУст.до н.е. з рельєфним зображенням водойми й двох жінок, що поправляють зачіску, по обидві сторони від нього; одна з них сидячи дивиться в дзеркало, яке тримає за ручку. У колекції Лувра є диск, декорований зображенням оголеної Афродіти; богиня стоїть, поруч із нею маленький ерот стріляє з лука. Гравірований різцем малюнок чудовий чистотою стилю й гнучкістю ліній.

Дерево

Ми віднесемо до цього розділу всі види меблів, у тому числі й виконані з металу. Зразків грецьких меблів збереглося до нашого часу мізерно мало, і ми знайомі з нею головним чином по відтвореннях в образотворчім мистецтві й по літературних джерелах. Розвинена й витончена цивілізація, не задовольняючись килимами, створила різноманітні предмети домашньої обстановки.

Нам відомі трони (илл. 383) з ажурними або суцільними декорованими спинками, стільці, табурети, складні стільці із хрестоподібним кріпленням ніжок, лави, лавочки, ложа (деякі з них відливалися із бронзи). Серед сидінь найпоширенішими були стільці, з вигнутою спинкою; зразок такого стільця ми бачимо на рельєфі стели Гегесо.

Серед інших видів меблів згадаємо столи, які були або прямокутні на чотири, або круглі на трьох ніжках, скрині (илл. 382) різних розмірів. У скринях тримали білизну й одяг (илл. 384), деякі з них були настільки великі, що в них могла поміститися людина: на одній з ваз зображені Даная і юний Персей, що ховаються в скрині, кришка якого відкрита. У скриньках зберігали невеликі предмети: прикраси, дзеркала, туалетні причандалля. Серед рідких уцілілих зразків меблів є скриньки, знайдені в Єгипті, і скриня з південної Росії. По різних зображеннях ми знаємо, що існували також наскрізні етажерки, буфети для посуду й шафи зі складними дверцятами. В епоху еллінізму виготовлялися етажерки ажурної роботи з полками для книг.

Ніжки меблів були прямокутними, нагостреними або різьбленими у формі звіриних лап. Останні, так само як і складні хрестоподібні сидіння, про яких говорилося вище, наслідували єгипетські меблі. З іншого боку, самі греки, більше ніж єгиптяни, користувалися столами й створили тип круглого столика на трьох вигнутих ніжках, який згодом був так популярний у Франції в епоху неокласицизму (илл. 385).Декор меблів полягав іноді з накладних прикрас у вигляді розеток, акантових листів, рослинної в'язі, голів тварин. У південній Росії були виявлені фрагменти бронзового ложа з рельєфними фігурами людей, а також дерев'яна скриня з писаним фризом у середній частині, де у великому прямокутнику зображено сім морських божеств.