42. Правове регулювання виробництва рибної продукції

Природно-кліматичні умови та значний ресурсний потенціал України сприяють розвитку рибного господарства на внутрішніх прісноводних водоймах. Щоправда, останніми роками відбувся спад вилову риби та обсягів виробництва рибної продукції, що не­гативно позначилося на споживанні цих продуктів населенням. Проте у м'ясо-рибному балансі країни рибна продукція становить близько 40% у білково­му розрахунку.

Аграрне законодавство покликане не тільки створити належні умови для розвитку рибної галузі, але й забезпечити якість та без­пеку вітчизняної рибної продукції. Це питання стало особливо на­гальним у зв'язку з погіршенням екологічної ситуації в Україні й забрудненням рибогосподарських водойм отруйними речовинами. У цьому контексті правовий інститут рибництва набув істотного розвитку після прийняття Закону України "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них".

Рибництво, згідно з Тимчасовим порядком ведення рибного господарства і здійснення рибальства, являє собою штучне розведення і природне відтворення водних живих ресурсів. Рибницько-меліоративні та біотехнічні заходи, спрямо­вані на сприяння природному відтворенню водних живих ресур­сів у стані природної волі, не належать до рибництва і не розгля­датимуться в межах цього розділу. Об'єктами рибництва є риба та інші водні живі ресурси, які, охоплюють су­купність водних організмів, життя яких не можливе без перебу­вання у воді. До водних живих ресурсів належать: прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, в тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхре­бетні у водній стадії розвитку, головоногі, водорості та інші вод­ні рослини.

Тимчасовий порядок визначає, що рибництво полягає в штуч­ному розведенні чи вирощуванні водних організмів, які перебува­ють у неволі в спеціально створених для цього штучних рибниць­ких або інших спорудах, ізольованих природних або штучних во­доймах, а також у вирощуванні організмів "сидячих" видів на спе­ціально визначених ділянках водойм у стані природної волі. Залеж­но від цільового призначення може здійснюватися рибництво, спрямоване на збільшення запасів і поліпшення видового складу водних живих ресурсів у природному середовищі через їх штучне розведення та наступне вселення до природних водойм, а також то­варне рибництво, спрямоване на природне відтворення, штучне розведення й вирощування водних живих ресурсів для одержання товарної продукції.

Під час здійснення рибництва в режимі спеціального товарного рибного господарства має бути забезпечене збереження цінних та рідкісних видів водних живих ресурсів, які раніше перебували у ви­діленій для рибництва водоймі (її ділянці), додержання встановле­них законодавством вимог до охорони і використання водних та ін­ших природних ресурсів, наданих у користування для потреб риб­ництва. Водні живі ресурси, одержані в порядку ведення товарно­го рибництва, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, які в передбаченому законодавством порядку відтворю­вали їх. Розведення нових або генетично змінених водних живих організмів без позитивних висновків екологічної експертизи, а та­кож рибництво за межами ізольованих штучних водойм і споруд без погодження з органами рибоохорони Державного департамен­ту рибного господарства Мінагрополітики України та Мінприроди забороняється. У рибництві слід використовувати корми, що відпо­відають державним стандартам.

Вирощування риби, інших водних живих ре­сурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх ділянках) та конти­нентальному шельфі України дозволяється суб'єктам аграрного права за наявності позитивної ветеринарно-санітарної оцінки ста­ну водних об'єктів, що її провадять державні органи ветеринарної медицини. Закон не конкретизує ні порядку проведення оцінюван­ня, ні те, якими документами потрібно підтвердити це проведення. Але Закон визначає, що якість та безпека живої риби, інших вод­них живих ресурсів, вирощених у ставках, інших водних об'єктах (їх ділянках), підтверджуються ветеринарним свідоцтвом, яке вида­ють державні органи ветеринарної медицини один раз на рік на всю партію вирощеної живої риби або інших водних живих ресур­сів. Щодо правової норми зазначене ветеринарне свідоцтво є вод­ночас і документом, що підтверджує проведення ветеринарно-сані­тарного оцінювання водного об'єкта.

У разі виявлення державними органами ветеринарної медицини продуктів лову, які містять токсичні речовини, що перевищують встановлені допустимі рівні, чи за наявності паразитів понад вста­новлені норми такі продукти за рішенням державних органів ветеринарної медицини підлягають утилізації. У період ускладнення санітарно-епідемічної або епізоотичної ситуації у рибогосподарських водних об'єктах (во­доймах, які використовуються для ведення рибного господарства) спільне рішення щодо реалізації чи утилізації продуктів лову прий­мають органи Державної санітарно-епідеміологічної служби та дер­жавні органи ветеринарної медицини.

Відтворенням вод­них живих ресурсів визнається природне або штучне відновлення чисельності популяцій водних живих ресурсів, які скорочуються у процесі їх лову або природної смертності.

Особливими є вимоги законодавства до переробки продукції лову. Її мають право здійснювати суб'єкти аграрного права за на­явності у них дозволу на цей вид діяльності, який видається орга­нами державної санітарно-епідеміологічної служби та державною службою ветеринарної медицини. Суб'єкти аграрного права, які переробляють продукти лову, підлягають обліку в державній служ­бі ветеринарної медицини за місцезнаходженням. Суб'єкти госпо­дарювання, котрі займаються рибоконсервним та пресервним ви­робництвом, підлягають обліку в центральному органі виконавчої влади у сфері рибного господарства. Облік суб'єктів господарюван­ня засвідчується номером, який присвоюється їм для маркування продукції їх виробництва. Щоправда, нині законодавство не визна­чає ні порядку отримання дозволу на переробку рибної продукції, ні порядку обліку суб'єктів такої переробки, що знижує ефектив­ність цієї правової норми.

Переробляти продукти лову можуть суб'єкти аграрного права, які мають атестат на виконання цих робіт. Атестація провадить­ся на відповідність обов'язковим вимогам, встановленим норма­тивно-правовими актами та нормативними документами (дер­жавними стандартами). Об'єктами атестації переробного вироб­ництва є:

• технічна документація на продукцію та її виробництво;

• технологічне обладнання;

• засоби вимірювальної техніки, контролю, випробувальне об­ладнання та система їх перевірок;

• порядок реєстрації результатів контролю та випробувань, складання, затвердження та зберігання протоколів випробувань;

• порядок формування та позначення партій харчової про­дукції.

Під час переробки продуктів лову мають забезпечуватися:

— облік надходження продуктів лову, а також облік виготовле­ної з них продукції;

• постійний контроль за якістю та безпекою продуктів лову, що надходять на переробку, а також супутніх матеріалів та харчової продукції з них;

• реалізація виготовленої харчової продукції та використання продуктів лову для переробки лише за наявності документального підтвердження їх якості та безпеки;

• недопустимість введення в обіг, вилучення з обігу та утиліза­ція неякісної та небезпечної продукції;

• дотримання вимог нормативних документів щодо умов добу­вання, переробки та транспортування і зберігання продуктів лову та харчової продукції з них;

• недопущення негативного впливу неякісної та небезпечної продукції на довкілля та життя й здоров'я населення.

З метою забезпечення якості й безпеки продуктів лову та харчової продукції задля здоров'я населення суб'єкт аграрного права провадить контроль цієї продукції на всіх стадіях її переробки. Для цього Закон "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них" пе­редбачає, що суб'єкти аграрного права, які займаються переробкою рибної продукції, повинні мати акредитовані виробничі лабораторії для контролю за якістю продуктів лову, харчової продукції з них та су­путніх матеріалів. Порядок акредитації виробничих лабораторій пере­робних виробництв має бути встановлений Державним комітетом Ук­раїни з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Виробнича лабораторія повинна:

• здійснювати контроль за якістю сировини, напівфабрикатів, супутніх матеріалів, призначених для виробництва;

• контролювати критичні точки виробництва продукції;

• вибірково перевіряти якість дотримання технологічної дис­ципліни;

• контролювати якість готової продукції за показниками, пе­редбаченими нормативними документами.

Виробнича лабораторія на підставі досліджень продуктів лову, харчової продукції з них та супутніх матеріалів (за умови їх відпо­відності вимогам нормативних документів) видає свідоцтво про якість. Що є обов'язковим у разі реалізації рибної продукції або направлення на переробку.

Продукти лову реалізуються або використовуються для перероб­ки тільки за наявності: ветеринарного свідоцтва, а якщо продукт лову реалізується або направляється на переробку вперше — також і висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Хар­чова продукція рибництва реалізується тільки за наявності:

• ветеринарного свідоцтва;

• свідоцтва виробника про якість;

• сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання в Укра­їні іноземного сертифіката (для імпортованої продукції);

• маркування згідно з вимогами Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини".