31. Права й обов’язки членів особистого селянського й фермерського господарств

Селянське (фермерське) господарство - це сімейно-трудове господарство, до складу якого входять у першу чергу особи, що перебувають між собою в сімейно-родинних відносинах, а саме: подружжя, їхні батьки, діти, що досягли 16-річного віку, інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві.

Склад фермерського господарства може збільшуватись або зменшуватись у зв'язку з народженням дітей чи вибуттям окремих його членів. Нові родичі можуть вступати до господарства за згодою всіх його членів. Кожен член господарства самостійно вирішує питання про вихід із нього, для цього не потрібен дозвіл інших членів.

Закон «Про селянське (фермерське) господарство» закріпив положення, відповідно до якого фермерське господарство разі виробничої потреби має право залучати до роботи в ньому Інших громадян за трудовим договором (контрактом, угодою), ними можуть бути як сторонні особи, так і родичі членів фермерського господарства. Особи, які працюють в господарстві за трудовим договором (утому числі й родичі), не є його членами, їх правові відносини з господарством базуються не на засадах членства, а на засадах трудового договору. Тому трудові відносини регулюються законодавством про працю.

Трудові спори в селянському (фермерському) господарстві вирішуються судом загальної юрисдикції.

З особами, залученими до роботи в селянському (фермерському) господарстві, укладається трудовий договір (контракт, угода) у письмовій формі, в якому визначається термін договору, умови праці (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці, її розміри та ін.). Трудовий договір (контракт, угода) підлягає реєстрації в місцевій раді, що передала земельну ділянку у власність або надала в користування, якщо селянське (фермерське) господарство є основним місцем роботи цих осіб.

Усі члени фермерського господарства, починаючи з 16-річно-го віку, і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства відповідно до чинного законодавства (ст. 28). Селянське (фермерське) господарство відповідно до чинного законодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.

32. Державна підтримка фермерських і особистих селянських господарств

Новоствореним фермерським господарствам у період станов­лення (перші 3 роки після його створення, а в трудонедостатніх на­селених пунктах — 5 років) та фермерським господарствам з відок­ремленими садибами надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів Укра­їни в проекті Державного бюджету України та органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в проектах місцевих бюд­жетів щорічно передбачають кошти на підтримку фермерських гос­подарств.

Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліо­рацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогоспо­дарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (ком­байнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок та ін.). За раху­нок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надава­тися допомога на будівництво об'єктів виробничого і невиробни­чого призначення, житла, здійснення заходів щодо землеустрою.

Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарс­твам та фермерським господарствам з відокремленими садибами встановлює Кабінет Міністрів України.

Український державний фонд підтримки фермерських госпо­дарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки станов­лення й розвитку фермерських господарств.

Його кошти надаються фермерським господарствам на безпово­ротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі. На безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ве­дення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень, у тому числі вартість проектно-кошторисних докумен­тів, пільгові умови кредитування, страхування фермерських госпо­дарств тощо.

Поворотна допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені Статутом Українського державного фонду під­тримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від 3 до 5 років.

Для облаштування окремої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем. Переселенці, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, одержують одноразову грошову допомогу за рахунок державного бюджету у розмірі, що його встановлює Кабінет Міністрів України.

Державна підтримка особистих селянських господарств здій­снюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів. Кабінет Міністрів Ук­раїни відповідно до загальнодержавних програм при підготовці проекту Державного бюджету України, а також органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, відповідно до регіональних прог­рам, в проектах місцевих бюджетів щорічно передбачають відповід­ні кошти на підтримування таких господарств.

Органи виконавчої влади і місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані сприяти особистим селянським гос­подарствам: в організації в сільській місцевості кредитних спілок, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів для надання послуг із заготівлі, зберігання, переробки та збуту сільськогоспо­дарської продукції, спільного використання технічних і транспор­тних засобів та соціально-побутового обслуговування, забезпечен­ня кормами й молодняком худоби та птиці; в організації діяльнос­ті з надання інженерно-технічних, ветеринарних, агрономічних, зо­отехнічних та інших послуг, а також послуг із забезпечення сорто­вим насінням, садивним матеріалом, племінною та продуктивною худобою, гібридами та кросами птиці, сільськогосподарською тех­нікою та обладнанням; у виділенні земельних ділянок єдиним ма­сивом; в отриманні кредитів для будівництва житла, господарських будівель і споруд, придбанні сільськогосподарської техніки та об­ладнання; в організації у сільській місцевості фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 31 травня 1995 р. "Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку осо­бистих підсобних господарств громадян і селянських (фермер­ських) господарств" на особисті селянські господарства поширено дію п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1991 р. "Про розвиток селянських (фермерських) господарств і коо­перативів по виробництву сільськогосподарської продукції" (в ре­дакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р.) в частині забезпечення їх насінням та племінним молодня­ком худоби й птиці.

Чинним законодавством закріплюється принцип захисту держа­вою сільської поселенської мережі незалежно від категорії, розміру та місця розташування сільських населених пунктів. Будь-які пе­ретворення сільських поселень (об'єднання, роз'єднання, перейме­нування, переведення до іншої категорії тощо) можуть здійснюва­тись за рішенням сесій районних рад лише з волі жителів цих по­селень. Запроваджується постійне обстеження та паспортизація сільської поселенської мережі (моніторинг). Порядок здійснення моніторингу встановлює Кабінет Міністрів України.