Тканини

До наших днів не збереглося жодного зразка крито-мікенських тканин, однак статуетки свідчать про досить своєрідні моди. Критянки носили болеро з кольоровою облямівкою, яке залишало груди оголеної ( принаймні в жриць). Талію підкреслював тугий пояс, спідниці з оборками й з такою ж кольоровою облямівкою спускалися до землі, закриваючи навіть ступні.

Греція

Роль Греції в історії мистецтва, як і в історії думки, непорівнянна зі скромними розмірами її території. Вплив грецького мистецтва поширився далеко за межі Греції на захід і на схід, воно відчувалося протягом довгих століть і збереглося до наших днів.

Греки з'явилися на зміну народів, що населяли раніше материкову Грецію й острова, і сформувалися як нації приблизно до VIII ст. до н.е. Навали племен, що рухалися,

дорический ордер ионический ордер коринфский Ордер

з Дунаю, і найбільш потужна з них - навала дорійців - зміли вогнем і залізом егейську цивілізацію.

Відмітною рисою греків було прагнення до незалежності. Незважаючи на те, що всі вони говорили на одній мові й мали загальну релігію, їх міста постійно суперничали й воювали один з одним. Давньогрецька демократія була, по суті, олігархією, вільні громадяни складали незначну меншість в порівнянні з масою рабів і метеков, часто втроє й учетверо більш численних.

Одним з важливих наслідків такого положення було те, що незадоволені, політичні вигнанці, шукачі пригод залишали межі країни, і починаючи з VII ст. до н.е. греки почали засновувати колонії на сході й на заході. Їхні поселення служили джерелом поширення еллінської культури в районах, яких ще її не знали. Багаті грецькі купці з далеких колоній любили розкіш і, не задовольняючись товарами з метрополії, замовляли різні вироби місцевим ремісникам, що приводило до створення самобутніх художніх шкіл, зокрема в керамиці.

За межами метрополії греки влаштувалися: до півночі від Пелопоннесу в Македонії й на узбережжя Дарданеллів; до заходу - у Південній Італії й Сицилії, на півдні Франції й Іспанії; на сході вони розселилися від Трої до Родосу, по північнім узбережжю Чорного моря, у Криму й на півдні України. Найбільш значний вплив грецьке мистецтво виявило на мистецтво Стародавнього Риму, а в новий час — на мистецтво Відродження й стиль ампір.

Камінь

Художня обробка каменю, що дала насамперед шедеври архітектури, цікава також і добутками архітектурного декору.

Спочатку колони були дерев'яними, а з VII ст. з'явилися колони з каменю; по характеру капітелей вони діляться на три ордери: доричний, іонічний і коринфський. Доричний відрізняється граничною простотою, його елементи позбавлені декору (Парфенон); іонічний має витончені волюти, що спочивають на овах і пальметтах (храм Афіни Поліас в Афінах); капітель коринфського ордера складається з кошика, оточеної вінком акантових листів (Вежа вітрів в Афінах; илл. 353). До цих трьом ордерам можна додати ще один вид опори — людська фігура, каріатида, самий прославлений приклад якої — портик храму Эрехтейон в Афінах.

До перерахованих додалися й інші елементи — як геометричні, так і елементи природи. Геометричний орнамент включає прямі й криві лінії й комбінації з них. До прямолінійних мотивів належить насамперед меандр, що одержав настільки широке поширення, що його часто називали грецьким орнаментом; меандр являє собою лінію, зламану під прямим кутом, він існував у декількох варіантах. Серед криволінійних мотивів назвемо волюту або спіраль, завиток, бусину, ови.

Природні мотиви запозичені в місцевої флори: лавр, плющ, маслинове дерево й особливо акант. Розташування мотивів дуже різноманітно: найчастіше зустрічається пальметта, вигнута до центру або, навпаки, що розширюється, надзвичайно розповсюджена у всіх видах декоративного мистецтва, і рослинний завиток, що сходить до вигнутої гілочки з листами. У використанні цих мотивів грецькі художники виявили величезну винахідливість і фантазію.

Художня обробка каменю квітнула переважно в грецьких колоніях Азії; для ионійських декоративних витворів характерний смак до деталі — тут позначився вплив Сходу, який завжди надавав великого значення орнаментації й навіть у прагненні до розкоші впадав у декоративні надмірності. Пальметта використовувалася постійно: ми знаходимо її на фризах, у завершенні капітелі й пілястри — на портику храму Эрехтейон або ж у вигляді окремого мотиву, наприклад на фронтоні Парфенона або на фронтоні храму Аполлона в Бассах в Аркадії. Одна велика пальметта увінчувала похоронні стели V ст. (илл. 354).

Слід згадати також рельєфний декор мармурових похоронних урн, як, наприклад, великої урни з о. Саламина, датуємой приблизно 375 р.; зображена на ній сцена прощання з покійною становить увесь її декор (Мюнхен, Гос. античні збори).