- •В данном файле Вы найдете шпоргалки по «Аграрному праву», написанные анонимным студентом в 2009 году Екзаменаційні питання
- •1. Роль і місце аграрного права в загальній системі права України.
- •2. Поняття, предмет і методи аграрного права України
- •3. Система аграрного права. Аграрне права як галузь права й навчальна дисципліна
- •4. Поняття й особливості аграрних правовідносин
- •5. Розвиток науки аграрного права
- •Становлення української науки сільськогосподарського (аграрного) права
- •6. Диференціація аграрних правовідносин. Види і структура внутрішніх і зовнішніх аграрних правовідносин
- •7. Поняття, особливості й класифікація джерел аграрного права. Проблеми та шляхи удосконалення аграрного законодавства України
- •8. Конституція і закони України в системі джерел аграрного права
- •9. Укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України в системі джерел аграрного права
- •10. Аграрна і земельна реформа в Україні: етапи, проблеми та правове регулювання
- •11. Поняття і класифікація суб'єктів аграрного права
- •12. Правове положення аграрних підприємств корпоративного типів
- •13. Правове положення статус державних сільськогосподарських підприємств
- •14. Поняття та основні ознаки с/г кооперативів. Види с/г кооперативів
- •15. Право власності сільськогосподарських підприємств кооперативного та корпоративного типів
- •1. Поняття власності підприємств кооперативного типу
- •16. Характеристика правового режиму майна державного сільськогосподарського підприємства. Об’єкти й зміст права власності с/г підприємств
- •2. Об'єкти та зміст права повного господарського відання і права оперативного управління
- •17. Особливості й порядок приватизації майна в апк ( державних с/г підприємств, нес/г підприємств)
- •18. Загальна характеристика правового положення громадян як суб'єктів аграрних правовідносин
- •19. Право членства в с/г підприємств корпоративного й кооперативного типу. Правовий статус їхніх членів
- •24. Поняття фермерського господарства і його правові ознаки. Основи і порядок створення й припинення діяльності фермерського господарства
- •25. Правове регулювання державної реєстрації фермерського господарства
- •26. Правове регулювання майнових правовідносин у фермерському господарстві
- •27. Правове регулювання земельних правовідносин у фермерському господарстві
- •28. Правове регулювання податкообкладання фермерського господарства
- •29. Поняття та ознаки особистого селянського господарства
- •30. Правовий режим майна особистого селянського господарства. Земельні правовідносини в особистому селянському господарстві
- •31. Права й обов’язки членів особистого селянського й фермерського господарств
- •32. Державна підтримка фермерських і особистих селянських господарств
- •34. Правове регулювання відносин у сфері оподаткування аграрної діяльності. Поняття й правова характеристика фіксованого податку
- •35. Правове регулювання формування інфраструктури аграрного ринку. Особливості діяльності аграрних бірж в умовах формування аграрного ринку
- •36. Правове забезпечення формування ринку сільськогосподарської техніки та інженерно-технічного забезпечення апк
- •37. Правове регулювання ринку зерна
- •38. Правове регулювання ринку цукру
- •39. Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну
- •40. Правове регулювання племінної справи у тваринництві
- •41. Правове регулювання бджільництва
- •42. Правове регулювання виробництва рибної продукції
- •44. Правове регулювання ветеринарної медицини
- •45. Правове регулювання насінництва
- •46. Правове регулювання захисту рослин
- •47. Правові аспекти вирощування наркотичних рослин
- •48. Правове регулювання і використання штамів мікроорганізмів
- •49. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі
- •53. Поняття й правова регламентація забезпечення якості та безпеки с/г продукції. Екологічна безпека продукції с/г походження
- •55. Правове регулювання застосування біотехнологій у сільському господарстві
- •60. Правові форми використання природних ресурсів у сільському господарстві
- •61. Правове регулювання охорони ґрунтів та інших природних ресурсів у сільському господарстві
- •62. Правове регулювання меліорації земель у сільському господарстві
- •63. Правове регулювання хімізації сільського господарства. Становлення правового інституту органічного агро виробництва в Україні
- •65. Правове регулювання поводження з відходами сільського господарства
- •68. Правові засоби та порядок паювання земель
- •72. Характеристика організації й дисципліни праці в сільськогосподарських підприємствах
- •73. Правове забезпечення охорони праці в с/г підприємствах й організації праці в підприємствах апк
- •75. Особливості оплати праці співробітників сільськогосподарських підприємств
- •76. Поняття, принципи й система договорів в апк
- •78. Особливості аграрно-правового регулювання ринку зерна та заставних закупівель сільськогосподарської продукції
- •79. Особливості договору щодо реалізації с/г продукції
- •80. Поняття соціального розвитку села. Правовий режим об’єктів соціальної сфери села
- •81. Правове забезпечення розвитку соціальної інфраструктурі села
- •82. Особливості застосування норм адміністративної відповідальності за порушення аграрного законодавства в апк
- •83. Особливості застосування норм матеріальної відповідальності в апк
- •84. Особливості застосування норм дисциплінарної відповідальності в апк
- •85. Поняття, зміст I джерела аграрного права зарубіжних країн
44. Правове регулювання ветеринарної медицини
Згідно з п. 10 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ветеринарні препарати можуть виробляти суб'єкти аграрного права за наявності ліцензії, що видається Державним департаментом ветеринарної медицини. Вони провадять роздрібну та гуртову торгівлю ветеринарними препаратами, готовими кормами, кормовими добавками та засобами ветеринарної медицини також за наявності ліцензії та сертифіката якості. Сертифікат якості видається органами сертифікації згідно із Законом України від "Про підтвердження відповідності". Ліцензійні умови зазначених видів діяльності затверджені наказом Держкомпідприємництва і Державного департаменту ветеринарної медицини. Ліцензуванню підлягає також підлягає ветеринарна практика.
Використання ветеринарних препаратів, речовин, готових кормів та кормових добавок, які не зареєстровані в Україні або не відповідають вимогам щодо їх якості, забороняється. Придбання, реалізація, зберігання, застосування та знешкодження імунобіологічних і діагностичних ветеринарних препаратів, речовин реєструються в спеціальному журналі. Забороняється застосовувати з метою прискорення росту і збільшення продуктивності (лактації тощо) тварин біологічні стимулятори, антибіотики, гормональні та інші препарати, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну або гестагенну дію. Ці препарати можуть застосовуватися виключно з лікувальною метою.
Українські підприємства, установи, організації, громадяни, іноземні суб'єкти господарської діяльності та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, мають право ввозити з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки, зареєстровані в нашій країні. Державний ветеринарно-санітарний контроль за ввезенням на територію України зареєстрованих ветеринарних препаратів, речовин, готових кормів та кормових добавок здійснюється регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки можуть ввозитися на її територію для реєстрації або для експонування під контролем державних установ ветеринарної медицини на виставках, ярмарках і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації). У разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим рішенням Державного департаменту ветеринарної медицини та у визначеному ним порядку може бути дозволено ввезення не зареєстрованих в Україні ветеринарних препаратів, речовин, готових кормів та кормових добавок за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в країнах-виробниках.
Державний ветеринарно-санітарний контроль за надходженням і забоєм тварин та на всіх стадіях виробництва продукції тваринного походження, її реалізації здійснюють спеціалісти державних установ ветеринарної медицини, проводячи ветеринарно-санітарну експертизу, в тому числі лабораторні дослідження зразків продукції тваринного походження за показниками, що визначені ветеринарно-санітарними вимогами, встановленими законодавством, стандартами, технологічними інструкціями. Лабораторне дослідження зразків продукції тваринного походження відбувається в державних лабораторіях ветеринарної медицини.
Державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд на ринках (зоологічних ринках), інших підприємствах торгівлі, де організовано продаж тварин, продукції тваринного й рослинного походження, кормів тваринного й рослинного походження, кормових добавок, є обов'язковими. їх здійснюють лише спеціалісти ветеринарної медицини державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках (зоологічних ринках) або інших державних установ ветеринарної медицини.
На ветеринарно-санітарну експертизу приймається продукція після обов'язкового подання документа, що посвідчує особу її власника або продавця. Кожна м'ясна туша або її частини непромислового виготовлення підлягають ветеринарно-санітарній експертизі. При цьому власник продукції (продавець) пред'являє супровідні ветеринарні документи. Лікарі лабораторій мають право затримувати продукцію, визнану непридатною для реалізації. Така продукція підлягає відправленню її власником на утилізацію відповідно до законодавства. Торгові місця на ринках (зоологічних ринках) надаються лише після одержання висновків лабораторій. Продаж тварин і продукції без відповідних ветеринарних документів, у не відведених для цього місцях або таких, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, забороняється. Торгувати готовими харчовими продуктами (м'ясними, рибними, консервними виробами тощо) домашнього виготовлення не допускається. У разі недодержання цих вимог продукція підлягає вилученню та конфіскації у порядку, визначеному законодавством.
Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами), їх проведення є обов'язковими у разі експортування, імпортування й транзитного перевезення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіма видами транспорту. Державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, виданих державною ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану та за умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів. Митне оформлення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх ветеринарно-санітарної експертизи державною лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення вантажів.
У разі експортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду ветеринарне свідоцтво підлягає обміну на ветеринарний або санітарний сертифікат встановленого зразка після державного ветеринарно-санітарного контролю. У разі транзиту об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду їх оформляють у пунктах пропуску на державному кордоні за наявності ветеринарного сертифіката країни-експортера та інших супровідних документів після огляду транспортних засобів, а в разі потреби — і вантажу та з урахуванням епізоотичного стану країни-експортера. Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на територію України продукції тваринного походження для власного споживання забороняється.
Законодавство регулює також порядок впровадження правового режиму карантину тварин. Закон "Про ветеринарну медицину" визначає його особливий режим на певній території щодо тварин, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань; він полягає також у тимчасових обмеженнях прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов'язків. України.
У разі виникнення на території нашої держави особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин, у тому числі таких, яких раніше не реєстрували, за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України хворих тварин з підозрою на хворобу враженої ферми, отари, гурту, а в разі потреби — тварин інших ферм, отар, гуртів, що мали прямий або непрямий контакт, який може призвести до передачі збудника інфекції, забивають (дорізують), а їхні туші, а також малоцінний реманент, транспортні засоби, інші предмети, які можуть бути чинником такої передачі, знищують шляхом спалювання, закопування або іншим способом, що гарантує припинення поширення зазначених хвороб. Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких встановлюється карантин тварин затверджено постановою Кабінету Міністрів України. До переліку входять ящур, чума, віспа, сибірка, сап, трихінельоз, губчаста енцефалопатія тощо.
Карантин триває протягом доби після виявлення карантинної хвороби тварин. Попередні карантинні обмеження до прийняття рішення щодо встановлення карантину можуть бути введені приписом головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області або його заступника. Орган, що прийняв рішення про встановлення карантину, негайно повідомляє про це підприємства, установи, організації та населення карантинної зони і відповідні органи виконавчої влади суміжних районів, областей.
Обов'язковому профілактичному карантину підлягають також усі тварини, що надходять до господарств. Такі тварини утримуються в період карантину окремо, в спеціально відведених, ізольованих місцях (карантинні пункти) і піддаються ветеринарно-санітарному обстеженню, після закінчення якого з дозволу державного інспектора ветеринарної медицини допускаються до загальної отари. Тварини, що їх завозять з-за кордону, підлягають профілактичному карантину в карантинному пункті під наглядом спеціалістів ветеринарної медицини протягом періоду, який визначається згідно із законодавством.
У разі встановлення карантину може запроваджуватися повна або часткова заборона:
провозити або переганяти тварин через карантинну зону, ввозити (заводити) в неї, вивозити (виводити) з неї тварин;
вивозити або виносити (в тому числі для пересилання посилками) з карантинної зони продукцію тваринного і рослинного походження, корми;
перегруповувати, переводити (перевозити) тварин у межах карантинної зони, а також використовувати спільні пасовища, місця водопою для хворих і здорових тварин без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області;
доступу сторонніх осіб, тварин (у тому числі домашньої птиці) та транспорту на територію ферми і до тваринницьких приміщень, де запроваджено карантин, крім обслуговуючого персоналу (за умови додержання ним спеціального режиму);
організовувати ярмарки, аукціони, семінари, виставки тварин, масові спортивні заходи, торгівлю на ринках тощо;
— пересуватися на транспортних засобах у карантинній зоні;
— заготовляти, торгувати тваринами, продукцією тваринного й рослинного походження в карантинній зоні.
На дорогах біля в'їзду в населені пункти, на ферми виставляють охорону, сторожові або ветеринарно-міліцейські пости, встановлюють знаки обов'язкового об'їзду карантинної зони. Вивезення тварин, продукції тваринного і рослинного походження з карантинної зони дозволяється лише за рішенням відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Тварини, що загинули від інфекційних хвороб, гній, підстилка, залишки кормів, а також продукція, одержана від хворих тварин та тих, що утримувалися разом з ними, підлягають знешкодженню або утилізації відповідно до законодавства. На залізничних станціях, у морських та річкових портах, на пристанях, в аеропортах, а також у господарствах, розташованих в карантинній або загрозливій зоні, припиняється вантаження та розвантаження тварин, продукції тваринного і рослинного доходження, кормів та іншої продукції, яка може бути носієм збудника інфекційної хвороби.
Особам, які постраждали під час карантину або під час ліквідації та профілактики карантинних хвороб тварин, збитки відшкодовуються згідно з Порядком відшкодування матеріальних збитків особам, які постраждали внаслідок введення карантинного режиму для тварин або у зв'язку з проведенням робіт, спрямованих на ліквідацію та профілактику карантинних хвороб тварин.
