41. Правове регулювання бджільництва

Україна належить до провідних держав світу, які мають розви­нуте бджільництво, що забезпечує запилення комахозапильних рослин сільськогосподарського призначення, виробництво меду, воску, квіткового пилку, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення, харчової, медичної, парфюмерно-косметичної та інших галузей і на експорт. Бджільництво — одна з перших галузей нашого агропромислового комплексу, де практич­но вже завершено процеси роздержавлення і перехід до ринкових умов господарювання. У приватному секторі нині утримується 87% бджолиних сімей, а в Закарпатській та Івано-Франківській облас­тях — 96-97% відповідно.

Правове регулювання бджільництва — відносно новий право­вий інститут в українському аграрному праві. Одним із виявів йо­го є прийняття Закону України "Про бджіль­ництво" і численних підзаконних актів, які об'єднують комплекс норм аграрного права, що регулюють порядок зайняття бджільниц­твом в Україні. Потреба в особливому правовому регулюванні цієї галузі виникла у зв'язку із завданням створення сприятливих умов для розвитку бджільництва, посилення державного контролю за якістю і безпекою його продукції, а також у зв'язку з боротьбою з хворобами бджіл.

Згідно із Законом України "Про бджільництво", бджільництво — галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціону­вання якої є розведення, утримання та використання бджіл для за­пилення комахозапильних рослин сільськогосподарського призна­чення і підвищення їх урожайності, виробництво харчових продук­тів і сировини для промисловості. Об'єктами бджільництва є робо­чі бджоли, бджолині матки, трутні, бджолині сім'ї, яких розводять на племінних і товарних пасіках. Суб'єктами бджільництва, неза­лежно від форм власності, є: племінні та товарні пасіки, племінні бджолорозплідники; підприємства з виготовлення обладнання та пасічного реманенту; підприємства, установи й організації із заго­тівлі, переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них; лабораторії сертифікації продуктів бджільництва; наукові ус­танови, заклади освіти, дослідні господарства, які займаються бджільництвом; спілки, асоціації та інші об'єднання, діяльність яких пов'язана з бджільництвом.

Право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають фізичні особи, які мають відповідні навички або спеціальну під­готовку, а також юридичні особи. Щоб працювати у бджільниц­тві, не потрібно якогось спеціального дозволу. Фізична або юри­дична особа для зайняття цією справою формує пасіку з бджоли­них сімей, має придбати підсобне приміщення, реманент і облад­нання на певній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що їх можуть утримувати юридичні та фізичні особи, не обмежу­ється.

Правове регулювання бджільництва передбачає збереження по­рідної чистоти вітчизняного бджільництва. Задля цього створюєть­ся запобіжна система схрещування й гібридизації трьох вітчизня­них порід бджіл: української степової, поліської і карпатської. За­кон передбачає вжиття заходів із збереження генофонду бджіл: на пасіках мають утримуватися бджоли лише районованих у тій чи ін­шій місцевості порід згідно з планом їх порідного районування в Україні. Планується районування української степової породи у південних областях, поліської — на Поліссі та карпатської — в гірських районах Укра­їни. Згідно зі ст. 26 Закону "Про бджільництво", збереження, від­творення та поліпшення місцевих українських бджіл в аріеалах їх природного розселення здійснюються на основі збереження та по­ліпшення цих порід з урахуванням природно-кліматичних умов. Навколо племінних бджолорозплідників і племінних пасік утворю­ються зони радіусом 15—20 км, на території яких дозволяється роз­водити бджіл лише місцевої селекції.

Стаття 13 Закону "Про бджільництво" визначає, що для обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Пасіка реєстру­ється один раз у рік її заснування за місцем проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка займається бджільництвом, у місцевих державних адміністраціях або місцевих радах. Під час реєстрації пасік провадиться їх обстеження ра­йонними (міськими) управліннями державної ветеринарної меди­цини. За його результатами заявникові видають ветеринарно-сані­тарний паспорт пасіки, котрий і є документом, що підтверджує її реєстрацію. Ветеринарно-санітарні вимоги до розміщення пасік і ведення бджільництва визначаються Інструкцією щодо поперед­ження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженою наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини. Суб'єкти аграрного права, що вирощують кома­хозапильні рослини сільськогосподарського призначення, для під­вищення урожайності можуть на договірних засадах використову­вати пасіки.

За ст. 19 Закону, вироблені або заготовлені продукти бджіль­ництва підлягають ветеринарно-санітарній експертизі. Виробниц­тво вощини задля її реалізації здійснюється фізичними та юридич­ними особами у порядку, визначеному Ветеринарно-санітарними вимогами щодо заготівлі й переробки воскосировини. Позаяк існує небезпека поши­рення хвороб бджіл, виробництво вощини контролюють органи державної ветеринарної служби. Виробництво і застосування лікар­ських засобів із продукції бджільництва, їх доклінічне й клінічне випробування здійснюються відповідно до Закону України "Про лікарські засоби". На деякі види продукції бджільництва в Україні затверджено державні стандарти.

Ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва здійснюються згідно з Правилами ввезення в Украї­ну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, за наявності ветеринарного і племінного свідоцтва, а також сертифікату відповідності. Нерайоновані породи бджіл можна вво­зити в Україну лише з науковою метою з дозволу Мінагрополітики за погодженням з Українською академією аграрних наук.

Юридичні та фізичні особи, діяльність яких може позначитися на стані бджіл, зобов'язані забезпечити їх охорону. Для цього під час лісогосподарських робіт забороняється вирубувати липи, кле­ни, верби, акації, каштани та інші медоноси і пилконоси у радіусі 3 км від місця розташування стаціонарних пасік і населених пун­ктів — ареалів природного розселення бджіл, крім випадків поліп­шення санітарного стану лісів та умов їх відновлення. Щоб охоро­няти бджіл у природних умовах їх життєдіяльності, не можна розо­рювати бджолині сім'ї, які оселилися в дуплах дерев, щілинах і штучних спорудах. Фізичні та юридичні особи, які застосовують за­соби захисту рослин для обробки медоносних рослин, зобов'язані не пізніше, ніж за 3 доби до початку обробки, через засоби масо­вої інформації попередити про це пасічників, пасіки яких розташо­вані на відстані до 10 км від оброблюваних площ. При цьому пові­домляються дата обробки, назва препарату, міра його отруйності і строк дії. Органи ДАІ МВС України зобов'язані сприяти переве­зенню пасік до медоносних угідь. У разі потреби вони організову­ють супровід пасік до місць призначення.